ГРУПА № 21 Понеділок 01 листопада  2021 року.

Урок за розкладом № 4.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку: "Будова. Технічні харектеристики розчинонасосів".

.Розчинонасоси застосовуються для транспортування завезених із розчинових заводів штукатурних розчинів трубопроводами до місць виконання робіт та нанесення їх на оброблювальні поверхні. Таблиця 3.17. Технічна характеристика інерційного грохота С-1441 Параметри С-1441 Продуктивність, м3 /год 5 Швидкість руху ексцентрикового кола, с -1 10,7 Потужність електродвигуна, кВт 0,6 Розміри, мм: сита 1400×1400 щільників 7х1200 Маса, кг 113 Для забезпечення безперервної роботи розчинонасосів слід використовувати свіжоприготовлений розчин, який перед нагнітанням до розчинонасоса потрібно попередньо процідити крізь сито з щільниками з розміром 5×5 мм і старанно перемішати. Розчинонасоси випускаються промисловістю в комплекті з віброситом, бункером та збірним гумотканинним розчинопроводом. Розчинонасоси входять до складу штукатурних агрегатів і станцій. Найпоширенішими є поршневі діафрагмові насоси з проміжною рідиною, яка передає тиск від поршня на гумову діафрагму (СО-48Б, СО-49Б і СО-50). До поршневих розчинонасосів нового покоління – з безпосередньою дією поршня на перекачуваний розчин – належать насоси типу СО-138, СО-167, СО-168 і СО-171. Гвинтові розчинонасоси – найефективніші перекачувальні пристрої – почали застосовувати недавно. Розчинонасос СО-48Б для транспортування штукатурних розчинів розчинопроводом та нанесення їх на поверхню за допомогою форсунки являє собою поєднання одноступінчастого горизонтального насоса простої дії з діафрагмовою камерою. Розчинонасос складається з електродвигуна, кривошипношатунного механізму з плунжером, насосної частини, захисного пристрою, до якого входять манометр і редуктор тиску, механічного запобіжного клапана й візка.з ходовими колесами. Насосна частина складається з насосної камери, гумової діафрагми, робочої камери і компресора (на стикові компресора та усмоктувального патрубка вмонтовано кульові клапани). Плунжер приводиться в дію у зворотно-поступальний рух від електродвигуна через клинопасову передачу, закриту зубчасту передачу та кривошипно-шатунний механізм. Діючи на проміжну рідину (воду) постійного об’єму, плунжер спричиняє періодичні деформації плоскої гумової діафрагми. Послідовні розтягування і укорочування діафрагми забезпечують відповідно нагнітання й усмоктування розчину крізь кульові клапани до компенсатора, а потім – до розчинопровода. Компенсатор зменшує пульсацію тиску в розчинопроводі. Захисний пристрій слугує для регулювання максимального робочого тиску в розчинопроводі і здійснення дистанційного керування. Вібросито з бункером для приймання і проціджування розчину монтується над бункером і складається із сітки, закріпленої на рухомій рамі, до якої прикріплений вібратор. Рама опирається на пружні гумові стержні, за допомогою яких забезпечується вільне коливання її з сіткою під час роботи вібратора. Розчинонасоси СО-49Б і СО-50Б (табл. 3.18) за конструкцією та принципом дії подібні до розчинонасоса СО-48Б, проте укомплектовані потужнішим електродвигуном, мають вищу продуктивність і більшу масу. Таблиця 3.18. Технічна характеристика розчинонасосів Параметри СО-48Б СО-49Б СО-50Б Подача, м3 /год 246 Максимальний тиск, МПа 1,5 1,5 1,5 Консистенція перекачуваних розчинів за стандартним конусом, см >7 >7 >7 Дальність подачі (за консистенції розчину 10 см за стандартним конусом), м: по горизонталі 100 160 250 по вертикалі 20 30 50 Потужність електродвигуна, кВт 2,2 4 7,5 Напруга живлення, В 220/380 220/380 220/380 Продуктивність вібросита, м3 /год. 444 Місткість бункера, м3 0,16 0,16 0,30 Розміри щільників сита, мм 5х5 5х5 5х5 Внутрішній діаметр розчинопровода, мм 38 50 65 Габаритні розміри комплекту (без розчинопровода), мм: довжина 2500 2500 2140 ширина 950 950 900 висота 1100 1100 1100 Маса, кг 470 560 400 Розчинонасос СО-167 (табл. 3.19) призначається для встановлення в штукатурних станціях та агрегатах і транспортування штукатурних розчинів із зернами піску розміром до 5 мм та консистенцією розчину не меншою 7 см за стандартним конусом БудЦНДЛ. Розчинонасос одноциліндровий, із безпосередньою дією поршня на розчин. Усі вузли розчинонасоса монтуються на основі, на якій виставлена також рама електродвигуна привода розчинонасоса та захисний кожух. Поршневий шток і шатун з’єднуються через крейцкопф, що забезпечує прямолінійний обернено-поступальний 128 рух поршня. Поверхня циліндра розчинонасоса хромована, завдяки чому значно збільшується термін служби основних деталей. Камера корпусу циліндра заповнюється чистою водою крізь розміщену угорі горловину. Зливається вода крізь зливальний кран, який розміщений унизу камери. Для запобігання потраплянню води з камери в редуктор між ними встановлена сальникова втулка. Поршень насоса складається із двох гумових манжет, а клапанний механізм – із двох вільно діючих кульових клапанів із гумовим покриттям – нижнього (всмоктувального) та верхнього (нагнітального). Таблиця 3.19. Технічна характеристика поршневих розчинонасосів Параметр СО-167 СО-168 СО-171 СО138 Подача, м3 /год: на 1 передачі 2 322 на 11 передачі 4 644 Робочий тиск, МПа <3,5 <3 <1,5 <4 Максимальна відстань перекачування розчину, м: по горизонталі 250 300 100 300 по вертикалі 60 80 20 100 Потужність електродвигуна, кВт 7,5 7,5 2,2 7,5 Маса, кг 375 500 242 375 Розчинонасос СО-168 (табл. 3.19), що також працює за принципом безпосередньої дії поршня на розчин, призначений для подавання розчину на поверхи і нанесення його за допомогою сопла на опоряджувані поверхні. Розчинонасос складається з робочої та клапанної камери, повітряного ковпака, електродвигуна і коробки передач. Його змонтовано на рамі, що поставлена на двох колесах. Для роботи насос виставляється на висувні опори. Розчинонасос СО-138 (табл. 3.19) призначається для перекачування розчинопроводом штукатурних розчинів із фракціями піску розміром 5 мм і консистенцією не меншою 7 см за стандартним конусом БудЦНДЛ. Розчинонасос складається з коливального циліндра, кульових клапанів, що діють самі, і повітряного ковпака – компенсатора і монтується на рамі зварної конструкції зі швелера, поставленій на колеса.

 Розчинонасос СО-138 (табл. 3.19) для перекачування штукатурних розчинів з консистенцією не меншою 6 см за стандартним конусом БудЦНДЛ застосовується в штукатурних станціях та агрегатах. За конструкцією він відрізняється від описаних вище розчинонасосів установленням двох паралельних циліндрів – основного і компенсаційного, які з’єднуються між собою спільною камерою. Хід основного поршня вдвічі більший за хід компенсаційного поршня. Штоки обох поршнів кінематично зв’язані з кулачками торцевого типу, що поставлені на загальний вал. Штоки приводяться в дію від кулачків через ролики. Циліндри розміщені у водяній камері, яка забезпечує охолодження їх під час роботи. Для зменшення тертя під час контактування штоків із кулачковою поверхнею ці деталі працюють у камері з мастилом. На виході з розчинонасоса встановлений перепускальний клапан, який дає змогу змінювати напрямок потоку розчину з розчинонасоса до приймального бункера або нагнітальної магістралі. 

Домашнє завдання : вивчитьи та законспектувати .Фотозвіт скинути в приват.

