КОНТРОЛЬНА РОБОТА

                               З  « Матеріалознавства»

           Перелік питань для здачі модуля ШТ- (2-3).3. – ШТ –(2-3).4.

     «Облицювальні вироби на основі гіпсу, мінеральних волокон, вапна, азбестоцементу.»

     «Матеріали для кріплення опоряджувальних гіпсокартонних листів»

                                              ПИТАННЯ

                

1.     Типи і маркування  гіпсокартонних листів.

2.      Основні властивості гіпсокартонних листів.

3.       Матеріали для кріплення та обробки швів гіпсокартонних обшивок .

    Здача модуля - виконання контрольної роботи  вівторок 19.05.2020 року    на третьому уроці .  Фото звіт з відповідями необхідно відправити не пізніше   11 год. 30 хв.

                             КОНТРОЛЬНА РОБОТА

                    З  «Технології  штукатурних робіт»

           Перелік питань для здачі модуля ШТ- (2-3).4.

     «Усунення (виправлення) дефектів штукатурки»

                                     ПИТАННЯ:

1.     Дефекти оштукатурених поверхонь причини виникнення та способи усунення.

2.     Способи ремонту та усунення дефектів гіпсокартонного обшивання.

3.     Види вентиляції.

    Здача модуля - виконання контрольної роботи  понеділок 18.05.2020 року    на першому уроці.  Фото звіт з відповідями необхідно відправити не пізніше   10 год. 30 хв.

До уваги учнів 11 групи  в понеділок 18 травня пишемо підсумкову контрольну роботу з технології штукатурних робіт здаємо модуль на першому уроці.  Питання будуть роміщені завтра перед початком уроку. Фотозвіт з відповідями необхідно направити не пізніше 10 год    30 хв. 18.05.2020.року.

У вівторок 19.05.2020 року на третьому уроці пишемо підсумкову контрольну роботу з матеріалознавства. Питання будуть розміщені у вівторок перед початком уроку. Фотозвіт з відповідями необхідно направити не пізхніше 11 год. 30 хв. після закінчення написання контрольгої роботи.

Технологія штукатурних робіт


НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ                                                                                        Система проектної документації для будівництва
НОРМОКОНТРОЛЬ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ДСТУ Б А.2.4-35:2008                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         УВЕДЕНО ВПЕРШЕ

 (зі скасуванням в Україні ГОСТ 21.002-81)

