П"ятниця 25.09.2020р. Група №2.

Урок за розкладом № 1.

Предмет: "Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку: "Способи підготовки цегляних та каменоподібних поверхонь під штукатурення"

 Якість штукатурки залежить від якості розчину, способу опорядження штукатурного шару, а також від виду і якості поверхні, що підлягає обштукатурюванню. Щоб штукатурний шар міцно тримався на поверхні, вона має бути шорсткою. Конструкції, які штукатурять, повинні бути стійкими, міцно закріпленими, збудованими в межах дозволених відхилень по вертикалі й горизонталі. Якщо конструкція вібруватиме, то нанесений на неї шар штукатурки тріскатиметься і відшаровуватиметься, а в разі відхилень конструкції від вертикалі або горизонталі потрібно буде наносити на неї потовщений шар розчину та виконувати додаткові роботи щодо підготовки поверхонь, зокрема, вирубувати виступи, набивати сітку або цвяхи, обмотуючи їх дротом.

Щоб забезпечити добре зчеплення розчину з поверхнею, її відповідним способом підготовляють, тобто надають їй шорсткості, очищують від пилу, бруду та інших забруднень.

Обштукатурюють різні поверхні: кам'яні, цегляні, бетонні, шлакобетонні, дерев'яні, глинобитні, саманні…; всі вони вимагають різної підготовки. Трудомісткість підготовки поверхні залежить від степеня твердості останньої. Краще всіх обробляються гіпсові, шлакобетонні, цегляні поверхні, погано піддаються обробці бетонні.

Підготовка цегляної поверхні під обштукатурювання

Цегляні поверхні стін, виконані впустошовку, перед штукатуренням обмітають від пилу і змочують водою. Цегляні поверхні зі швами, заповненими розчином, а також бетонні поверхні насікають троянкою, зубилом, насічним молотком тощо, утворюючи на них похилі борозни 3...5 мм завглибшки на відстані 50...80 м одна від одної (рис. 2). Виконуючи цю операцію, треба працювати в захисних окулярах і рукавицях, користуватись справним інструментом.

Рис. 2. Кам'яна поверхня, підготовлена (насічена) до штукатурення

Після насікання поверхню очищають від пилу віниками, щітками або за допомогою стисненого повітря, що подається в приміщення по шлангах від компресорної установки, рясно змочують водою, аби під час штукатурення вода з розчину не так швидко всмоктувалась у поверхню. Змочують і промивають поверхню водою, набризкуючи її щітками або зі шлангів, приєднаних до водопровідної мережі. Якщо шви цегляної кладки заповнені розчином повністю, то їх вибирають на глибину не менш як 10 мм.

Одним з найважливіших чинників, що визначає якість штукатурки, є міцне зчеплення її з поверхнею, на яку вона накидається. За недостатнього зчеплення штукатурка відшаровується від поверхні, а потім відпадає.

Щоб забезпечити добре зчеплення розчину з поверхнею, її підготовляють, тобто надають їй шорсткості, очищають від пилу, напливів розчину смоли (ці матеріали послаблюють міцність зчеплення штукатурного розчину).

До підготовки поверхонь перевірте вертикальність і горизонтальність конструкцій. Допустимі відхилення кутів мурування від вертикалі на один поверх цегляних стін не повинні перевищувати 10 мм, на усю висоту будинку -- 30 мм.

Нерівності на вертикальних поверхнях, призначених під обштукатурювання, допускаються для стін з цегли до 10 мм. Відхилення рядів мурування за горизонталлю на 10 м довжини стіни допускаються до 20 мм.

Якщо в процесі перевірки з'ясується, що відхилення перевищують норми, дефекти усувають.

Розглянемо підготовку цегляних стін, мурованих різними способами.

Підготовка цегляних стін, мурованих впустошовку (шви розчином не заповнені)

Особливість поверхні: незаповнені шви цегляного мурування створюють добру шорсткість поверхні, отже, забезпечують добре зчеплення штукатурного шару.

Підготовка складається з кількох етапів.

Очищення поверхонь від бруду, напливів розчину. Виконуйте цю операцію за допомогою металевої щітки, скребачки (скарпеля).

Видалення пилу, рясне змочування поверхні водою. Виконуйте цю операцію рогожними щітками, окамелком.

Підготовка цегляної поверхні, мурованої з підрізанням (шви заповнені розчином)

Особливість поверхні: поверхня гладка і не забезпечує доброго зчеплення з розчином.

Підготовка складається з кількох етапів.

Розчищення швів цегляного мурування на глибину близько 15 мм. Виконуйте цю операцію за допомогою штукатурного молотка, зубила, троянки, зубчатки, кулачка. Удари по зубилу, троянці, зубчатці завдавайте кулачком.

Очищення поверхні від пилу і бруду.

Змочування поверхні водою. За великих обсягів робіт поверхню можна змочувати водою зі шлангів.

Для міцнішого зчеплення цеглу в кількох місцях насікають. Насічки мають бути завглибшки 3--5 мм, відстань між ними -- 5--7 мм.

Правила техніки безпеки

Розчищення швів цегляного мурування за допомогою молотка і зубила, виконуйте в захисних окулярах з небиткими скельцями й у рукавичках.

Перевірте, щоб ручки інструментів були надійно закріплені та не мали вибоїв і відколів.

Довжина ручки ударного інструменту має бути не менше ніж 150 мм.

Під час очищення поверхонь від бруду і пилу працюйте в респіраторі чи масці.

При ударі молотком з вузьким обушком по зубилу, троянці, зубчатці можна схибити і вдарити по руці, тому використовуйте кулачки.

Підготовка бетонних, шлакобетонних, гіпсобетонних поверхонь під обштукатурювання

Стіни із бутового каменю підготовлюють у такий спосіб. Шви кладки, якщо вони заповнені розчином, вибирають на глибину не менш як 15 мм, поверхні кладки очищають сталевими щітками. Щоб не витрачати час на вибирання розчину зі швів під час кладки, рекомендується мулярам залишати шви 15 мм завглибшки. Ще краще у шви кладки через кожні 100... 150 мм вставляти шматки дроту, за допомогою яких роблять дротяне плетіння для утримання штукатурного шару.