 

  ГРУПА № 21 Понеділок 01 листопада  2021 року.

Урок за розкладом № 1.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:" Будова, принцип дії, технічні характеристики  штукатурних станцій "

Пересувні штукатурні станції призначаються для комплексної механізації штукатурних робіт на будівельних об’єктах. Машини і обладнання для станцій вибирають у двох основних варіантах і використовують залежно від способу забезпечення будівельних об’єктів штукатурним розчином: – приготування розчину на будівельному майданчику; – централізоване постачання розчину з розчинових вузлів. Базою для створення штукатурних станцій слугують кузови автопричепів або спеціальні фургони на полозах. У станціях, що призначені для приготування штукатурних розчинів на будівельних майданчиках, встановлюються пересувні розчинозмішувачі. Штукатурні станції для приймання готового розчину обладнуються бункером із збудником. Штукатурна станція СО-114 для приймання, збудження і проціджування готового (товарного) розчину, транспортування і нанесення його на опоряджувану поверхню складається з приймального бункера з кареткою-стругом, ґвинтового конвеєра з просівальним пристроєм та утепленого кузова, усередині якого розміщений розчинонасос, нагромаджувач, привод ґвинтового конвеєра, пульт керування і шафа для інструменту. До обладнання станції входять також гідросистема, електрообладнання, система водопостачання і опалювання, розчинопровід із деталями з’єднання і пневматичною форсункою. Висота переднього борту приймального бункера дорівнює 500 мм, що дає змогу вивантажувати розчин із кузова автомобілясамоскида, не використовуючи під’їзний пандус. Приймальний бункер являє собою зварну металеву місткість, у якій встановлений струг із ножем, що може переміщуватися уздовж осі станції, яка шарнірно підвішена до каретки. В задній нижній частині бункера розміщений ґвинтовий конвеєр, дві половини якого мають зустрічну навивку. В центрі задньої стінки бункера влаштований просівальний пристрій та люк із шиберною заслінкою, яка розміщена між бункером і нагромаджувачем розчинонасоса. Гідросистема станції складається з бака з фільтром, насоса з електродвигуном, рукавів високого тиску та гідроциліндрів. Станція має поршневий насос із безпосередньою дією поршня на розчин. Пульт керування станції являє собою панель із кнопками увімкнення й вимикання всіх механізмів. Опалення станції взимку здійснюється калориферним пристроєм. Станція оснащена витяжним вентилятором. Таблиця 3.24. Технічна характеристика штукатурної станції СО-114 Параметри С-1441 Продуктивність, м3 /год 2 Місткість приймального бункера, м3 4 Частота обертання вала змішувача, с -1 0,59 Потужність електродвигунів, кВт 35Параметри С-1441 Напруга, В 220/380 Внутрішній діаметр розчинопроводу, мм 50; 38; 35,5 Дальність подавання розчину, м: по горизонталі 250 по вертикалі 60 Максимальний робочий тиск, МПа 3,5 (1,75) Габаритні розміри, мм: довжина 5 150 ширина 2 980 висота 2 345 Маса, кг 5 000 Штукатурна станція “Салют” виготовляється у двох варіантах: “Салют-2” і “Салют-3” (табл. 3.25). Таблиця 3.25. Технічна характеристика штукатурних станцій Параметри Салют-2 Салют-3 1 23 Продуктивність, м3 /год 3,6 4 Місткість бункера, м3 4 4 Дальність подавання розчину, м: по горизонталі 150 200 по вертикалі 60 70 Робочий тиск, МПа 6 6 Потужність електродвигуна, кВт 22 41 Габаритні розміри, мм: довжина 4760 5300 ширина 2765 2200 висота 2575 2345 Маса, кг 4450 4500 Станція “Салют-2” (рис. 3.33) має приймальний бункер із змішувачем, що розміщений уздовж осі станції. Для розвантажування розчину з автомобілясамоскида влаштовується пандус. Станція обладнана безімпульсним розчинонасосом із компенсаційним поршнем, який забезпечує рівномірне подавання розчину до розчинопроводу. У кабіні станції, крім розчинонасоса, розміщений пульт керування, відкидне сидіння, бак для води, верстат і шафа. Станція комплектується пневматичною форсункою з розчинопроводом із окремих стояків і гумотканинних рукавів із швидкорознімними з’єднаннями, повітропроводом із окремих рукавів і різьбовими з’єднаннями. Станція “Салют-3” призначається для роботи взимку за температури до -20°С. Вона має утеплений кузов і приймальний бункер, що обігрівається термоелектричними нагрівачами. Штукатурна станція “Киянка” призначається для приймання, збудження, проціджування, подавання на робочі місця і нанесення на опоряджувані штукатурних та інших будівельних розчинів з консистенцією 7 см за стандартним конусом БудЦНДЛ. Головні вузли станції – бункер із двома змішувальними шнеками, насосний відсік та кабіна оператора. Уздовж днища бункера під утепленими щитами встановлені термоелектричні нагрівачі для підігрівання розчину. В насосному відділені розміщена компресорна установка, привод підйому кришки, розчинонасос, бак для води. Кабіна оператора і насосне відділення симетрично розміщені з обох боків бункера. В кабіні розташований пульт керування та шафа з електрообладнанням. Керування розчинонасосом здійснюється як із кабіни оператора, так і дистанційно, безпосередньо з робочого місця. Штукатурна станція працює так. Розчин, що привезений на будівельний майданчик транспортними засобами, вивантажується в приймальний бункер. Перед завантаженням розчину шнеки приводяться в дію (починають обертатися). Розчин, який перемішаний шнеками до однорідної маси, подається за допомогою розчинонасоса розчинопроводом і форсункою наноситься на поверхню.

Домашнє завдання : вивчити та законспектувати. Фотозвіт скинути  в приват.

Понеділок 01  листопада 2021 року. Група № 21.

Урок за розкладом № 3

Предмет: " Технологія штукатурних робіт "

Тема уроку: " Штукатурні агрегати. Будова, прпинцип дії, технічні характеристики"