 ЗМІСТ
 1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ ........................................................................................3
НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ .....................................................................................3      ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ ................................................................3                            ЗАВДАННЯ ТА ЗМІСТ НОРМОКОНТРОЛЮ....................................................4                           ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ НОРМОКОНТРОЛЮ..........................................  ..4                           ОБОВ'ЯЗКИ ТА ПРАВА НОРМОКОНТРОЛЕРА..............................................6                              ДОДАТОК А Перелік зауважень і пропозицій нормоконтролера 8
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ Система проектної документації для будівництва Нормоконтроль проектної документації Система проектной документации для строительства Нормоконтроль проектной документации System of project documents for building Normative control of project documentation Чинний від 2010-01-01 1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ 1.1 Цей стандарт визначає завдання нормоконтролю і установлює зміст і порядок його проведення суб'єктами господарської діяльності, які розробляють проектну документацію на будівництво об'єктів (далі – організації), а також обов'язки та права фахівця, що здійснює Нормоконтроль (далі – нормоконтролер). 2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи: ДБН А.2.2-3-2004 Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДСТУ Б А.2.4-4:2009 СПДБ. Основні вимоги до проектної та робочої документації 3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ Нижче подано терміни, вжиті в цьому стандарті, та визначення позначених ними понять. Терміни та визначення, які наведені у ДБН А.2.2-3: 3.1 проектна документація Затверджені у встановленому порядку текстові та графічні якими визначаються містобудівні об'ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні рішення, а також кошториси об'єктів будівництва 3.2 проектні роботи Роботи, які пов'язані зі створенням проектної документації для будівництва 4 ЗАВДАННЯ ТА ЗМІСТ НОРМОКОНТРОЛЮ 4.1 Проведення нормоконтролю спрямоване на: а) забезпечення застосування при розробленні проектної документації чинних державних і галузевих стандартів, будівельних норм і правил та інших нормативних документів із проектування та будівництва (далі – нормативні документи); б) забезпечення комплектності та ідентифікації! проектної документації, яка передається замовнику, в обсязі, встановленому відповідними договорами, державними будівельними нормами і стандартами, а також високої якості оформлення проектної документації. 4.2 Нормоконтролю підлягає проектна документація на всіх стадіях проектування, яка підлягає передачі замовнику, а також зміни, внесені в раніше розроблену і видану замовнику проектну документацію. 4.3 Зміст нормоконтролю залежно від виду проектної документації наведено в таблиці 1. 5 ПОРЯДОК ПРОВЕДЕННЯ НОРМОКОНТРОЛЮ 5.1 Нормоконтроль є завершальним етапом розроблення проектної документації. 5.2 Проектна документація надається нормоконтролю в оригіналах (або в копіях з оригіналів) комплектно (наприклад, розділ проекту "Основні рішення за технологією виробництва", основний комплект робочих креслень, документація на складальну одиницю) за наявності в них установлених підписів, крім підписів керівництва організації*, що розробила документацію. Таблиця 1 Види документів Перевіряється 1 Проектна документація всіх видів а) відповідність позначень, присвоєних проектним документам, установленій системі позначень проектної документації; б) комплектність і склад проектної документації згідно з ДБН А.2.2-3; в) наявність і правильність посилань на нормативні документи; г) правильність виконання і оформлення проектної документації у відповідності зі стандартами системи проектної документації для будівництва; д) можливість скорочення обсягу проектної документації; е) наявність обов'язкових підписів; ж) правильність внесення змін у проектну документацію. 2 Робоча документація а) дані, зазначені в п. 1; б) відповідність передбаченого в проектній документації обладнання зазначенному в діючих каталогах; в) правильність найменувань і позначень виробів і матеріалів; г) правильність нанесення номерів позицій на складальних кресленнях, марок обладнання та елементів конструкцій – на схемах їх розташування. 3 Відомості, специфікації та інші таблиці а) дані, зазначені в п. 1 (крім п. 16, 1 д); б) дотримання правил заповнення форм відомостей, специфікацій та інших таблиць; в) правильність найменувань і позначень виробів, матеріалів і документів, наведених у відомостях, специфікаціях та інших таблицях. 5.3 Нормоконтролер під час перевірки документації у місцях, де необхідно внести виправлення, робить відповідні позначки або на окремому аркуші складає перелік зауважень і пропозицій, в якому стисло і чітко викладає їх зміст із посиланням на нормативні документи. 5.4 Зразок переліку зауважень і пропозицій нормоконтролера та приклад його заповнення наведено в додатку А. *Керівника (директора, голови правління), гол. інженера (архітектора) та його заступників. 5.5 Нормоконтролер підписує виправлену за його зауваженнями проектну документацію перед передачею її на підпис керівництву організації. Внесення змін в оригінали проектної документації, підписані нормоконтролером, без його відома не допускається. 5.6 Зауваження і пропозиції нормоконтролера до проектної документації враховуються при оцінці якості виконання цієї документації. 6 ОБОВ'ЯЗКИ ТА ПРАВА НОРМОКОНТРОЛЕРА 6.1 Нормоконтролер проектної документації призначається наказом по організації. 6.2 При проведенні нормоконтролю проектної документації нормоконтролер зобов'язаний керуватися тільки діючими в момент проведення нормоконтролю нормативними документами. Питання про дотримання вимог нормативних документів, строк введення в дію яких до моменту проведення нормоконтролю ще не настав, у кожному окремому випадку вирішується керівництвом організації залежно від установлених строків розроблення проектної документації, здійснення будівництва об'єкта і освоєння виробництвом виробів, що проектуються. 6.3 Нормоконтролер має право: а) повертати проектну документацію виконавцеві без розгляду у випадках: - порушення встановленої комплектності; - відсутності обов'язкових підписів; - нечіткого виконання текстового і графічного матеріалу; б) вимагати від виконавця проектної документації роз'яснення та необхідні матеріали із питань, що виникають при проведенні нормоконтролю згідно з вимогами розділу 4. 6.4 Випадки повернення проектної документації виконавцеві на доробку підлягають обліку й аналізу з метою запобігання їх повторному виникненню. 6.5 Виправлення в проектній документації помилок, викликаних порушенням вимог нормативних документів і зазначених нормоконтролером, є обов'язковим. 6.6 Розбіжності між нормоконтролером і розробником проектної документації вирішуються представником керівництва організації, що випускає цю документацію. 6.7 Нормоконтролер відповідає за дотримання в проектній документації вимог нормативних документів, зазначених у розділі 4.

Технологія штукатурних робіт

Тема. «Призначення та класифікація підйомно-транспортних механізмів

1.    Класифікація підйомно-транспортного обладнання.

2.    Будова, принцип дії та правила експлуатації вантажопідйомних машин.

3.    Будова, принцип дії та правила експлуатації транспортуючих машин.