П"ятниця 25.09.2020р. Група №2.

Урок за розкладом № 3.

Предмет: "Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку: "Способи підготовки бетонних, шлакобетонних, гіпсобетонних поверхонь під штукатурення"

Шлакобетонні поверхні погано зчіплюються зі штукатуркою. Щоб поліпшити зчеплення при формуванні шлакобетонних каменів або набиванні шлакобетоном стін, з обох боків по опалубці кріплять арматурний дріт. При звільненні шлакобетону від опалубки прикріплений арматурний дріт виймають і на поверхні залишаються борозни, в які попадає розчин під час обштукатурення. Якщо стіни не підготовлені таким чином, то їх очищають сталевою щіткою, насікають сокирою або зубилом і по насічених поверхнях просвердлюють отвори завглибшки до 20 мм, діаметром 10...12 мм. їх розташовують на відстані 50...70 мм один від одного у шаховому порядку. Так само підготовлюють і бетонні поверхні.

Гіпсові або гіпсобетонні перегородки очищають сталевими щітками від пилу і шматків гіпсу, які слабко тримаються. Потім поверхню промивають водою, набризкуючи її щітками або зі шлангів, приєднаних до водопровідної мережі.

Кам'яні поверхні очищають від різних плям металевими щітками, а напливи з твердого розчину та камені, що виступають, зрубують зубилом. Якщо поверхня забруднена на великій площі, то її очищають піском за допомогою піскоструминних апаратів (рис. 5.2), які працюють у такий спосіб. Сухий просіяний пісок середньої крупності (1...3 мм) засипають у циліндр 2 через завантажувальний бункер 1. Вологий пісок застосовувати не можна, оскільки при цьому утворюються пробки, які закорковують шланги або патрубок 4. Під тиском стисненого повітря пісок із конічної частини циліндра подається в патрубок 4, а звідти у гумовий шланг, на кінці якого влаштовано сопло з двома трубками. До однієї із них підведено шланг для подачі піску, до іншої — стисненого повітря від компресора. Пісок підхоплюється струменем стисненого повітря і з силою виштовхується на поверхню. Струмінь піску, спрямований під кутом до поверхні, вдаряється об неї і очищує пил, бруд, фарбу, смолу, а також надає поверхні шорсткості. Під час роботи штукатур повинен одягати тканинний чохол, респіратор і окуляри. Процес очищення поверхні за допомогою піскоструминного апарата показано на рис. 3.

Для очищення поверхні від напливів і виступів застосовують також ручні пневматичні та електричні інструменти, наприклад, електрошліфувальну машину і відбійний молоток

Рис. 3. Піскоструминний апарат:

1 — бункер; 2 — циліндр; З -конічна частина; 4 — патрубок

Рис. 4. Очищення поверхні піскоструминним апаратом:

1 — компресор; 2 — кран; З — камера змішування піску з повітрям; 4 — корпус апарату; 5 — гумовий шланг для подачі піску; 6 — сопло

До початку підготовки поверхонь, мурованих з бетону, шлакобетону, гіпсобетону відповідно до технологічних умов перевірте вертикальність і горизонтальність конструкцій.

Допустимі відхилення від горизонталі на 1 м довжини — до 5 мм, а на всю висоту будинку — не більше ніж 15 мм.

Підготовка поверхонь складається з трьох етапів.

1. Очищення поверхні сталевими щітками, скарпелями від напливу розчину і бруду.

2. Виконання насічок завглибшки 3—5 мм на відстані 50—70 мм одна від одної, на 1 м² поверхні не менше 300 насічок (рис. 5). Насічуйте поверхню троянкою, молотком, зубилом.

3. Додатково в шлакобетонних чи бетонних поверхнях можна висвердлити отвори — гнізда завглибшки до 20 мм, діаметром 10—12 мм у шаховому порядку на відстані 50—70 мм один від одного (рис. 6)

 

Рис. 5. Похила насічка поверхні. Рис.6. Додаткове оброблення бетонних (шлакобетонних) поверхонь.

Бетонні поверхні дуже важко піддаються обробці. Тому використовуйте для насічення засоби малої механізації: електричні чи пневматичні відбійні молотки (рис. 7). Для підвищення продуктивності праці у відбійний молоток вставляють зубчатку або троянку.

4. Усунення з поверхонь олійних та мастильних плям, смол, фарби. Навіть рештки цих матеріалів на штукатурці через певний час спричинюють появу плям. 2 % розчин соляної кислоти добре знежирює поверхню; розчинники і скипидар добре усувають смоли, фарбу і також знежирюють поверхню. Знежирення виконують щітками, наче трохи розтираючи поверхню, а потім добре промивають поверхню водою.

Рис. 7. Відбійний молоток:

1 — ручка ; 2 — вмикач;3 — зубчатка; 4 — корпус; 5 — електропровід

Техніка безпеки

1. Працюючи з кислотою, використовуйте 1—2 % розчин. Під час розведення кислоту вливайте у воду, а не навпаки.

2. Пляшки з кислотою зберігайте в плетених кошиках. На кожній має бути бірка з назвою кислоти та її концентрації.

3. При роботі з кислотою, розчинниками використовуйте гумові рукавички.

4. Працюйте з електрифікованим інструментом з потрібною напругою 220,127В тільки в діелектричних рукавичках, чоботах чи стоячи на гумовому килимі.

5. Вмикайте електроінструмент у мережу тільки штепсельною півмуфтою або вилкою.

6. Забороняється натягувати і перегинати провід електроінструмента, тримати електроінструмент за провід.

П"ятниця 25.09.2020р. Група №2.

Урок за розкладом № 4.

Предмет: "Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку: "Способи підготовки дерев"яних поверхонь під штукатурення"

Підготовка дерев'яних поверхонь під обштукатурюванн.