Штукатурно-змішувальні агрегати і установки (табл. 3.22) призначаються для приготування, транспортування та нанесення на поверхню штукатурних розчинів з консистенцією не меншою 7 см за стандартним конусом БудЦНДЛ і застосовуються у разі невеликих обсягів штукатурних робіт, для переробки готових розчинів або їх приготування із сухих сумішей із подальшим нанесенням на опоряджувані поверхні. Таблиця 3.22 Технічна характеристика штукатурних агрегатів Параметри СО-57Б СО-85 СО-152 СО-164 СО-149 Продуктивність, м3 /год 2,0 2,0...4,0 1,0 0,5 1,0 Робочий тиск, МПа 1,5 3,5 1,0 2,0 1,9 Дальність перекачування розчину, м: по горизонталі 20 60 15 40 27 по вертикалі 100 250 20 80 45 Потужність електродвигуна, кВт 2,25 7,50 2,25 2,60 3,00 Габаритні розміри, м: довжина 2 710 3 610 1 850 1 450 1 600 ширина 1 350 1 460 1 210 650 700 висота 1 680 1 510 835 1 300 100 Маса, кг 750 1 025 1 250 220 160 Штукатурний агрегат СО-57Б застосовується для приготування штукатурного розчину, проціджування його, транспортування до місця нанесення на оброблювану поверхню за допомогою безкомпресорної форсунки. Він складається із змонтованих на спільній рамі розчинозмішувача циклічної дії (типу СО-46) та вібросита. На віброситі закріплена сітка із щільниками розміром 4×4 мм. Ексцентриковий вал вібросита приводиться в дію від електродвигуна. Проціджений розчин із бункера всмоктувальним рукавом надходить до насосної камери розчинонасоса і транспортується розчинопроводом до місця роботи. Агрегат комплектується механічною форсункою і матеріальним рукавом діаметром 36 мм і довжиною 40 м. Штукатурний агрегат СО-85 для приготування, проціджування, транспортування до місця вкладання і нанесення штукатурного розчину на опоряджувану поверхню складається з розчинонасоса, компресора, вібросита з бункером, збудника розчину і скіпа-змішувача. Розчинонасос – поршневий, без проміжної рідини. Поршень має гумове ущільнення у вигляді циліндричної втулки з кільцевою перемичкою. Для охолодження циліндра з поршнем у штокову порожнину заливається вода: це запобігає також попаданню до камери повітря. Скіп-змішувач являє собою мішалку розчинозмішувача СО-46, що приводиться в дію від електродвигуна через планетарний редуктор. Усі вузли агрегата змонтовано на спільній рамі з пневмоколесами. Агрегат має дистанційнекерування.Штукатурний агрегат СО-152 призначається для виконання штукатурних робіт у важкодоступних місцях – коридорах, санвузлах, невеликих за об’ємом приміщеннях і встановлюється на поверсі, де виконуються роботи. Агрегат складається з розчинонасоса та приймального бункера із змішувальним пристроєм. Розчинонасос поршневого типу, що працює за принципом безпосередньої дії поршня на розчин, змонтований на рамі, яка встановлена на покритих гумою колесах. Розчинонасос приводиться в дію від електродвигуна через клинопасову передачу та одноступінчастий конічний редуктор. Для запобігання пульсації потоку розчину на виході з розчинонасоса встановлено повітряний ковпак, на якому закріплений пульт керування агрегатом і реле тиску. В нижній частині повітряного ковпака розміщений вихідний патрубок, в який вмонтований перепускальний кран. Вібросито закріплене на гумових амортизаторах над бункером. Штукатурний агрегат СО-164 призначається для приготування, приймання, транспортування до робочого місця і механізованого нанесення на опоряджувані поверхні тонкошарових опоряджувальних покриттів із теразитових розчинів і паст. Агрегат складається із змішувача, вузла подавання розчину та електрообладнання. Він комплектується рукавами розчино- і повітропроводу. Змішувач веслового типу складається з бункера, перемішувальних лопатей та механізму зміни кута їх нахилу. Обертальний момент від електродвигуна передається робочому органу через клинопасову передачу. Вузол подачі розчину складається з просівального пристрою та гвинотового насоса. Спіральний проціджувальний пристрій являє собою спіральну пружину, що вставлена в корпус. Розчин, проходячи усередині спіралі під час її обертання, водночас під дією відцентрової сили переміщується до стінки корпусу. Наповнювачі, розміри яких перевищують міжвитковий зазор, подаються спіраллю до вивантажувального вікна для відходів. Гвинтовий насос складається з одноходового ґвинта та обойми з двоходовою ґвинтовою порожниною. Електрообладнання агрегату, яке змонтоване в окремій шафі, має пусковий та контрольно-захисний пристрої. 

Машина СО-149 (рис. 3.31) застосовується для приготування і нанесення гіпсових розчинів. Розчини готуються із сухих сумішей на вапняних в’яжучих повільного тужавлення. Штукатурні розчини, які приготовлені на основі гіпсових в’яжучих, мають властивість швидко набирати необхідну міцність після нанесення їх на оброблювану поверхню, дають змогу виконувати малярні роботи без попереднього шпаклювання. Завдяки цьому скорочується тривалість між закінченням штукатурних робіт і початком малярних. Машина складається з приймального бункера-дозатора, мотор-редуктора, замішувача, ґвинтового насоса, електрообладнання, системи дозування і безперервного подавання води до змішувального пристрою, а також рукавів для подавання води, повітря і транспортування розчину Бункер-дозатор призначений для приймання та безперервного дозування сухої гіпсової суміші. В міру вироблення суміші бункер можна поповнювати без зупинки машини. Він являє собою циліндричну місткість, у дні якої є отвір для сполучення із замішувачем. Під час обертання крильчатки, яка вмонтована в бункер, суха суміш безперервно надходить до замішувача, де змішується з водою. Далі розчин за допомогою насоса подається шлангом до форсунки. Для одержання оптимального факела розчину та зменшення витрати його під час нанесення на поверхню до форсунки підводиться стиснене повітря. Рис. 3.31. Машина СО-149 для приготування і нанесення гіпсових розчинів: 1 – мотор-редуктор; 2 – електрообладнання; 3 – бункер-дозатор для приймання сухої суміші; 4 – розпилювач; 5 – розчинопровід; 6 – одногвинтовий насос; 7 – змішувальний пристрій; 8 – гідравлічна система Мотор-редуктор приводить до обертання крильчатку бункера-дозатора а встановлений співвісно змішувальний пристрій замішувача та ґвинт насоса. Для зручності в роботі керування електродвигуном мотор-редуктора здійснюється за допомогою повітряного крана форсунки. Закриванням крана форсунки двигун вимикають. Змішувальний пристрій являє собою закріплені на валу в заданій послідовності витки шнека та лопаті. Він забезпечує безперервне та якісне замішування розчину і подавання його до насоса. Після зупинки машини закривається заслінка, яка розташована між бункером-дозатором і замішувачем. Камеру замішування, насос і розчинопровід потрібно промивати водою. Машина СО-126 (рис. 3.32) призначається для приготування і подавання готових жорстких цементних розчинів для штукатурення поверхонь, а також розчинів з консистенцією 3...5 см за стандартним конусом БудЦНДЛ. Складається машина з резервуара у вигляді горизонтального циліндра, привода, завантажувального люка з кришкою, яка герметично закривається і фіксується пасом. На кришці встановлений запобіжний клапан, кран для зменшення тиску і манометр. Змішувач, який змонтований усередині резервуара, кінематично зв’язаний із приводом. Машина працює за принципом порційного подавання розчину з резервуара до напірного патрубка під дією стисненого повітря

.Домашнє завдання : вивчити та законспектувати. Фотозвіт скинути в приват.

  ГРУПА № 21 П'ятниця 29 жовтня 2021 року.

Урок за розкладом № 2.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:" Види форсунок"