4.    Будова, принцип дії та правила експлуатації вантажно-розвантажувальних машин.

5.    Вибір типу підйомно-транспортного обладнання.

7. Будова, принцип дії та правила експлуатації електроталей і лебідок, конвеєрів та електричних возиків.
Класифікація підйомно-транспортного обладнання.
Підйомно-транспортне устаткування класифікують за такими ознаками:
- за характером переміщення вантажів - періодичної і беззупинної дії. Устаткування періодичної дії (візки, ліфти й ін.) працює за принципом поперемінно-зворотньої дії: в однім напрямку з вантажем, у зваоротньому - без вантажу. Навантаження і розвантаження цього устаткування проводяться під час припинення дії. Устаткування беззупинної дії (конвеєри стрічкові, пластинчасті) переміщає вантажі беззупинним потоком або з незначними інтервалами;
- за видом енергії, що призводить устаткування в дію: ручної дії, з електроприводом, гравітаційне. Устаткування ручної дії (ручні візки, ручні талі й ін.) застосовують для переміщення вантажів на невеличкі відстані. Устаткування з електричним приводом підключається до електричної мережі або акумуляторних батарей. Гравітаційне устаткування (похилі спуски, роликові конвеєри) має похилу поверхню, по якій вантажі згортаються під дією власної ваги;
- за основним функціональним призначенням: транспортуюче, вантажопідйомне і вантажно-розвантажувальне. Основною функцією транспортуючого устаткування (ручних і електричних візків, конвеєрів) вважається горизонтальне і похиле переміщення вантажів. Вантажопідйомне устаткування (вантажні ліфти, підіймачі, електроталі й інші) застосовують в основному для підняття й опускання вантажів. Окремі види цього устаткування здійснюють горизонтальне переміщення, штабелювання вантажів і вантажно-розвантажувальні роботи. У вантажно-розвантажувального устаткування (електронавантажувачів, електроштабелерів) основними функціями є . навантаження різноманітних вантажів на транспортні засоби (автомашини, вагони) і їхнє розвантаження; крім того, їх використовують для переміщення і штабелювання вантажів;
- за ступінню рухливості - стаціонарне, установлене нерухомо в помешканні або поза ним; пересувне з обмеженим переміщенням у межах складського помешкання (кранштабелер, електроталь) і самохідне з необмеженим переміщенням (електровозики, електронавантажувачі).
Будова, принцип дії та правила експлуатації вантажопідйомних машин.
На підприємствах торгівлі для механізації операцій підйому й опускання вантажів застосовують вантажопідйомні машини.
Вантажопідйомні машини є машинами циклічної (періодичної) дії. У їхньому робочому циклі періоди дії перемежовуються з паузами. У групу вантажопідйомних машин входять електричні лебідки і талі, вантажні ліфти і підіймачі, вантажопідйомні крани.
Вантажні ліфти і підіймачі. Для механізації підйомно-транспортних робіт на складах і в магазинах, які мають декілька поверхів і підвальні помешкання, застосовують вантажні ліфти і підіймачі.
Вантажний ліфт - це стаціонарний вантажний підйомник, призначений для вертикального переміщення вантажів у кабіні або на платформі. Вантажний ліфт складається з кабіни або платформи, піднімальної лебідки, електропривода і шахты з вертикальними направляючими сталевими брусами. Підйом кабіни (платформи) здійснюється електролебідкою (електроталлю), установленою над шахтою (при верхньому розташуванні приводу). Маса кабіни (платформи) і частина маси вантажу врівноважуються противагою, підвішеною на канаті збоку шахти. Над шахтою розташоване машинне відділення. Тут знаходиться вся основна апаратура (розподільний щит, магнітні станції, обмежувач швидкості і т.п.). Насподі шахти розташовуються буфера кабіни і противаги, на які сідає кабіна у випадку її переходу за нижнє робоче положення. У верхній і нижній частинах шахти встановлюються кінцеві вимикачі, що обмежують робочий хід кабіни. На випадок обриву канатів ліфт постачений спеціальним устроєм - ловителем, що захоплює направляючі і заклинює кабіну. Кабіни лифтів-. виготовляють двох типів: непрохідні (з одними дверима) і прохідні (із двома дверима). Ліфти випускають із місцевим керуванням і дистанційним. На підприємствах торгівлі застосовуються вантажні ліфти вантажопідйомністю від 150 до 5000 кг. Швидкість підйомно-вантажних ліфтів від 0,25 до 0,5 м/хв. Розміри кабіни коливаються в межах від 900 х 650 х 1000 мм ^вантажопідйомністю 150кг), до ЗООО.х 4000 х 2400 мм (вантажопідйомністю 5000 кг).
За класифікацією Держтехнагляду вантажні ліфти в залежності від призначення підрозділяють на такі типи: вантажні ліфти, що працюють із провідником; вантажні ліфти, що працюють без провідника; малі вантажні ліфти, що працюють без провідника (вантажопідйомністю до 160кг включно).