Для того щоб штукатурний шар міцно тримався на дерев'яній поверхні, її оббивають дранкою (рис. 8). До початку роботи з дранкою її сортують за розміром та якістю. З кривої і тонкої дранки підбивають перший шар -- підстильний, а з прямої -- другий (вихідний). Підстильний шар роблять з кривої дранки, оскільки між такою дранкою і поверхнею утворюватимуться більші проміжки, ніж у разі використання прямої дранки, а отже, під час штукатурення в них потраплятиме розчин, що сприятиме кращому утриманню штукатурного шару на поверхні. Дранку прибивають хрест-навхрест під кутом 45° до підлоги чи стіни (при підбиванні стель). Щоб дранка не порушувала штукатурний шар при жолобленні у разі намокання, в місцях стиків між кінцями дранок слід залишати проміжок 2...З мм завширшки.

Рис. 8. Підготовка дерев'яних поверхонь

а, б - набита дранка; в - дранка із розчином; г - набивання дранки; д - тримання цвяхів; 1- підстильна дранка; 2 - вихідна дранка; 3 - зазор між дранкою і поверхнею; 4 - штукатурка

Відстань між окремими дранками має бути: для горизонтальних поверхонь -- не більше ніж 45 мм, для вертикальних не більш як 55 мм. Прибивають дранку штукатурними цвяхами 30...40 мм завдовжки. Цвяхи забивають через одне-два перехрещення дранок. Між поверхнею і двома шарами дранки утворюється простір, в який запливає рідкий розчин і міцно зчіплюється з ними.

Для підвищення продуктивність праці при значних обсягах робіт поверхню оббивають не окремими дранками, а готовими щитами, які виготовляють у майстернях на спеціальних столах-верстаках. Стіл у місцях перетину дранок повинен мати отвори, щоб цвяхи, якими збивають щити, не входили в кришку стола. Збиваючи щит, цвяхи забивають так, щоб їхні кінці виходили знизу дранки на 4...5 мм. Коли оббивають стіни, готові щити прикладають до них так, щоб дранки були під кутом 45° до підлоги, і забивають цвяхи, які є в щиті.

Для створення тепло- і звукоізоляції перед тим як прибити щити або окремі дранки до поверхні її оббивають повстю, рогожею або картоном, а для влаштування гідроізоляції -- толем або руберойдом. Вибраний матеріал закріплюють на поверхні цвяхами, які загинають. При цьому тонкий матеріал (толь, картон) з'єднують унапусток, а товсті (повсть) -- упритул. При підбиванні товстого матеріалу потрібно стежити за тим, щоб між окремими його кусками не було великих щілин. Поверх закріпленого ізоляційного матеріалу прибивають дранку або сітку як завжди.

Поверхні дерев'яних конструкцій мають погане зчеплення з розчином, тому перед обштукатурюванням вживають заходів щодо забезпечення міцності штукатурного шару -- на поверхню набивають штучну чи щитову дрань.

Штучна дрань -- тонкі дерев'яні планки завдовжки 1000--2500 мм.

Залежно від способу виготовлення така дрань поділяється на скіпальну і пиляну. У таблиці 1 подано характеристику драні за розміром.

Таблиця 1

Вид драні	Розмір (мм)
ширина	товщина
Скіпальна а) рядова б) відбірна в) шпонова Пиляна	12-30 15-25 14-30 25-40	2-5 3-4 2-5 5-7

Пиляна дрань значно уступає за міцністю, тому що в неї перепиляні річні кільця. На будівництво дрань надходить у пучках по 50-100 штук.

Дранкування -- дуже трудоємна робота, тому штучну дрань застосовують для дранкування невеликих площ обштукатурюваних поверхонь. Якщо обсяг робіт виміряється сотнями квадратних метрів, застосовують дранкові щити, виготовлені централізовано на спеціальних верстатах-шаблонах.

Розміри щитів становлять : 300x700 мм, 2000x600 мм, 1500x500 мм.

Технологія підготовки дерев'яних поверхонь складається з кількох етапів.

Дошки завширшки понад 100 мм надколюють і надколи заклинцьовують, щоб утворилися щілини завширшки 5--12 мм. Такі надколини усувають внутрішнє напруження дощок і забезпечують вільне переміщення деревини за її зволоження й висихання. Якщо цього не зробити, дошки пожолобляться.

Відсортовують дрань на нижні ряди, що називаються простеленими і верхні -- вихідні. Вимоги до драні: відсутність гнильності, цвілі; вихідна дрань має бути товстою (не більше ніж 5 мм), завширшки 15--20 мм.

Відсортовану дрань розкладають окремими пучками.

Рис. 9. Підготовка дерев'яних поверхонь

• а) розташування драні; б) утворення зазору між дранню і поверхнею; в) зчеплення розчину з дранню; 1 -- простелена дрань; 2 -- вихідна дрань; 3 -- зазор між вихідною дранню і поверхнею; 4 -- штукатурка.
• 3. Починаючи з низу стіни, дранкують (простелена дрань) під кутом 45° до підлоги, дотримуючись відстані між дранками не більше ніж 45 мм.

Для простеленої драні можна використовувати криву і вузьку дрань, але завтовшки не менше ніж 3 мм (тонша дрань не забезпечує достатнього зчеплення розчину з поверхнею).

Під час дранкування краї драні насаджуються на два цвяхи, забиваючи їх злегка, щоб вони могли тільки утримувати дрань.

4. Набивши 1--2 ряди простеленої драні на стінах і повністю на стелі, починають вихідне дранкування: під кутом 45° до підлоги, а кут між окремими дранками -- 90°. Окрему дранку притискають до поверхні лівою рукою, якою тримають також цвяхи. Приставляючи цвях до краю дранки, завдають по ньому легкий удар молотком. Потім забирають руку і завдають сильніший удар, щоб цвях забити повністю. Забивають цвях швидко -- з двох ударів. Один з цвяхів прибивають під прямим кутом, другий -- під кутом 45° в бік краю драні (рис. 16).

У стінах через дві простелені драні в третю, на стелі -- через одну вбивають проміжні цвяхи (рис. 9).