 За принципом дії форсунки бувають пневматичні — з повітряним подрібненням розчину та безкомпресорні, в яких розчин подрібнюється завдяки зміні напрямку або швидкості руху у форсунці чи на її виході. Пневматичні форсунки поділяють на форсунки з центральною та кільцевою подачею повітря. Форсунка з центральною подачею повітря (рис. 1) складається з корпуса, повітряної трубки та змінного наконечника. Змінний наконечник 1 приєднують до корпуса форсунки 3 за допомогою накидної гайки 2. До форсунки додаються три змінні наконечники з діаметром вихідних отворів 12, 15 і 18 мм. У робочу камеру форсунки заходить повітряна трубка 5, на одному з кінців якої знаходиться кран 6, за допомогою якого можна регулювати кількість повітря, що надходить у форсунку. У робочому положенні трубка міцно затискується гвинтом 4. На цьому ж кінці трубки розміщується штуцер 7, до якого, монтуючи штукатурний агрегат, приєднують повітряний шланг. Матеріальний шланг приєднують до штуцера 8, що розміщується в нижній частині корпуса форсунки. Під час роботи агрегату розчин по матеріальному шлангу надходить всередину форсунки. Струмінь повітря, що виходить з повітряної трубки, розбризкує розчин і викидає його через вихідний отвір форсунки на поверхню. Положенням повітряної трубки відносно вихідного отвору форсунки регулюють товщину штукатурного шару на поверхні. Якщо повітряну трубку наближати до вихідного отвору форсунки, то конус факела розширюється, розчин більше подрібнюється і покриває більшу площу, але створюється штукатурний шар меншої товщини. 1 навпаки, якщо повітряну трубку віддаляти від вихідного отвору форсунки, ширина конуса факела зменшується і поверхня вкривається товстішим шаром розчину. За допомогою описаної форсунки можна наносити вапняні та цементно-вапняні розчини. Форсунка працює, якщо тиск розчинонасоса становить 1 —1,1 МПа, а тиск повітря 0,04—0,05 МПа, маса форсунки 2 кг. Форсунка з кільцевою подачею повітря (рис. 2) складається з корпуса з штуцером для приєднання матеріального шланга, вигнутої повітряної трубки з краном та змінного гумового наконечника. Змінний гумовий наконечник 1 з діаметром вихідного отвору 20 мм приєднують до корпуса форсунки 3 за допомогою накидної гайки 2. Повітря через вигнуту повітряну трубку 9 надходить у кільцевий простір, що є всередині форсунки. Розчин, що надходить до форсунки по матеріальному шлангу 5, потрапляє в робочу камеру трохи далі від кільцевого простору, підхоплюється струменем повітря, розбризкується і викидається через вихідний отвір гумового наконечника на поверхню. Кількість повітря, що надходить у форсунку, регулюють за допомогою крана 8 та регулювальної муфти 10, що розміщується на кінці вигнутої повітряної трубки в місці її приєднання до корпуса форсунки. Маса форсунки 2 кг. Безкомпресорні форсунки бувають прямоточної та відцентрової дії. Форсунка прямоточної дії з гумовим клапаном (рис. 3) складається з корпуса, перехідної муфти з штуцером для приєднання матеріального шланга, гумового клапана, важеля та регулювального гвинта. Під час роботи штукатурного агрегату розчин по матеріальному шлангу 1 надходить у форсунку і прямо просувається до вихідного отвору діаметром 22 мм, який перекривається гумовим клапаном 5. Важіль 3 притискує гумовий клапан до вихідного отвору. Під час штукатурення натискують на важіль, кінець якого відходить від гумового клапана. Під тиском розчину клапан відкриває вихідний отвір і крізь утворену щілину розчин у вигляді плоского факела вилітає з форсунки. Подрібнюється розчин завдяки зміні напрямку і швидкості його руху. Розмір щілини біля вихідного отвору регулюють за допомогою регулювального гвинта 4. Вихідна щілина збільшується у міру відкручування баранцевої гайки гвинта. За допомогою форсунки з гумовим клапаном можна штукатурити поверхні розчинами рухомістю за стандартним конусом 8 — 10 см, використовуючи розчинонасоси продуктивністю 1,2—2м3/год. Маса форсунки — 620 г. Форсунка прямоточної дії зі щілинною діафрагмою (рис. 4) складається з корпуса, головки та гумової Розчин діафрагми з щілинним отвором посередині. Головка форсунки складається з накидної гайки 3 і вставки 4, між котрими затискується гумова діафрагма5, всередині якої для виходу розчину зроблено щілину завдовжки 10 мм. Під час роботи цієї форсунки штукатурний розчин проходить крізь щілину в діафрагмі, змінює швидкість руху і, подрібнюючись, вилітає з неї у вигляді плоского факела. Форсункою можна наносити цементні, вапняні і цементно-вапняні розчини з рухомістю розчину 8—12 см за стандартним конусом. Форсунка відцентрової дії (рис. 5) складається з головки, конусного штуцера та крана з штуцером для приєднання матеріального шланга. Головка складається з корпуса, змінного наконечника та накидної гайки, яка притискує наконечник до корпуса. Розчин у форсунку надходить по гумовому шлангу, який приєднують до штуцера 6 за допомогою хомута. Рухаючись всередині форсунки, розчин з конусного штуцера 4 заходить у корпус форсунки З по дотичній до його внутрішньої циліндричної поверхні Змінивши швидкість і напрямок руху, розчин завихряється і, вилітаючи з вихідного отвору наконечника 7, під дією відцентрової сили розбризкується. Вилітає розчин у вигляді конусоподібного факела. За допомогою такої форсунки можна штукатурити поверхні розчинами з глибиною занурення стандартного конуса 8—10 см, використовуючи розчинонасоси продуктивністю до 3 м3/год. До розчинонасосів з більшою продуктивністю підключають дві форсунки. Форсунка відцентрової дії з гвинтовою вставкою (рис. 6) складається з головки, перехідної трубки і штуцера для приєднання матеріального шланга. Головка форсунки складається з розпилюючого наконечника, накидної гайки і корпуса, в середині якого знаходиться гвинтова вставка. Розчин у форсунку надходить по гумовому шлангу, який приєднують до одного з кінців конусного штуцера 6. Другий кінець штуцера, виконаний у вигляді конуса, попередньо має бути з’єднаний з перехідною трубкою 5. Конусний штуцер служить для зменшення пульсації розчину, що надходить від розчинонасоса у форсунку. Рухаючись далі, розчин потрапляє в головку форсунки. Проходячи по каналу, що утворився між внутрішньою поверхнею камери форсунки і гвинтовою вставкою 3, розчин набирає обертального руху і на виході розбризкується, вилітаючи у вигляді конусоподібного факела. За допомогою такої форсунки можна штукатурити поверхню розчинами з глибиною занурення стандартного конуса 10—14см. Розчини меншої рухомості забивають головку форсунки. Уроки Урок №62 Розчинонасоси, будова і принцип роботиУрок № 64 Організація робіт при механізованому штукатуренні

Домашнє завдання:  Опрацювати матеріал. Вивчити та законспектувати .Фотозвіт скинути в приват

 ГРУПА № 4. П'ятниця 29 жовтня 2021 року.

Урок за розк ладом № 5.

Предмет: Технологія штукатурних 

Тема уроку: "Поняття прокутові шаблони"

Оброблення лінійкою. Кути тяг з вапняно-гіпсового розчину, насамперед, заповнюють цим же розчином, наносячи його штукатурною кельмою із сокола. Розчин не доводять до рівня тяги на 10...15мм і надають йому лопаткою приблизну форму тяги. Потім на цей розчин, наносять вапняне тісто з гіпсовим в'язким (білий розчин), але на 5мм вище витягнутої тяги. Дають можливість злегка схопитися цьому розчину й приступають до оброблення, тобто до зрізання зайво нанесеного розчину Для оброблення застосовують лінійку довжиною 300...500мм із деревини будь-якої породи, але найчастіше сосни. Один кінець зрізують під кутом 45° і прибивають до нього заточений залозкукрізець, із твердої сталі так, щоб він був на одному рівні з низом лінійки. Дерев'яна частина повинна бути отфугована. Для більш точного зрізання розчину виготовляють більш довгу лінійку. Нижня частина може бути прямій або закругленої, що залежить від форми обломів Оброблення ведуть так. Приставляють лінійку до якогось одному архітектурному облому раніше витягнутої тяги й рухають її ріжучою частиною вперед. Різець зрізує зайвий розчин по всім облому, надаючи йому потрібну форму (мал. 49, а). Обробивши один облом, приступають до іншого і т.д. Разделанный у такий спосіб кут має шорсткості, які усувають маленькими напівтертками й виправляють окремі місця отрезовкой. Лузг у куті між тягами повинен бути строго вертикальним. Форма разделанного кута повинна відповідати витягнутій тязі Оброблення кутовими шаблонами (мал. 49, 6). Витягування проводиться звичайно по раніше навішених правилах. Дотягнутий кут, що не має потрібної чистоти, натирають маленькими напівтертками й виправляють отрезовкои. ^ Рис. 49. Оброблення кутів лінійкою (а), дотягивание кутовим шаблоном (б) і шаблонионапівтертки (в): 1 - для верхньої частини карниза, 2 - для середньої частини карниза, 3 - для нижньої частини карниза Оброблення дерев'яним розбірним шаблоном, або шаблономополутерком. Для роботи виготовляють (столяри) кілька шаблонівополутерков: для нижньої частини, середини карниза й стелі (мал. 49, в). Кожний шаблон повинен бути за формою тяги, що витягається. Кінці шаблонуонапівтертка зрізують на "вус". До зрізаних сторін іноді прибивають сталеві профілі Працюють шаблонами так. Спочатку накидають розчин у кут, приставляють до потрібної частини тяги шаблонлнапівтерток і просувають його вперед. Таким чином, оформляють одну, потім іншу сторону кута, підправляючи його лінійкою й отрезовкои. Оброблення цементним легкими шаблонами. Цементні шаблони виготовляють так. Витягають відрізок Тяги полуторної, або подвійної довжини полозка шаблону. Зрізують торцеві сторони по обидва боки під кутом 45°. Великий карниз ділять на кілька частин для витягування кожної частини застосовують свій шаблон, ставлять по лініях розподілу рейкиобортики, приморожуючи їх. Усе покривають змащенням. Виготовляють із арматурного дроту каркас за формою тяги з однієї або двома ручками. Готовлять чисте цементне тісто або з додаванням у нього дуже дрібного піску (склад 1:1) і покривають їм тягу між бортиками товщиною до 5мм, вставляють каркас і наливають зверху цементний розчин складу 1:2 або 1:3 товщиною від 5 до 15мм. Розчин ретельно ущільнюють і вирівнюють, але каркас не повинен виступати з розчину. Приблизно через одну - три тижні шаблон знімають, виправляють окремі дефекти, змочують водою й витримують ще якийсь час. Таким чином, виконують інші частини шаблонів стяги. Шаблонами кути обробляють так. Після виконання тяги в ґрунті й обробки її "на сдир" можна приступитися до оброблення. Готують звичайний сірий розчин, наносять його в кут і надають йому зразкову форму тяги так, щоб вона була нижче існуючої на 5...10мм. Потім готують білий розчин, наносять його, приставляють до витягнутої тяги шаблон і ведуть його вперед, щільно притискаючи. За два-три приймання кут повністю дотягають. Обробивши кут з одного боку, приступають до іншої. Якщо для оброблення кутів виготовлено три шаблони, то спочатку оброблення ведуть на стелі, потім у середині й після цього по стіні. Лузги й деякі неточності в кутах виправляють отрезовкои й напівтертками. Тягу, витягнуту сірим розчином, змочують, наносять накрывочный розчин і витягають звичайним шаблоном, виправляючи місця стикування розчину