Вантажний підіймач - це вантажопідйомний устрій, призначений для підйому вантажів на платформі або в кабіні на визначену висоту, а також у ряді випадків (в залежності від конструкції підіймача) і для переміщення в горизонтальному напрямку. Підіймачі на відміну від вантажних ліфтів мають більш просту конструкцію, зручні в експлуатації. Їх виготовляють різноманітних типів: похилі з вантажною платформою; похилі із саморозвантажними ковшами; вертикальні підіймачі беззупинної дії для штучних вантажів та ін. Підіймач беззупинної дії призначений для підйому штучних вантажів. Він забезпечує піднімання вантажу на висоту від 2,4 до 8,4 м із швидкістю 0,2 м/сек. Вантажна платформа підіймача 800 х 120 мм. Він знаходить застосування на підприємствах роздрібної торгівлі.
Будова, принцип дії та правила експлуатації транспортуючих машин.
Транспортуючі машини (вантажні возики ручної дії та електричні, конвеєри) застосовують для горизонтального і слабконахиленого переміщення сипучих та штучних вантажів на невеличкі відстані в межах одного або декількох, пов'язаних між собою складських помешкань, а також при навантаженні і розвантаженні транспортних засобів.
Вантажні возики - самий простий і поширений засіб малої механізації для горизонтального переміщення вантажів. Візки випускаються з ручним і механічним приводом, вантажопідйомністю від 50 до 3200 кг.
Возики вантажні для тарно-штучного вантажу (ТГ-50) складаєюься зі зварної металевої рами з дерев'яним настилом, передніх спарених поворотних коліс і задніх неповоротних. Ручка візка відкидна, шарнирно прикріплена до осі передніх коліс.
Візок ТГ-125 складається з вантажної платформи, двох поворотних і двох неповоротних коліс на одній осі.
Візок ТГШ-250, необхідний для переміщення діжок та затареного вантажу, має з’ємну металеву платформу. При транспортуванні діжок платформу знімають. На вертикальному стрижні розташований фіксатор для захоплення діжок під час перевезення.
Візок ТГВ-500М із гідравлічним підйомом вил складається з піднімальної рами з вилами, ручного приводу підйому вил, двох спарених передніх поворотних коліс і двох задніх ковзанок. Поворотні колеса пов'язані з водилом. Вили піднімаються плунжерним гідравлічним насосом. Висота підйому вил від рівня долівки 125 мм
Будова, принцип дії та правила експлуатації вантажно-розвантажувальних машин.
Вантажно-розвантажувальні машини призначені для навантаження вантажів на транспортні засоби, розвантаження транспортних засобів, а також для виконання вантажно-розвантажувальних робіт на складах і базах. В залежності від конструктивних особливостей вони поділяються на електричні навантажувачі, електричні штабелери й автомобільні навантажувачі.
Електричні навантажувачі. Електричним навантажувачем називають самохідну універсальну піднімальну транспортну машину, обладнану робочими органами для навантаження, розвантаження і штабелювання вантажів. Основними робочими органами электронавантажувача є вили для піднімання штучних вантажів, ковші для зачерпування і висипання сипучих вантажів, штирі для захоплення вантажів і т.п.
Електронавантажувач має такі основні вузли: кузов машини з рамою; вантажопідйомний. механізм; передній (головний) і задній мости; електродвигун; апаратура керування навантажувачем. Джерелом енергії служить акумуляторна батарея, встановлена в спеціальному ящику в кузові електронавантажувача. Випускають електронавантажувачі на гумовому колісному ході. Четирьохколесна схема ходової частини застосовується на усіх виделкових навантажувачах загального призначення. Вона забезпечує стійкість навантажувача при великій висоті штабелювання і високій швидкості пересування. Триколісна схема застосовується в спеціальних виделкових навантажувачах підвищеної маневреності для роботи у вузьких проходах.
По устрою вантажопідйомника електричні навантажувачі поділяються на фронтальні - з переднім розташуванням вантажопідйомника, і бічні - із бічним розташуванням вантажопідйомника. Випускать електреонавантажувачі вантажопідйомністю від 0,5 до 5 т і висотою підйому вантажу від 1,5м до 4,5 м.
Застосовуються електронавантажувачі на складах тарно-штучних вантажів для виконання вантажно-розвантажувальних робіт і для штабелювання вантажів. Завдяки високій маневреності,, невеличкій масі і малим габаритам електричні навантажувачі з успіхом використовуються для навантаження і розвантаження залізничних вагонів (із заходом у вагон), вантажних бортових автомобілів і автоприцепів. Найбільша продуктивність досягається при вантажно-розвантажувальних роботах із вантажами, покладеними на піддони. Практично електреонавантажувачі є універсальним видом підйомно-транспортного устаткування. Універсальність виделкових електреонавантажувачів досягається використанням швидкозамінних вантажозахватних пристосувань.
Вимоги до підйомно-транспортного обладнання.
Підйомно-транспортні машини повинні відповідати таким вимогам:

·         мати високу продуктивність і мати високий коефіцієнт корисної дії;

·         бути зручними для використання по обслуговуванню стелажів і піддонів;

·         бути легкими в керуванні;

·         мати необхідну конструктивну тривкість, довговічність;

·         бути економічними у виготовленні й експлуатації;

·         відповідати вимогам техніки безпеки.

Вибір типу підйомно-транспортного обладнання.
Від вибору типу підйомно-транспортного обладнання залежить ефективність виконання вантажно-розвантажувальних і транспортно-складських робіт на торговому підприємстві. Для правильного вибору типу обладнання необхідно знати структуру асортименту товарів, властивості та кількість вантажу, види та розміри тари, піддонів, тари-обладнання, схему технологічного процесу, відстань та напрям пересування вантажу, способи та висоту його укладки, розміри, форму та кількість поверхів приміщення, типи та прочність долівок, типи та вантажопідйомність автомашин, продуктивність та економічні показники роботи обладнання, вартість його ремонту та технічного обслуговування, витрати електроенергіі, вартість пересування однієї тони вантажу та ін.
На практиці склалися визначені принципи вибору обладнання. При пересуванні невеликої кількості вантажу на коротку відстань застосовують ручні возики; для пересування тари-обладнання – ручні возики з підйомними вилами, пересувні розвантажувальні прилади, електроштабелери невеликої вантажопідйомності. Для пересування вантажів на відстань 200 м та більше при невеликих вантажопотоках застосовують електровозики, при більших вантажопотоках – електротягачі з прицепними возиками. Електронавантажувачі застосовують на відкритих майданчиках та в просторих приміщеннях з рівною долівкою при пересуванні вантажу на відстань до 100 м та необхідності піднімання вантажу на висоту до 4,5 м. Електроштабелери, крани-штабелери, електроталі необхідні для роботи на складах при пересуванні вантажу на відстань до 40 – 50 м. Підприємства, які мають два та
більше поверхів, застосовують вантажні лифти. При відсутності рампи для розвантажування та навантажування автомашин влаштовують зрівнювальні майданчики та підйомні столи. Стрічкові та пластинчаті конвеєри застосовують для горизонтального пересування великої кількості вантажів, їх штабелювання на невелику висоту та доставки у підвальні приміщення.
Вибір типу підйомно-транспортного обладнання завершується розробкою технологічної схеми механізаціі трудомістких робіт на торговому підприємстві, в яких передбачають послідовність механізаціі вантажно-розвантажувальних та транспортно-складських робіт. Найбільш ефекивними є схеми комплексної механізаціі трудомістких робіт з використовуванням різних типів підйомно-транспортного обладнання.
Необхідну кількість підйомно-транспортного обладнання для магазинів визначають за нормами технічного оснащення. Норми обладнання для продовольчої торгівлі встановлені в залежності від типу магазину (“Універсам”, “Гастроном” і т. д.), площі торгового залу та середньоденного товарообігу. Для непродовольчої торгівлі - в залежності від типу магазину (“Одяг”, “Взуття” і т. д.) та площі торгового залу. Для магазинів, які за своєю спеціалізацією, площею торгового залу та середньоденному товарообігу значно відрізняються від нормативних, кількість підйомно-транспортного обладнання розраховують окремо.
Будова, принцип дії та правила експлуатації електроталей і лебідок, конвеєрів та електричних возиків.
Електричні лебідки і талі. Електрична лебідка - вантажопідйомна машина у вигляді обертового барабана з тяговим органом - сталевим канатом і з приводом від електродвигуна. Розрізняють піднімальні і тягові лебідки. Піднімальні лебідки використовують для вертикального підйому вантажу, тягові лебідки - для горизонтального переміщення вантажу. Тягові лебідки застосовують для укладки в штабеля круглих лісових матеріалів, при розаантаженні круглого лісу з вагонів. Піднімальні підвісні лебідки називають талями, а при наявності в них механізму пересування по підвісним шляхам - пересувними талями. Лебідки з ручним приводом застосовуються як допоміжне устаткування.
Електрична таль – вантажопідйомна машина з електричним приводом і механізмом підйому і горизонтального переміщення. Електроталь складається з трьох основних вузлів: вантажопідйомного механізму, яким керує службовець для підйому й опускання вантажу; ходового візка, до якого подвішується вантажопідйомний механізм; кнопкової станції для керування електроталлю. вантажоподъемный механізм електроталі складається з корпуса, у якому знаходяться вантажний барабан, електродвигун підйому, редуктор піднімального механізму, електромагнітне гальмо, канат, підвіска. Електродвигун підйому умонтований у барабан. Ходовий візок електроталі чотирьохколесний, пристосований для пересування по таврової балке. Головні колеса приводяться в дію від електродвигуна. Електроталь постачається електроенергією від мережі через трьохжильний гнучкий кабель у гумовій ізоляції. Пуск електродвигуна здійснюється магнітними пускачами. Керування електроталлю відбувається за допомогою