шт.--1; шт.--2 -- місце перебування штукатурів; 1 -- ящик з інструментом; 2 -- пучки штучної драні

5. Краї нарощуваних дранок з'єднують не впритул, а з зазорами 2--3 мм. З'єднання без зазорів при намоканні призводить до жолоблення країв драні та здутість, що спричинює розрив штукатурки.

За дранкування стежать за тим, щоб розмір утворених ромбів становив 45x45 мм.

Зазор між дранню і обштукатурюваною поверхнею забезпечує зачеплення розчину за дрань (рис. 7).

Процес підготовки дерев'яних поверхонь потребує специфічної організації робочого місця.

За дранкування внизу стіни запас драні кладуть на підлогу чи ставлять біля стіни. Коли дранкують вище чи на рівні грудей, пучок дранок ставлять на підставку. Використовують будівельні цвяхи завдовжки 30--40 мм з круглою головкою. На рисунку 9 показано організацію робіт за дранкування. Стрілками показано напрямок руху штукатурів.

П"ятниця 25.09.2020р. Група №2.

Урок за розкладом № 6.

Предмет: "Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку: "Підготовка металевих балок під штукатурення. Влаштування сітчасто-армованих конструкцій."

Набивання металевої сітки за підготовки поверхонь під обштукатурювання.

За підготовки поверхонь під обштукатурювання широко використовують металеві сітки, які за видом переплетення поділяються на ткані, плетені та саржеві. Найчастіше використовують плетені сітки.

Плетена сітка за кріплення її до поверхні прилягає до неї не всією площиною, утворюючи тим самим необхідну шорсткість. Металева сітка має отвори не більше ніж 40 мм. Таку сітку використовують замість драні для підготовки дерев'яних поверхонь під обштукатурювання по гідроізоляційному шару.

Сітку з розміром отворів 1--2 мм використовують:

• * за підготовки: поверхонь з різних матеріалів, наприклад, дерев'яної й цегляної (рис. 10 а);
• * якщо товщина штукатурного шару на горизонтальних поверхнях перевищує 2 см, а на вертикальних -- 3 см;
• * за обштукатурювання сталевих балок; сітку в такому разі або приварюють, або прив'язують (рис.11);
• * за улаштування сітчасто-армованих конструкцій;
• * під час закриття каналів, борозен (рис. 10 б).

Рис. 10. Металева сітка, прибита до поверхні

а) на стик дерев'яної і кам'яної поверхонь; б) за закриття каналів; 1 -- цегляна поверхня; 2 -- сітка; 3 -- дерев'яна поверхня; 4 -- дранка.

Рис. 11. Сталеві балки, підготовлені до обштукатурювання

Для виконання цього виду робіт нам потрібні:

металева сітка № 0,63-5м квадратних; молоток 1 шт.; елементи гострозубці 1шт. металевого каркасу -- 1 ком. дріт перерізом 0,8-1,2мм. ножиці -- 1 шт.; інвентарні риштування 1шт.; 15м; метр -- 1 шт.;

Місця сполучень поверхонь з різних матеріалів оббивають із заходом

40--45 мм на обидва боки стику.

Технологія набивання металевої сітки складається з кількох етапів.

1. Нову сітку перед набиванням підготовляють: зшкрібають запобіжне мастило штукатурною лопаткою, промивають в розчиннику чи гасі та просушують.

Щоб запобігти корозії, стару сітку покривають цементним молоком, фарбою або лаком.

2. Сітку нарізають на шматки потрібного розміру, плетену сітку розплітають. Для цього один гачок дроту розгинають, захоплюють його обценьками і витягують.

За закриття стиків ширина сітки має бути не менше ніж 10 см, за закриття борозен, каналів ширина сітки має на 15 см перевищувати їхню ширину.

Під сітку підкладають дерев'яні рейки, простелену дрань завтовшки не менше ніж 3 мм на відстані 40--50 мм одна від одної у будь-якому напрямку. Це допоможе утворити міцний штукатурний шар завтовшки 20--25 мм.

З одного кінця сітку прибивають цвяхами завдовжки 50-- 70 мм, потім туго натягують і прибивають з другого кінця.

Сітку закріплюють по центру, розташовуючи цвяхи за периметром чи в шаховому порядку, на відстані 100 мм один від одного.

Цвяхи забивають на три чверті їхньої довжини, решту загинають, щільно притискаючи сітку до поверхні.

У місцях, де планується товстий шар штукатурки (понад 25 мм) і за невеликого обсягу роботи, можна використовувати замість металевої сітки обплетення з м'якого дроту. Цвяхи забивають рядами по периметру чи в шаховому порядку на відстані 10 см один від одного, потім на них натягують дріт діаметром 0,8--1,2 мм, обмотавши його навколо цвяха один чи два рази. Цвяхи мають бути вдвічі довше за товщину штукатурної накиді. Забивати цвяхи в поверхню необхідно так, щоб їхні головки були заховані в штукатурку на глибину 15--20 мм. Це захистить штукатурку від появи на ній іржі.

Будова сітчасто - армованих конструкцій під обштукатурювання. Сітчасто-армовані конструкції застосовують за улаштування:

• а) підвісних стель;
• б) тонких залізобетонних перегородок;
• в) карнизів, поясків, цоколів.

Загальним конструктивним елементом всіх сітчасто-армованих конструкцій є каркас, що поділяється на несівний і розподільний. Несівний каркас утримує масу обштукатуреної конструкції (стелі, перегородки, карниза), а розподільний тільки підтримує сітку каркаса, щоб вона не провисала (рис.12).

Рис.12 Сітчасто-армована конструкція

1- несівний каркас; 2 -розподільний каркас; 3 - сітка

За улаштування підвісної стелі кінці несівного каркаса зігніть у вигляді гачків і покладіть на них розподільну арматуру, прив'язуючи її кількома витками м'якого дроту.

З метою додати міцності каркасу кінці розподільної арматури закріпіть у стінах.