---

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати.Фотозвіт скинути вприват.

 П'ятниця 29 жовтня 2021 року. Група № 4.

Урок за розкладом № 6

Предмет : " Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку: "Вимоги до якості кутів та галтелей."

Відхилення кутів від вертикалі та горизонталі для простої штукатурки допускається 10мм на весь елемент; для поліпшеної 2мм на 1м висоти або довжини, але не більше 5мм на весь елемент. Виконанні вручну галтелі по всій довжині повинні мати правильну форму. Правильні форми галтелей можна виконати фасоним півтерком. Півтерок протягують по нанесеному розчину. Після цього на галтелю наносять накривний розчин і маленьким півтерком чисто затирають. Працюючи на висоті потрібно дотримуватись правил роботи на висоті 

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати.Фотозвіт скинути вприват.

 

 ГРУПА № 4. П'ятниця 29 жовтня 2021 року.

Урок за розк ладом № 4.

Предмет: Технологія штукатурних робіт  

Тема уроку: " Організація робочого місця при виконанні робіт "

 Організація робочого місця штукатура   Продуктивність праці робітника залежить від правильної організації його робочого місця.

 Робочим місцем робітника-опоряджувальника називають ділянку, у межах якої він працює і може доцільно розміщувати потрібні для роботи пристрої, інструменти і матеріали. Робочі місця можуть бути стаціонарними і пересувними. На будівництві майже немає стаціонарних робочих місць, бо робітник разом з пристроями і матеріалами під час виконання роботи пересувається з однієї ділянки приміщення на іншу. Бригадир і кожен член бригади мають заздалегідь турбуватися про підготовку робочого місця, щоб не було простоїв. Кожний робітник повинен виконувати роботу на своїй ділянці так, щоб не заважати працювати іншому робітникові. Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці розміщують так, щоб під час роботи не доводилось робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, по-винен лежати справа, а той, що беруть лівою рукою, — зліва. Якщо для роботи потрібен столик, то його встановлюють так, щоб з цього місця можна було виконати якнайбільший обсяг робіт. На робочому місці не повинно бути будівельного сміття, зайвих матеріалів, які заважатимуть пересуванню робітників. Під час роботи слід користуватись лише справними інструментами та пристроями і якісними матеріалами.

\ Для виконання робіт на висоті потрібно встановити на робо-чому місці необхідні пристрої, а на них у зручних для роботи місцях — ящики для розчину, інструменти тощо. Велике значення в організації робіт має своєчасна підготовка потрібних матеріалів і подавання їх на робоче місце. Тому у спеціально відведених приміщеннях заздалегідь сортують плитки, розкроюють лінолеум, приготовляють розчини і мастики. Підготовлені матеріали в процесі роботи ритмічно подають на робочі місця. Під час виконання робіт обов’язково слід дотримуватись усіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Працювати на висоті можна лише при справних пристроях. Робоче місце опоряджувальника має бути добре освітлене природним світлом. Для роботи з сумішами, що виділяють шкідливі для здоров’я людини леткі пари розчинників, слід забезпечити штучну або природну (через відкриті вікна) вентиляцію приміщень. Вентиляція повинна забезпечити протягом години не менше ніж дворазовий обмін повітря в приміщенні. Після закінчення роботи треба прибрати своє робоче місце, вимити і сховати у шафу інструменти, вимкнути струм, підведений до електроустаткування, закрити пускові пристрої на замок.

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати.

ГРУПА № 4. П'ятниця 29 жовтня 2021 року.

Урок за розк ладом № 1.

Предмет: Технологія штукатурних 

2 " Тема уроку : "Технологія опорядження прямих кутів"

 Лузги - це внутрішні кути, що утворюються у місцях сполучення двох стін або стелі і стіни. Усьонки - це зовнішні кути, які утворені у місцях сполучення двох стін. Щоб зовнішній кут не оббивався, його притупляють, тобто знімають фаску.

3 опорядження прямих кутів Добре оздоблені внутрішні і зовнішні кути та фаски прикрашають поштукатурені приміщення. Кути і фаски виконують півтерками, шаблонами. Для натирання кутів використовують розчин, виготовлений з дрібнозернистого просіяного піску. Спочатку натирають по ґрунту, а після наносять накривний шар розчину, розрівнюють його і додатково натирають ( оздоблюють ) фасонними півтерками.

4 Опорпядження падуг Після того як буде оштукатурена й затерта стеля, а також виконана штукатурка до риштовання (можна без затирання), по лузгам улаштувати падугу, або жолобник, у вигляді закруглення з більшим або малим радіусом. Цю роботу можна виконувати звичайним полутерком, надаючи розчину, нанесеному в лузг, потрібну форму. Можна виготовити фасонний напівтерток, який пересувають по розчину уздовж лузга. Цю операцію повторюють кілька разів, поки не вийде зовсім рівна, без бугрів і раковин, падуга. Її можна також "витягнути" цим полутерком, але для цього потрібно прибити до стіни правило, а до напівтертку - шматок рейки або дошки, утворюючи так звані полозок. Зачищення падуг виконують маленьким полутерком.

5 Опорядження прямих кутів Лузги, вусенки й фаски натирають звичайними й лузговими напівтертками, правилами або витягають шаблонами

6 опорядження прямих кутів Затираючи кут, півтерок трохи притискують до одної, то до другої стіни і пересувають послідовно вниз і вгору. При цьому стежать, щоб кут не мав відхилень від вертикалі. Щоб поштукатурені зовнішні кути не оббивались, вершину кута зрізають, створюючи фаску однакової ширини. Фаску роблять звичайним півтерком або кутовим з профілем фаски. Для більш точного натирання на кутах улаштовують маяки, по яких витягують шаблоном кути.

7 Технологія натирання прямих кутів Натирання лузгів виконують так: Змочують оброблювана ділянка кута водою, покривають тонким шаром розчину, приставляють будь - який інструмент і рухають його вгору - вниз. Натирають спочатку з однієї, потім з іншої сторони кута. Фаски натирають напітерком по раніше натертому вусенку, закруглюючи його, і надаючи площину, або заокруглення. Краще застосовувати фасонні напівтертки, виготовлені у вигляді лузга, фаски або вусенка. Техніка натирання, така ж, як і простим півтерком.