кнопкового механізму.
Пересувні електроталі застосовують для виконання вантажопідйомних робіт на складах, на вантажних платформах, під навісами і т.п. Електроталі можуть працювати на відкритому повітрі, але тривала експлуатація їх під безпосереднім впливом дощу і снігу не рекомендується. У цьому випадку для укриття електроталі рекомендується загальний або місцевий навіс.
Електроталі розраховані на висоту підйому вантажу від 4 до 30м, швидкість підйому вантажу від 8 до 10 м/хв, швидкість пересування - 20 м/хв. Електроталі можуть працювати як індивідуальні самохідні вантажопідйомні машини загального призначення, так і застосовуватися на кранах, керованих із кабін, а також у комплексі з підвісними візками.
Конвеєри (транспортери). Конвеєри - це транспортуючі машини беззупинної дії, робочі органи яких дозволяють переміщати сипучі і тарно-штучні вантажі беззупинним потоком. На товарних складах і в магазинах торгівлі конвеєри частіше використовують як транспортні засоби для переміщення: вантажів у горизонтальному напрямку при вантажних і розвантажувальних роботах. Крім того, конвеєри застосовують і для виконання операцій по штабелюванню.
Випускає конвеєри різноманітних типів: стрічкові, пластинчасті, роликові, ковшові й ін. Кожний із цих типів конвеєрів бути стаціонарним і пересувним.
Стрічковий конвеєр є одним із найбільше поширених видів машин. Його основним вантажопересувним і тяговым елементом є замкнута стрічка. Стрічкові конвеєри призначаються для механізації переміщення у горизонтальному і слабкопохиленому напрямку сипучих
Стрічкові конвеєри випускають двох варіантів: із плоскою стрічкою для перемещення штучних вантажів, затаренных у мішки, ящики, коробки, і зі стрічкою, у якій утворюють жолоб для переміщення сипучих вантажів (зерна, солі, картоплі, овочів і т.п.). Випускають конвеєри довжиною від 5 до 15м із шириною стрічки 300-3000 мм. Швидкість пересування стрічки – 1 м/сек; найбільша висота підйому вантажу - від 2,0 до 5,4 м (в залежності від довжини стрічкового конвеєра).
Стрічкові конвеєри успішно застосовуються при навантаженні і розвантаженні залізничних вагонів, автомобілів, судів, а також для горизонтального переміщення вантажів на складах.
Пластинчастий конвеєр – це машина для беззупинного транспортування вантажів,основний вантажопересувний елемент якої складається з окремих пластин, прикріплених до замкнутого тягового елемента. Пластинчасті конвеєри ставляться до механізмів для транспортування тарно-штучних вантажів під кутом до 35 . Їх застосовують при розвантаженні вагонів і автомобілів, спуска і підйому вантажів з одного поверху складу на інший, а також для укладки вантажів у штабеля. Довжина пластинчастих конвеєрів складає від 4 до 40 м, ширина настилу - від 400 до 1600 мм, швидкість прямування ходової частини - від 0,1 до 1,0 м/сек.
Роликовий конвеєр відрізняється від пластинчастого тим, що в нього в якості основного вантажопересувного і тягового устрою застосовується не пластинчаста стрічка, а система роликів, .укріплених на нерухомій рамі, по яким переміщається вантаж у тарі. За принципом дії роликові конвеєри розділяються на приводні і
неприводні. У конвеєрів із приводом ролики обертаються.від приводу, який працює на електричній енергії. Роликові конвеєри, які не мають електричного приводу, віднесені до гравітаційних устроїв.
Роликові конвеєри застосовують при великих і беззупинних складських вантажопотоках для подачі вантажів у зони зберігання і навантаження. Застосування роликових конвеєрів дозволяє підвищити продуктивність штабелюючих машин у зоні зберігання товарів.
Ковшовий конвеєр - конвеєр для транспортування вантажів у ковшах, шарнирно прикріплених до замкнутого тягового елемента, у горизонтальному, вертикальному і похилому напрямках. Застосовується на складах і базах для сипучих вантажів.
Електричні вантажні возики застосовуються для горизонтального і слабопохиленого транспортування вантажів у складських помешканнях і на товарних подвір'ях з рівним твердим покриттям. Випускають електричні візки вантажопідйомністю від 125 до 2000 кг. Швидкість пересування возиків із вантажем 16-18 км/ч, без вантажу-20-22 км/ч. Електричні возики працюють на електричній енергії акумуляторної батареї, установленої на самому возику. Вантажні платформи електричних возиків двох типів: під’ємні (до 100 мм) і непід'ємні (нерухомі).
Електричні возики з нерухомою платформою мають зварну раму зі знімним настилом із листів рифленої стали, призначеним для укладки вантажів. Електричні візки з піднімальною платформою мають у принципі таке ж устрій. Вони зручні в експлуатації в тому відношенні, що з опущеною платформою візок може підводитися під вантаж, покладений штабелем на опорах, потім при підйомі платформи візок приймає вантаж на себе.
Випускають також електричні візки з підйомними вилами. Вони знаходять широке поширення на складах і в магазинах для транспортування вантажів, покладених на піддонах.