Улаштувавши каркас, приступайте до нарізання сітки на полотна. Для цього використайте ножиці. Полотна кріпіть до каркасу. Спочатку прив'яжіть дротом один кінець полотна, добре натягніть і прив'яжіть другий кінець.

Виконуйте проміжне кріплення сітки до каркаса. Вузли кріплення розташовуйте в шаховому порядку на відстані 100-150 мм один від одного.

Прикріпивши перше полотно, приступайте до кріплення наступного. Стежте за тим, щоб сітка не провисала, тому що це призведе до збільшення товщини штукатурної накиді всієї обштукатурюваної поверхні.

За улаштування сітчасто-армованих перегородок арматуру несівного каркаса закріпіть між підлогою і стелею (ставте стояки), розподільного -- між стінами (рис. 13). Улаштувавши каркас, туго натягніть сітку і закріпіть її до стояків і горизонтальних напрямних дротів.

Рис. 13 Сітчасто - армовані перегородки

• 1 - несівний каркас;
• 2 - розподільний каркас;
• 3 - сітка

Рис. 14 Сітчасто - армований карниз

• 1 - несівний каркас;
• 2 - розподільний каркас
• 3 - сітка

На вібрувальну сітку розчин накидати важко, оскільки він від коливань відвалюється, тому вузли кріплення виконуйте частіше -- на відстані 8--10 мм за вертикаллю (на стояках), 10--15 мм на горизонтальних напрямних.

Відстань між окремими ланками несівного і розподільного елементів каркасу вказуються в кресленнях або визначаються технічним персоналом будівництва.

За улаштування карнизів (рис. 14) армованою сіткою спочатку несівний каркас вигніть за формою карнизу, влаштуйте під нього отвори, і за допомогою клинів каркас закріпіть в отвори.

До підготовленого таким чином несівного каркаса прикріпіть розподільний каркас. Нарізавши сітку, туго натягніть її, прив'яжіть до каркаса.

Підготовка стиків і каналів

При висиханні штукатурки на поверхнях, які стикаються і виконані з різних матеріалів, наприклад, бетону і дерева, утворюються тріщини. Відбивається це тому, що штукатурка нанесена на різнорідні матеріали, які висихають в різні строки. Щоб уникнути появи тріщин, стики затягують сіткою з гніздами 10 х 10 до 30 х 30 мм. Сітку нарізують ножицями на смужки різної ширини, але так, щоб вони заходили по обидві сторони стику не менше ніж 40 - 50 мм. Розрізуючи сітку, руки треба тримати вище її країв, щоб уберегти їх від пошкоджень. Плетену сітку розплітають, для чого один крючок дроту розгинають, захоплюють кліщами і витягають. Плетену сітку можна розрізати тільки по ширині.

Сітку рекомендується прибивати до поверхні драні. Кріплять сітку товстими і короткими покрівельними цвяхами. Цвяхи забивають на 20-30мм від країв сітки на віддалі 200 - 250мм один від одного.

Труби опалення, електропроводку, вентиляцію ставлять в борознах і каналах. Після монтажних робіт борозни і канали закривають гіпсовими або бетонними плитами чи затягують смужками сітки, які на 100 - 150мм ширші борозни або каналу. Сітку натягують по каналу чи борозні і прибивають по краях цвяхами в шви укладки.

В бетонних поверхнях канали і борозни рекомендується закривати плитами. Плити нарізують по розміру, установлюють на гіпсовому тісті (приморожують і обштукатурюють).

У місцях потовщеного штукатурного шару (віконні та дверні укоси, галтелі, карнизи) чи на стиках дерев'яної і кам'яної поверхонь набивають металеву сітку з розміром отворів від 10 х 10 до 30 х 30 мм або цвяхи, на які намотують дріт. На плоских горизонтальних поверхнях, де товщина штукатурного шару буде більше ніж 2 см, а на вертикальних -- понад 3 см, також улаштовують сітку, яку прибивають цвяхами безпосередньо до поверхні, у шви кам'яної кладки, або в заздалегідь закладені дерев'яні пробки. Для того, щоб сітка щільно не прилягала до поверхні, тобто між нею і конструкцією утворився простір, в який під час штукатурення западатиме розчин, під сітку підкладають дерев'яні реєчки до 5 мм завтовшки. Цвяхи забивають до половини його довжини, залишок загинають, притискуючи ним сітку. Ширина сітки для оббивання стику дерев'яної і кам'яної поверхонь має бути не менше ніж 10 см. Канали, в яких прокладені електричні або телефонні кабелі, стояки центрального опалення чи водопроводу перед штукатуренням також затягують сіткою. У цьому разі сітка має бути на 10...15см ширшою, ніж ширина каналу. Канали в конструкціях з бетону закладають плитами.

Рис. 15. Металева сітка, прибита до поверхні

а -- на стику дерев'яної і кам'яної поверхонь; б -- при закритті каналів; 1 -- цегляна поверхня; 2 -- сітка; 3 -- дерев'яна поверхня; 4 -- дранка

Плетіння по цвяхах виконують з дроту діаметром 0,8... 1,2 мм. Якщо дріт погано гнеться, то його відпалюють. На поверхню, яку потрібно армувати, набивають рядами цвяхи на відстані 10 см один від одного. Для запобігання ржавленню поверхні штукатурки від дроту і цвяхів цвяхи забивають так, щоб їхні головки після штукатурення були нижче від зовнішньої поверхні штукатурного шару не менш як на 15 мм. По забитих цвяхах натягують дріт, обмотуючи його один або два рази навколо цвяха.

Домашнє завдання. Законспектувати та вивчити матеріал теми підготовка поверхонь до штукатурення. Фотозвіт конспекта чекаю у приват.

 Четвер 24.09.2020 р. Група № 41.