8 Способи обробки кутів і галтелей вручну і кутовими шаблонами Оброблення лінійкою: Кути тяг з вапняно-гіпсового розчину, насамперед, заповнюють цим же розчином, наносячи його штукатурною кельмою із сокола. Розчин не доводять до рівня тяги на мм і надають йому лопаткою приблизну форму тяги. Потім на цей розчин, наносять вапняне тісто з гіпсовим в'язким (білий розчин), але на 5мм вище витягнутої тяги. Дають можливість злегка схопитися цьому розчину й приступають до оброблення, тобто до зрізання зайво нанесеного розчину

9 Оброблення кутовими шаблонами Витягування проводиться звичайно по раніше навішених правилах. Дотягнутий кут, що не має потрібної чистоти, натирають маленькими напівтертками й виправляють вырізовкою Працюють шаблонами так: Спочатку накидають розчин у кут, приставляють до потрібної частини тяги шаблонлна півтерток і просувають його вперед. Таким чином, оформляють одну, потім іншу сторону кута, підправляючи його лінійкою й відрізовко

10 Витягування карнизів Карниз складається з набору архітектурних обломів: поличок, полиць, валиків, валів, гуськів, каблучків тощо. Для витягування карнизів необхідно виготовити спеціальний шаблон Усі деталі повинні бути оброблені шерхебелем або рубанком, підкоси - ножем. Профільна дошка вирізьблюється строго в косинець. Її розміри по верхній (стельової) і нижньої (стіновї) частини повинні бути на мм більше профілю карниза. Ці припуски називаються відмазками. Вони забезпечують витягування рівних стрічок на одному рівні зі стіною й стелею. Потім їх притирають до площини штукатурки. На профільну дошку переносять профіль накресленого на папері карниза з обліком відмазки й вирізують ножем. Одну сторону вирізаного профілю скошують (зрізують під кутом 20-30°). Зрізана сторона називається "на лоск", а незрізана - "на здир". Витягування виконують "на лоск" або "на здир".

Домашнє завдання : Виконати конспект уроку та вивчити новий матеріал.

П'ятниця 29.10. 2021 р. Група № 4.

Урок за розкладом № 3. 

Предмет: " Технологія штукатурних робіт" 

Тема уроку " Способи обробки галтелей "

1. Виконання галтелі фасонним півтерком:

Для виконання галтелей спочатку штукатурять  стелю і верхню частину стіни .Стелю опо-ряджують остаточно , тобто затирають і згладжують , а  стіни можна виконати тільки в грунті. Готують  вапняний сметаноподібний  розчин  рухливістю 12-13 см, додають трохи гіпсу і накидають його в лузгу, утворену стелею і стіною. За допомогою великого півтерка розрівнюють розчин, надаючи йому потрібної форми у вигляді чверті кола. Накидання і розрівнювання повторюють кілька разів, доки не утвориться падуга (галтель). Після цього галтель остаточно оформлюють , затирають середнім півтерком. 

При виконанні галтелі  фасонним півтерком накидають розчин у лузгу і надають їй бажаної форми звичайним півтерком. До галтелі приставляють фасонний півтерок і натискають на нього з необхідною силою.  Ведуть півтерок по довжині галтелі, пересуваючи в один, а потім в інший бік  галтелі. Кінцями  півтерка , які оббиті покрівельною сталлю, зрізують зайвий розчин, надаючи галтелі бажаної форми. 

           Якщо на галтелі є заглиблення, їх замазують розчином і ще  раз проводять фасонним півтерком уздовж галтелі.  Накидають накривковий  шар і ретельно й якісно розрівнюють його малим півтерком.

                                       2. Виконання точної галтелі фасонним півтерком.

На стіну навішують правило завширшки  10-15см.  До фасонного півтеркаприбивають  дошку завширшки як і навішенеправило  чи на 1-2см ширше за нього. Таку дошку називають санчатами. Це необхідно  зробити для того. щоб півтерок,  яким ви працюєте, можна було вести строго в одному положенні, притискаючи саночки до правила. Розчин накидають звичайним способом за кілька прийомів.  По кожному шару  штукатурки, зокрема й накривковому, ретельно протягують півтерком. 

Відповідно до вимог  СНіП  , відхилення радіуса кривини від проектної величини допускаються:  *  для  простої штукатурки – 10 мм;   *  поліпшеної – 7 мм; * високоякісної -5мм.

3. Закріплення матеріалу; «Продовжити речення»  ( відповіді записати в зошит)

      + готують вапняний розчин рухливістю 12-13 см,    додають трохи гіпсу  і наносять  його                   

          в …….  утворені   між  …………..  ;

       +    за допомогою великого півтерка розрівнюють розчин, надаючи йому потрібної 

 форми у вигляді …………….  ;

 

+  на галтель накидають накривковий шар  розчину, і затирають……………..;

+ якщо на галтелі зявляються раковини, то їх ………..  розчином і після цього ще раз 

     проводять ………….  напівтерком  уздовж………..;

 +   накривний  шар розчину наносять, розрівнюють і………  маленьким…………  .

 

4. Перевірна робота:  «Дати відповіді на контрольні запитання»

                                                                    (відповіді записати в зошит)

 

1.   Коли можна починати обштукатурювати внутрішні укоси?

2.   З якого укосу починають обштукатурювання?

3.   Як виконують затирання укосів?

4.   Яким чином на бічних  укосах виконують фаски?

5    Що таке заглушина?

6.   Якими розчинами обробляють зовнішні укоси?

7.  Якої крутості розчин застосовують за улаштування ремінців ?

8.  Після яких штукатурних робіт можна витягувати галтелі (падуги)?

9 . Якої рухливості має бути розчин для виконання галтелі?

10 За допомогою якого півтерка виконують розрівнювання розчину на галтелі?

11. Як виконують точну галтель?

12.  Які прийоми затирання галтелі використовують?

13.  Заглиблення на галтелі  закривають розчином?

14.    Відхилення радіуса кривини від проектної величини для поліпшеної  штукатурки

        становить – 7мм?

15. Як встановлюють рамку для обштукатурювання укосів ?.

 Домашнє завдання : Виконати конспект уроку та вивчити новий матеріал, дати відповіді на запитання , які скинути в приват.

 ГРУПА № 21. Четвер 28 жовтня 2021 року.

Урок за розкладом № 3.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:" Види механізмів , які використовують для виконання штукатурних робіт"

Урок за розкладом № 3.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:" Види механізмів , які використовують для виконання штукатурних робіт"

 Великопанельне і великоблокове будівництво зменшує обсяг опоряджувальних робіт безпосередньо на будівельному майданчику. Значну частину цих робіт виконують на заводах. Застосовуючи тут механізацію і автоматизацію, можна досягти значного зниження трудомісткості опоряджувальних операцій. Підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості і зниженню собівартості будівельних робіт сприяють також нові форми та методи наукової організації праці (НОП): створення комплексних механізованих бригад, застосування нових пристроїв, уміле використання технологічних карт, карт трудових процесів тощо. Підготовка і обробка складових матеріалів розчину (гашення вапна, пересіювання піску тощо) та його приготування вручну дуже трудомісткий та малопродуктивний процес, на виконання якого потрібна велика кількість малокваліфікованих робітників. Тому ці роботи виконують механізовано за допомогою відповідних машин.