Види вентиляції

Вентиляція - це організований повітрообмін, призначений для створення повітряного середовища, сприятливого для здоров'я людини відповідає вимогам технологічних процесів, збереження устаткування, матеріалів, продуктів та ін.

У залежності від способу, що викликає рух повітря, системи вентиляції ділять на природні (гравітаційні) і штучні (з механічним побудженням), за призначенням - на припливні, витяжні та змішані системи вентиляції; по зоні обслуговування системи вентиляції бувають місцеві та загальнообмінні, а по конструктивному виконанню - канальні і безканальні системи вентиляції.

Проектування системи вентиляції з природнім побудженням здійснюють у випадках, коли нормовані параметри повітряного середовища у приміщеннях можуть бути забезпечені за рахунок гравітаційного або вітрового тиску і коли зовнішнє повітря не вимагає попередньої обробки (очищення, підігріву, охолодження, зволоження і т.п.). Коли відповідних параметрів повітря таким способом досягти неможливо, здійснюють проектування і монтаж системи вентиляції з механічним побужденням або змішані системи, в яких використовується відповідне обладнання, комплектуючі, а в залежності від їх конструктивного виконання - і повітропроводи систем вентиляції .

Види вентиляції

Коли місця шкідливих виділень (диму, пилу, тепла, газів, парів тощо) в приміщенні локалізовані і не можна допускати їх поширення по всьому приміщенню, застосовується місцева витяжна вентиляція. У приміщеннях з підвищеним виділенням шкідливих речовин або теплоти для забезпечення на робочому місці необхідних параметрів повітря, використовується місцева припливна вентиляція.

Загальнообмінні витяжні системи вентиляції рівномірно видаляють повітря зі всього приміщення, а загальнообмінні припливні - подають і розподіляють повітря по всьому об'єму приміщення. Якщо повітря, що подається частково змішується з повітрям, що забирається з приміщення, то такі системи називаються приточно-рециркуляційними.

Для забезпечення управління параметрами повітря, що подається в приміщення (температурою, вологістю), регулювання його кількості, захисту обладнання від перегріву або розморожування існують різноманітні елементи управління і автоматика, - регулятори, частотні перетворювачі, різноманітні датчики. Сучасний рівень технологій дозволяє підтримувати в приміщенні задані параметри повітряного середовища в повністю автоматичному режимі

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку: Способи збирання, розбирання та очищення форм для відливання плит та блоків вентиляційних коробів

Вентиляційні блоки - особливості, характеристики, застосування

 Вентиляційний блок - це конструкція з порожніми каналами всередині. Вона широко використовується в спорудженні громадських, промислових, житлових, складських і комерційних будівель і споруд. Саме завдяки вентиляційним блокам вуглекислий газ і неприємні запахи видаляються з кухні, туалету, ванної кімнати, коридору.