Урок за розкладом № 1

Предмет: " Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку: " Вимоги БНіП до якості поверхонь опоряджених сумішами на основі полімерних штукатурних сумішей"

“Полірем СШт-325” – високоякісна штукатурна суміш на основі мармурового борошна для лицьового опорядження стін і стелі в сухих приміщеннях. Наноситься тонким шаром на поверхні, що вирівняні звичайними шпаклівками та штукатурками, існуючих штукатурних покриттів в сухих приміщеннях для одержання ідеально рівної і гладенької сніжно-білої матової поверхні. Покриття може бути прошліфованим з дрібною посипкою наждачним папером та пофарбованим у будь-який колір фарбами на мінеральній основі. Застосовується по основах, що вирівняні і оброблені розчинами “Полірем СШп401”, “Полірем СШП-421”, “Полірем СШт-301” і прогрунтовані “Полірем СДг700”. Основа повинна бути сухою, твердою, очищеною від послаблювальних тужавлення та адгезію речовин (масло, пил). Робоча температура основи штукатурної суміші і приміщення повинна бути вищою +10ºС. При виконані робіт виключити місцеві протяги, що викликають нерівномірність висихання штукатурного шару. Сухі штукатурні суміші “Церезіт” за своїм складом і призначенням виготовляється різних марок. Штукатурна гладь СТ 27 використовується для покриття тонким шаром звичайних штукатурок на стелі і стінах усередині споруд з метою отримання ідеально рівної і гладенької поверхні. Прошліфована наждачним папером надає стінам сніжно-білу, матову, гладеньку поверхню. Може бути пофарбованою будь– якими фарбами для мінеральних основ. Розбавлена великою кількістю води може використовуватись як структурна фарба. Не містить гіпсу. Може використовуватись для приклеювання до стін різноманітного роду плит та будівельних елементів, що виготовлені із гігроскопічних та пористих матеріалів (гіпсові та декоративні плити із стіропору). Її не слід застосовувати в місцях, які зазнають постійного зволоження, а також для підлоги. Штукатурка є екологічно чистою. Суміш СТ 28 використовується для мурувальних і штукатурних робіт. Полегшує роботу і усуває необхідність складування цементу, вапна та піску. Розчин особливо придатний для виконання невеликих ремонтів. Відрізняється поліпшеною адгезією з основою і високою міцністю. Призначається для використання усередині та зовні будівель. Суміш є екологічно чистою. Мінеральна шпаклівка для штукатурки СТ 29 використовується для ремонту пошкоджених цементно-вапняних штукатурок, заповнення заглиблень, подряпин та тріщин на стінах та стелі, а також для вирівнювання цих поверхонь. Може використовуватись також для нанесення нової штукатурки. Має світло-сірий колір. Призначена для використання усередині та зовні будівель. Її не слід використовувати для ремонту основи під підлогу. Шпаклівка є екологічно чистою. Штукатурка декоративна біла СТ 35 – мінеральний розчин для виконання тонкошарової декоративної штукатурки. Містить зерна товщиною близько 3,5 мм. Утворює “короїдну” фактуру при затиранні терткою. Штукатурка призначена для використання як традиційної штукатурки або на розчин СТ 85 при утепленні будівель за системою VWS. Поверхня, що оброблена такою штукатуркою, може бути пофарбованою мінеральними фарбами. Призначена для усередині та зовні будівель. Штукатурка має білий колір. Паропроникна, стійка до кліматичних перепадів і пошкоджень, гідрофобна, екологічно чиста. Штукатурка декоративна кольорова СТ 35 – мінеральний розчин для виконання тонкошарової декоративної штукатурки. Містить зерна товщиною близько 3,5 мм. Утворює “короїдну” фактуру при затиранні терткою. Штукатурка призначена для використання як традиційної штукатурки або на розчині СТ 85 при утепленні будівель за системою VWS, для використання усередині та зовні будівель. Виготовляється чотирьох кольорів. Паропроникна, стійка до кліматичних перепадів і пошкоджень, гідрофобна, екологічно чиста. Штукатурка структурна біла СТ 36 – мінеральний розчин для виконання тонкошарової декоративної штукатурки. Містить зерна товщиною близько 2 мм. Наноситься валиком або іншим інструментом. Може наноситись розпилювачем. Штукатурка призначена для використання усередині та зовні будівель. Виготовляється чотирьох кольорів. Може бути пофарбованою мінеральними фарбами. Паропроникна, стійка до кліматичних перепадів і пошкоджень, гідрофобна, екологічно чиста. Штукатурка сіра СТ 37 – ґрунтовочна цементно-вапняна штукатурка під тонкошарові декоративні штукатурки. Призначена для вирівнювання стін, заповнення порожнин, гладенького затирання, використання усередині та зовні будівель. Штукатурка є екологічно чистою. Штукатурка декоративна СТ 39 – мінеральний розчин для виконання тонкошарової декоративної штукатурки для стін і стелі. Не містить крупних зерен. Штукатурка надає необмежені можливості для одержання різноманітних фактур в залежності від використовуваного інструменту (валик, щітка, кельма і т.ін.), приховує дрібні тріщини на основі, може бути пофарбованою. Призначається тільки для внутрішніх приміщень. Паропрониклива, стійка до стирання, екологічно чиста. Штукатурка смоляна декоративна біла СТ 68 – суміш для виконання тонкошарових кольорових (декоративних) штукатурок. Містить зерна товщиною близько 2,5 мм. Отримує “короїдну” фактуру при затиранні терткою. Призначається для використання на традиційні штукатурки або на розчин Ceresit СТ 85 при утепленні будівель методом “легкий-мокрий”, для використання усередині та зовні будівель. Штукатурка є екологічно чистою. Штукатурка смоляна декоративна кольорова СТ 68 – суміш для виконання тонкошарових кольорових (декоративних) штукатурок. Містить зерна товщиною близько 2,5 мм. Утворює “короїдну” фактуру при затиранні терткою. Штукатурка призначена для використання як традиційної штукатурки або на розчині Ceresit СТ 85 при утепленні будівель методом “легкий-мокрий”, усередині та зовні будівель. Виготовляється тридцяти шести кольорів. Штукатурка є екологічно чистою. Штукатурка смоляна структурна біла СТ 69 – суміш для виконання тонкошарових кольорових (декоративних) штукатурок. Містить зерна товщиною близько 0,8 мм. Штукатурка призначена для оброблення різними інструментами або нанесення розпилювачем. Її також можна затирати терткою “гострим” способом. Використовується як традиційна штукатурка або на розчині Ceresit СТ 85 при утепленні будівель методом “легкий-мокрий”, усередині та