У будівельній практиці частіше застосовують вапногасники марок СБ-29 або СМ-1247А. Вапногасник СМ-1247А складається із завантажувального бункера, гасильного барабана, зливного жолоба, клинопасової передачі та електродвигуна. Для просіювання сипких зернистих заповнювачів застосовують грохоти, а для проціджування штукатурних і інших розчинів — вібросита. Інерційний грохот С-441 застосовують для пересіювання піску та декоративних заповнювачів у невеликих обсягах. Він складається з щілинного рухомого сита, завантажувального бункера, ексцентриковою вала, клинопасової передачі та електродвигуна. Всі деталі грохота змонтовані на металевому каркасі. Під час роботи грохота електродвигун за допомогою клинопсової передачі і ексцентрикового вала передає ситу вібрувальні рухи. При цьому заповнювач, що потрапляє на сито через завантажувальний бункер, пересіюється. Зерна заповнювача, які більші за 7 мм, залишаються на ситі і видаляються окремо. Для переціджування розчинів частіше застосовують вібросита марок СО-18 або СО-34. Вібросито СО-34 складається з опорної плити, рухомої рами, з закріпленим над нею ситом, електродвигуна і ексцентрикового механізма. Рухома рама стоїть на опорній плиті на чотирьох гумових пробках. Вібросито застосовують для проціджування штукатурного розчину для накривки та фарбувальних сумішей. приготування розчинів на будівельних об’єктах з невеликим обсягом робіт. Конструкція розчинозмішувача дозволяє не тільки приготувати розчин, а й відвести його на потрібне місце будівельного майданчика. Розчинозмішувач складається з двох частин: змішувача, змонтованого на колісному візку, та бункера-тачки. До комплекту розчинозмішувача входять два бункери-тачки, що дає змогу рівномірно постачати розчин бригаді. Розчинозмішувач СО-46А за продуктивністю і розміром готового замісу майже такий самий, як розчинозмішувач СО-23Б. Він складається з візка, електродвигуна з пусковим пристроєм, редуктора та змішувального барабана, в середині якого розміщено вал з чотирма лопатями. Завантажувальний отвір барабана перекривається захисними гратами. Розчинозмішувач С0-220А більшої продуктивності застосовується для приготування звичайних і декоративних розчинів та мастик. Він складається із змішувального барабана місткістю 150 л, в середині якого розміщується вал з лопатями, скіпового підіймача з завантажувальним ковшем, дозувального бачка, електродвигуна та передавального механізму. Всі деталі розчинозмішувача закріплені на рамі.

Домашнє завдання: опрацювати матеріал, законспектувати.Конспект уроку та відповіді на питання очікую в приват

ГРУПА № 21. Четвер 28 жовтня 2021 року.

Урок за розкладом № 4.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:" Будова. Принцип дії, Технічні характеристики розчинозмішувачів та розчинонасосів"

Діафрагмові та бездіафрагмові розчинонасоси

ДІАФРАГМОВІ РОЗЧИНОНАСОСИ

Розчинонасоси призначені для транспортування штукатур­них розчинів до місця роботи штукатурів і нанесення їх на по­верхню.

За принципом дії розчинонасоси бувають діафрагмові та бездіафрагмові. Розчинонасос може входити до складу так зва­ної розчинонасосної установки або надходити з завода окремо. До складу розчинонасосної установки, крім розчинонасоса, вхо­дять розчинопроводи (металеві стояки і гумотканні шланги-розводки), пристрої для їхнього з'єднання, іноді вібросита, комп­ресори тощо. Розчинонасосна установка позначена своєю мар­кою (індексом): СО-48Б, СО-49Б, СО-50А тощо. Кожен розчи­нонасос має свою марку. Найбільш поширені діафрагмові роз­чинонасоси марок СО-29Б, CO-ЗОБ та СО-10, кожен з яких у тій же послідовності входить до складу вищезазначених розчинонасосних установок. В літературі і на практиці часто ідентифікують марку розчинонасоса з маркою розчинонасосної установки. Наприклад, розчинонасос СО-29Б називають розчи­нонасосом СО-48Б.

Розчинонасоси продуктивністю 4—6 м3/год застосовують для транспортування розчинів на поверхи, а 1—2 м3/год для механізованого штукатурення.

Діафрагмовий розчинонасос СО-29Б (Рис. 1) складається з заливної камери, всередині якої переміщується плунжер, робо­чої камери, компенсатора (балона)', запобіжного пристрою, електродвигуна, редуктора та механізму привода. Всі деталі змонтовано на металевому візку. Компенсатор 5, у верхній частині якого завжди є повітря, призначений для зменшення пульсації розчину. Зверху нього розміщений запобіжний пристрій — реле тиску 7 з манометром 6. Запобіжний пристрій — це пневмоелектричне реле, що спрацьовує в разі збільшення встановленого тиску в системі і відключає електродвигун 10 від мережі. Реле включається при тиску 0,4 МПа і відключається — при 1,51 МПа.

Рис. 1. Діафрагмовий розчинонасос СО-29Б:

а — загальний вигляд; б — розріз; 1 — заливна камера; 2 — гумова діафрагма; 3 — робоча камера; 4 — штуцер для приєднання матеріального шланга; 5 — компенсатор (балон); 6 — манометр; 7— реле тиску; 8 — пробка; 9 — механізм привода; 10 — електродвигун; 11 — електрошафа; 12 — візок; 13 — штуцер для приєднання всмоктувального шланга; 14 — всмокту­вальний клапан; I5 — нагнітальний клапан; 16 — перепускний клапан; 17 — запобіжний кла­пан; I8 — плунжер; 19 — кривошипно-шатунний механізм

До початку роботи плунжер насоса виводять у крайнє праве положения, заповнюють заливну камеру 1 водою і закривають отвір камери пробкою 8.

Принцип дії розчинонасоса подано на Рис. 2. За допомогою редуктора і механізму привода електродвигун потужністю 2,2 кВт приводить у дію плунжер 9 розчинонасоса. Рухаючись вправо і вліво, плунжер через воду натискує на гумову діафрагму 11, яка весь час вібрує. Під час руху плунжера вправо (Рис. 2, а) діафрагма випрямляється, створюючи розрідження в робочій камері. При цьому всмоктувальний клапан 2 під тиском розчи­ну з бункера відкривається, а нагнітальний 4 під тиском повітря і розчину у компенсаторі закривається, і розчин надходить до робочої камери 3.

Рис. 2. Принцип дії розчинонасоса СО-29Б:

а — всмоктування; б — нагнітання; 1 — горловина бункера; 2 — всмоктувальний клапан; 3 — робоча камера; 4 — нагнітальний клапан; 5 — компенсатор; 6 — реле тиску; 7 — нагнітальний шланг; 8 — запобіжний клапан; 9 — плунжер; 10 — заливна камера; 11 — гумова діафрагма

Під час руху плунжера вліво (Рис. 2, б) діафрагма під ти­ском води вигинається у бік робочої камери і натискує на роз­чин. При цьому всмоктувальний клапан під тиском розчину, що знаходиться в робочій камері, закривається, а нагнітальний під тиском тієї ж порції розчину відкривається і розчин надхо­дить у компенсатор 5 і далі по шлангу 7 до форсунки. Розчи­нонасос СО-29Б працює при тиску 1,5 МПа, перекачуючи шту­катурні розчини з мінімальною рухомістю 7 см за стандартним конусом.

Діафрагмові розчинонасоси інших марок працюють за тим самим принципом і відрізняються незначними конструктивни­ми змінами і продуктивністю.

У табл. 6 подано технічні характеристики діафрагмових роз­чинонасосів, а у табл. 7 — можливі їхні несправності.

Таблиця 7. Несправності в роботі діафрагмових розчинонасосів та способи їх усунення

БЕЗДІАФРАГМОВІ РОЗЧИНОНАСОСИ

Бездіафрагмові розчинонасоси мають певні переваги порівняно з діафрагмовими. Діафрагмовими розчинонасосами можна подавати лише рідкІ розчини, придатні для створення на поверхні оббризку. При механізованому нанесенні таких розчинів штукатурять у кілька шарів, витримуючи кожний шар штукатурки перед нанесенням наступного, на що витрачається більше часу.

Бездіафрагмовими розчинонасосами, в яких плунжер захо­дить у робочу камеру і безпосередньо натискує на розчин, мож­на перекачувати більш густі, порівняно з діафрагмовими, роз­чини з осадкою стандартного конуса 6—8 см. Наносячи густий розчин форсункою за один раз можна створити на поверхні більш товстий штукатурний шар. Бездіафрагмовими плунжер­ними насосами обладнані штукатурно-змішувальні агрегати СО-85А, СО-152 тощо.