Самі блоки представляють собою прямокутні плити, через які проходять круглі і квадратні отвори.

Вентиляційні блоки можуть відрізнятися між собою не тільки за технічними характеристиками, але і за фізичними показниками. У кожному індивідуальному будівельному проекті вибирається свій вид блоків для вентиляції.

Висота блоків становить, як правило, від 2500 мм до 3500 мм. Міцність залежить від матеріалів, які використовуються при їх виготовленні.

Основними перевагами вентблоків є:

Швидка організація природної вентиляції;

Підвищена міцність конструкцій (марка міцності на стиск стартує від М-100);

Висока надійність і зносостійкість;

Стійкість до високої вологості повітря;

Висока морозостійкість (не менше 50 циклів заморожування і відтаювання);

Експлуатаційний термін від 30 до 100 років (в залежності від вологості повітря і матеріалу, з якого зроблений блок);

Стійкість до процесів гниття;

Стійкість перед утворенням грибка і цвілі.

Матеріали і технологія виготовлення

На сучасному будівельному ринку Ви знайдете вентиляційні блоки декількох видів:

·     Залізобетонні;

·     Керамзитобетонні;

·     Бетонні.

Бетонні вентблоки виготовляються за технологією вібропресування. Сировиною є бетон, що складається з портландцементу, піску і щебеню. Досить додати кілька модифікаторів, і блоки стають надміцним.

Залізобетонні блоки, як Ви здогадалися, будуються з бетону, армованого сталевим каркасом. При цьому, кожен блок має один центральний (головний) витяжний канал, і кілька допоміжних. 

Перший етап у виготовленні вентблоків ЗБВ - це виливок половинок блоку з бетону, а потім з'єднання кожної половинки зі сталевими арматурами. Після цього половинки з'єднуються між собою шляхом зварювання арматури кожної з деталей, а також заливки бетону в шви.

Керамзитобетонні блоки містять керамзит. Останній являє собою пористі гранули обпаленої глини. Вони полегшують сам блок, так як самі легкі і пористі. Заодно керамзит підвищує теплоізоляційні характеристики вентблоків.

Найбільш універсальними серед цих трьох видів вентиляційних блоків є залізобетонні. Вони настільки міцні, що використовуються не тільки в стінах будівель, але і як огорожі для комунікацій проводів.

Крім того, залізобетонні блоки здатні роками витримувати вплив повітря з відносною вологістю 100%. Тому їх часто використовують в тропіках, де висока вологість - звичайне явище.

Де і як правильно використовувати

Висота вентиляційного блоку залежить від висоти приміщення, а ширина - від кількості каналів. У верхній частині площини блоку, яка виходить в приміщення, розташовується квадратний отвір, який використовується для збору повітря і з'єднується з одним з вертикальних каналів.

Вентблоки потрібно монтувати в гніздах, які спеціально споруджені в стіні будівлі.

Вентиляційні блоки використовуються для виконання декількох завдань.

Наприклад, у продажу є збірні вентблокі, які створені для монтажу в приміщеннях спеціального призначення. Для спорудження утепленого або неутепленого горищного приміщення використовуються збірні блоки декількох модифікацій.

Як вибрати вентблоки? Відповідь: в залежності від завдань, які ці блоки будуть вирішувати, а також від особливостей кожної будівлі.

У будівництві в сейсмічно активних зонах використовується вентиляційний блок з конструкцією, яка посилена надійною арматурою та іншими зміцнюючими елементами.

Але якими б не були індивідуальні особливості кожного проекту, існує одна аксіома. Використовувати вентблоки можна в будівлях заввишки не більше 25 поверхів.

Якщо Вам потрібно забезпечити природну вентиляцію при спорудженні приватного будинку, який спроектований згідно з оригінальним проектом, блоки виготовляються на замовлення. Вони мають нестандартні форми і габарити, а також кількість каналів.

Маркування

Як розшифрувати маркування вентиляційних блоків? Схема дуже проста. Як правило, кожен блок має абревіатуру «СБ», що означає «Вентиляційний блок». Потім слідує двозначна цифра. Вона означає округлений показник висоти в дециметрах. Нагадаємо, що дециметр - це 10 сантиметрів. Якщо блок має позначення СБ-33, значить, його висота - 33 дм, або 330 см, або 3300 мм.

Якщо разом з блоком використовується один або кілька заставних елементів при створенні опор на перекриття, додаються ще цифри. Наприклад, СБ-30-3: у цього блоку висота 30 дм, і для монтажу використовуються три заставних елемента.

Іноді до цифр маркування додаються позначення, що вказують тип бетону, який використовувався у виробництві.