зовні Штукатурка смоляна структурна кольорова СТ 69 – суміш для виконання тонкошарових кольорових (декоративних) штукатурок. Містить зерна товщиною близько 0,8 мм. Штукатурка призначена для оброблення різними інструментами або нанесення розпилювачем. Її також можна затирати терткою “гострим” способом. Використовується як традиційна штукатурка або на розчині Ceresit СТ 85 при утепленні будівель методом “легкий-мокрий”, усередині та зовні будівель. Виготовляється тридцяти шести кольорів. Штукатурка є екологічно чистою. Суміш VWS СТ 85 – еластичний розчин з дуже добрим зчепленням з тримальною основою та з пінополістиролом. Використовується для утеплення будівель методом “легкий-мокрий” шляхом приклеювання пінополістирольних плит і виконання на них тонкошарової штукатурки, яка армована сіткою із скляного волокна. Розчин паропроникний повинен бути покритий прошарком тонкошарової штукатурки або фасадної фарби. Суміш є екологічно чистою. Штукатурка VWS СТ 89 – мінеральний розчин для виконання тонкошарових кольорових (декоративних) штукатурок. Використовується для оброблення валиком або іншими інструментами, може бути також нанесений розпилювачем. Використовується з розчином Ceresit СТ 85 при методі утеплення будівель Ceresit способом “мокре на мокре” або на традиційну штукатурку. Розчин характеризується підвищеним зчепленням і міцністю, має білий колір, є екологічно чистим. Штукатурка структурна СТ 137 – тонкошарова декоративна штукатурка білого кольору для використання усередині та зовні будівель, яка дозволяє формувати “кам’яну” фактуру і має зерна товщиною 1,5 мм. Використовується для виконання тонкошарової штукатурки на таких основах, як бетон, традиційна штукатурка та гіпсова основа, і така, наприклад, як гіпсокартон і т.ін. Може використовуватись як декоративний шар в системах утеплення з використанням як пінополістиролу, так і мінеральної вати методом “легкий-мокрий”. Штукатурка структурна СТ 137 – тонкошарова декоративна штукатурка білого кольору для використання усередині та зовні будівель, дозволяє формувати “кам’яну” фактуру, має зерна товщиною 2,5 мм. Використовується для виконання тонкошарової штукатурки на таких основах, як бетон, традиційна штукатурка та гіпсова основа, така, наприклад, як гіпсокартон і т.ін. Може використовуватись як декоративний шар в системах утеплення з використанням як пінополістиролу, так і мінеральної вати методом “легкий-мокрий”. У зарубіжній практиці будівництва (Німеччина, Польща, Італія та ін.) використовуються й інші високоякісні сухі полімермінеральні суміші для штукатурних робіт. Розглянемо деякі з них. Штукатурка універсальна для внутрішніх робіт “Ротбанд” (Rotband-Haftputzgips) – одношарова адгезійна (яка зчіплюється) штукатурка на гіпсовій основі, яка найкраще підходить для оштукатурювання вручну стін і стелі та призначена для нанесення на звичайні тверді основи (цегла, бетон, гіпсові блоки, ГКЛ і т.ін.) усередині приміщення. Штукатурка “Ротбанд” випускається у мішках по 30 кг. Для приготування штукатурного розчину необхідно мішок штукатурки “Ротбанд” засипати у 20 л чистої води і розмішати, без будь-яких домішок, до кашоподібного стану, не допускаючи виникнення грудок. Оштукатурювання поверхонь можна починати через 20 хвилин після приготування штукатурного розчину.Із одного мішка сухої суміші одержують 38 л штукатурного розчину. Витрата на 1 м 2 поверхні складає 4-8 кг сухої суміші. Тривалість використання штукатурного розчину з моменту замішування суміші складає 60-90 хвилин (в залежності від основи). Штукатурку слід наносити в один шар: середня товщина шару – 10 мм, мінімально допустима – 5 мм. Як виключення штукатурку можна наносити двома шарами: коли перший шар знаходиться ще у м’якому стані необхідно нанести на нього рифлення у вигляді “ластівчиного хвоста” і після його затвердіння нанести другий шар. Після початку зчеплення слід змочити поверхню, ущільнити її і вирівняти. Висихання нанесеної штукатурки можна прискорити, забезпечивши хорошу вентиляцію приміщення. Мішки із штукатуркою слід зберігати в сухому місці на дерев’яному настилі. Пошкоджені мішки слід використовувати в першу чергу. Термін зберігання штукатурної суміші – не більший 3 місяців. Штукатурка “Гольдбанд” (Goldband Neu) – це добре адаптувальна, високоякісна штукатурка для будь-яких стінових поверхонь усередині приміщення (кухні і ванної включно). Використовується для одношарового оштукатурювання ручним способом усіх шорстких основ, рифлених або затвердлих наметів із будь-яких штукатурок, цегляного мурування і пінобетону. Для приготування штукатурного розчину “Гольдбанд” необхідно 10 кг сухої суміші висипати в ємність із 7 л чистої води, а потім за допомогою міксерної насадки до електродрелю перемішати до стану безгрудкової однорідної маси. Тривалість роботи з розчином приблизно 1-1,5 години. Для замішування штукатурного розчину слід використовувати чисті ємності і інструменти, тому що у протилежному випадку тривалість життєздатності розчину скорочується. Через 20 хвилин після замішування готовий розчин рівномірно розподіляється кельмою на заґрунтованій основі. Товщина шару в середньому повинна бути рівною 1 см, але не меншою 5 мм. Якщо, винятково, поверхні потрібно оштукатурити двома шарами, то перший шар ще у м’якому стані необхідно покрити рифленням у вигляді “ластівчиного хвоста”, а другий шар нанести після затвердіння першого. Для поверхонь, що призначені для облицювання кахельною плиткою, мінімальною приймається товщина штукатурки, що рівна 10 мм. Оштукатурювання пінополістирольної поверхні виконується двома шарами з розподіленням шарів склосіткою. Роботи необхідно виконувати при температурі повітря не нижчій -5ºС. Для швидкого висихання штукатурки необхідна добра вентиляція приміщення. Наступні роботи дозволяється виконувати тільки після повного висихання штукатурки. Сухі суміші “Гольдбанд” випускаються у мішках по 30 кг. Їх необхідно зберігати в сухому приміщенні – не більше 6 місяців. Штукатурка мінеральна рельєфна “Рустикпутц-Мінерал” (Rustikputz-Mineral) – біла мінеральна з цементним вмістом штукатурка з розмірами зерен 2,8 мм. Слугує для декоративного покриття як в інтер’єрі, так і для стійкого до атмосферних впливів дуже якісного фасадного покриття. Поверхня штукатурки може бути пофарбованою мінеральними, дисперсійними та дисперсійно-силікатними фарбами.