Бездіафрагмові окремо діючі розчинонасоси продуктивністю від 1,2 до 2,5 м3/год застосовують як для штукатурення повер­хонь, так і для транспортування розчинів. Транспортувати роз­чини за допомогою цих розчинонасосів можна на відстань: по горизонталі — до 100 м, по вертикалі — до 30 м.

На Рис. 3, а подано зразок пересувного бездіафрагмового розчинонасоса. Він складається з робочої камери, всередині якої переміщується плунжер, компенсатора (балона), електродвигу­на, редуктора і бункера для розчину. Усі деталі розчинонасоса змонтовані на металевій платформі, що спирається на три ко­леса. Електродвигун потужністю 2,2 кВт за допомогою редук­тора і кривошипно-шатунного механізму, змонтованого в одно­му кожусі з редуктором, приводить у рух шток плунжера 3 наcoca. Рухаючись вправо і вліво, плунжер сприяє то засмокту­ванню в робочу камеру 2, то витискуванню з неї розчину.

Рис. 3. Бездіафрагмовий розчинонасос:

а — загальний вигляд; б — розріз робочого вузла; 1 — бункер; 2 — робоча камера; 3 — плун­жер; 4 — кожух редуктора; 5 - триколісний візок; 6 — спускний кран; 7 — штуцер для приєднання матеріального шланга; 8 — комперсатор (балон); 9 — манометр; 10 — нагнітальний клапан; 11 — всмоктувальний клапан

Під час руху плунжера вправо (Рис. 3, б) у робочій камері створюється розрідження. При цьому нагнітальний клапан 10 під тиском повітря і розчину, що є в комперсаторі 8, закри­вається, а всмоктувальний клапан 11 під тиском розчину з бун­кера відкривається. При цьому положенні клапанів розчин з бункера 1 надходить у робочу камеру 2. При зворотному русі плунжер заходить у робочу камеру і натискує на розчин. Під тиском розчину всмоктувальний клапан закривається, а нагнітальний відкривається, і розчин виштовхується спочатку в балон комперсатора, а потім по нагнітальному шлангу надхо­дить до форсунки.

Для контролю за тиском зверху компенсатора встановлений манометр 9. Для очищення від розчину в нижній частині ком­пенсатора знаходиться спускний кран 6, який під час роботи розчинонасоса повинен бути закритий.

Запобіжним пристроєм в розчинонасосі є спеціальний штифт, за допомогою якого з'єднується шток розчинонасоса з плунжером. У разі збільшення тиску в робочій камері штифт зрізається і розчинонасос перестає нагнітати розчин. Зусилля, розраховане на зрізання штифта, повинно відповідати макси­мально допустимому тиску в робочій камері розчинонасоса. Розчинонасос працює при тиску до 1,5 МПа. Продуктивність його 1,2 м3/год. Максимальна відстань подавання розчину по горизонталі — 40 м, по вертикалі — 15 м. Маса 270 кг

Домашнє завдання: Вивчити та законспектувати. Конспект та відповіді на запитання очікую в приват.

 Четвер 28  жовтня 2021  року. Група № 11.

 Урок за розкладом 2.  

Предмет: " Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку:

  "Механізація й комплексна механізація  будівельних робіт"

 

Сучасна технологія будівельного виробництва заснована на виконання будівельних процесів з допомогою машин.

Парк будівельних машин, що знаходяться в розпорядженні будівельних організацій , дуже великий, але незважаючи на це близько 50 % робочих все ще виконують різні операції вручну.

Витіснення ручної праці - найважливіша державна завдання. Вона може бути вирішена в результаті впровадження більш досконалих машин і поліпшення ступеня їх використання, комплексної механізації і автоматизації будівельних процесів поряд з широким застосуванням збірних конструкцій.

Структура парку будівельних машин поліпшується внаслідок створення розмірних рядів машин, збільшення їх потужності, маневреності і підвищення зносостійкості.

У новому розмірному ряду будівельних баштових кранів є крани, призначені для монтажу будівель висотою до 30 поверхів.

Вантажопідйомність стрілових кранів доведена до 160 т, пневмоколесний-до 100 т, автомобільних (з окремим двигуном ходу) - до 63 т.

Значно збільшується випуск потужних бульдозерів з двигунами до 400 кВт, самохідних скреперів з ковшем місткістю 15-25 м3 і швидкістю пересування до 70 км/год.

У перспективі - випуск кранів з телескопічно висувними стрілами вантажопідйомністю до 120 т, скреперів з ковшами місткістю до 40 м3 і т. д.

Комплексна механізація - це метод виробництва будівельних робіт, коли всі технологічні операції певного процесу (основні і допоміжні) виконуються за допомогою комплекту машин і засобів малої механізації, ув'язаних між собою за технологічним призначенням, технічного рівня і продуктивності, що забезпечує заданий темп робіт і оптимальні техніко-економічні показники.

 

 

У кожному такому комплекті є одна або кілька провідних машин,

за допомогою яких виконуються основні технологічні процеси і операції. За провідною машині визначають продуктивність комплекту, його склад і організацію процесу в цілому. Наприклад, при комплексній механізації земляних робіт у процесі влаштування котловану провідною машиною, визначає продуктивність комплекту, є екскаватор. За його продуктивності і іншим параметрам вибирають комплектуючі машини - автосамоскиди для отвозки грунту, бульдозери для планування дна котловану, бульдозери і котки для робіт на відвалі грунту та ін.

В даний час від комплексної механізації окремих видів робіт переходять до комплексної механізації зведення об'єкта в цілому (будівлі, споруди) з допомогою динамічною, змінюється у часі залежно від ряду факторів, системи машин, тобто сукупності будівельних машин, ручних машин, транспортних засобів та допоміжного обладнання, сформованої на основі технологічних вимог будівництва з урахуванням перспектив його розвитку.

Основними показниками економічної ефективності механізації будівельних процесів є собівартість, трудомісткість і тривалість робіт.

До додаткових показників відносяться: витрати електроенергії і палива на одиницю продукції; питомі показники маси машин, їх металоємності і потужності на годинну продуктивність; вироблення машини або комплекту машин на одного робітника; річна продуктивність машини або комплекту машин; термін їх служби. Додаткові показники використовують при порівнянні методів виконання механізованих процесів.

Значні успіхи досягнуті в автоматизації підприємств будівельної індустрії, наприклад бетонних і розчинних заводів, конвеєрних ліній на ДСК. Широке застосування знайшли автоматизовані системи управління будівництвом (АСУС), призначені для регулярного рішення основних завдань виробничо-господарської діяльності будівельних організацій. Такі системи вже декілька років працюють в крупних будівельних підрозділах .

У будівельних машинах використовують автоматичні обмежувальні, запобіжні та облікові пристрої, йде автоматизація та такої складної ланцюга, як людина - робочий орган машини - об'єкт впливу - привід машини. Так, наприклад, працюють автогрейдери, забезпечені системою «Профіль-2», що забезпечує автоматичну стабілізацію положення відвала. В траншейних екскаваторах автоматизований контроль напрямки і ухилу дна траншеї, скреперах і бульдозерах - управління процесом копання і т. п.

Складніше автоматизувати монтажно-укладальні процеси, здійснюються безпосередньо при зведенні об'єкта. Однак і тут знаходять застосування баштові крани з радиопрограммным управлінням, бетононасоси з гідроприводом і телеуправлением операцією з укладання бетонної суміші та інші пристрою.

На багатьох домобудівних комбінатах працюють автоматизовані диспетчерські. Вони забезпечують контроль та обробку інформації, що регулюють виготовлення деталей, транспортні та інші операції, подачу деталей на монтажні ділянки.

 

 

 Домашнє завдання: законспектувати та вивчити матеріал.