Домашнє завдання: Вивчити та законспектувати. Фотокопії скинути у Viber.

Четвер 24.09.2020 р. Група № 41.

Урок за розкладом № 2

Предмет: " Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку: " Прийоми самоконтролю виконання робіт"

Штукатурка машинна МП 75 Г/Ф (Gips-Kalk-Putz MP 75 G/F) – одношарова штукатурка для стін і стелі, наноситься, як правило, за допомогою штукатурних машин, що безперервно працюють (наприклад, PFT G4), на усі тверді основи під штукатурку (бетон, цегла і т.ін.). Основа під штукатурку повинна бути сухою і не замерзлою, очищеною від пилу і вивітрюваних частинок. Усі великі нерівності на оштукатурюваній поверхні повинні бути видаленими. В залежності від ступеня вологопоглинання оштукатурюваних основ їх слід заґрунтувати: гігроскопічні – ґрунтовкою “Тіфенгрунд”, ті, що погано поглинають вологу – ґрунтовкою “Бетонконтакт”. При опорядженні фасадів декоративними штукатурками перед їх нанесенням міцні бетонні або полімерцементні основи потрібно зволожувати, а цегляні та цементно-піщані – просочити ґрунтовками на основі синтетичних смол і модифікувальних домішок. Поверхні конструкцій, що підлягають обштукатурюванню, мають бути підготовленими для цього покриття. Ґрунтовки наносять на суху основу щіткою або валиком. Тривалість висихання ґрунтовки залежить від температури й вологості навколишнього повітря і становить 3-6 годин. Для надання поверхні однотонної структури слід застосовувати фарбні ґрунтовки. Сухі штукатурні суміші змішують з водою безпосередньо перед нанесенням розчину. Для перемішування застосовують електродриль з насадкою. Суміш перемішують до одержання однорідної пастоподібної маси. На зволожені або прогрунтовані поверхні штукатурні розчинові суміші потрібно наносити шпателем або терткою із нержавіючої сталі. Наносяться вони на основу суцільним шаром товщиною 1,5-5 мм в залежності від марки. У разі перерви в роботі потрібно вздовж смуги, де планується закінчення роботи, приклеїти липку стрічку, нанести на неї штукатурку і надати їй бажаної структури, потім стрічку видалити разом із залишками свіжої штукатурки. По можливості, слід уникати горизонтальних швів. Після нанесення штукатурної розчинової суміші, в момент початкового тужавлення (5-30 хв.) потрібно сформувати фактуру штукатурного покриття.

Штукатурний розчин наносять на основу набризгом одним шаром, потім вирівнюють правилом або півтерком. Середня товщина нанесеного шару штукатурки становить 10 мм, мінімальна 8 мм.

Домашнє завдання: Підручник Т.Є.Остапенко " Опоряджувальні роботи" ст.259-267. Законспектувати дати відповіді на контрольні запитання.Фотозвіф з виконаним домашнім завданням скинути в приват на Viber.

Четвер 24.09.2020 р. Група № 41.

Урок за розкладом № 8

Предмет: " Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку: " Технологічна схема виконання штукатурних робіт із застосуванням засобів механізції"

 Нанесення штукатурного розчину, як правило, виконують комплексно-механізованим методом з використанням штукатурних станцій (рис. XI.6, XI.7) або штукатурних установок і комплексу механізованих та ручних інструментів, пристроїв та інвентарю (рис. XI.8, XI.9). Комплект тих чи інших механізмів та установок підбирають залежно від фронту роботи, відстані подавання розчину, характеру об'єкта.

 

Рис. XI.7. Схема комплексної механізації штукатурних робіт:

1 - штукатурна станція для приймання розчи­ну і транспортування його на поверхи; 2 — роз-чиновоз; 3 - магістральний кільцевий розчи-нопровід; 4 — триходовий кран; 5 — нанесення набризку і ґрунту; 6 — нанесення накривки; 7 — розчинонасосна установка; 8 — перетворю­вач частоти струму; 9 — затирання накривки

 

Штукатурний розчин наносять на поверхню за допомогою розпилю­вальних форсунок механічної та пневматичної дії зверху стін кількома шарами; кількість шарів залежить від виду штукатурки.

Кожний наступний шар штукатурки наносять лише після розрівню­вання попереднього шару правилом або півтерком і тужавлення розчи­ну (не підлягає розрівнюванню лише набризк).

Накривний шар наносять після тужавлення останнього шару ґрунту. Після тужавлення накривного шару останній затирають електро- або пневмозатиральними машинами чи загладжують металевими гладилка­ми відразу після нанесення розчину.

Вручну штукатурні роботи виконують, якщо обсяги робіт незначні, а також за умов, які не дають змогу використовувати механізми. При цьому розчин на стіни наносять за допомогою штукатурної кельми або ковша, а на стелю — штукатурною кельмою із сокола.

Затирають штукатурку вручну з використанням терок, оббитих повстю або обклеєних листовим поролоном.

Загладжують поверхню металевими гладилками.

Русти між плитами перекриття чи покриття оформляють, запов­нюючи спочатку шви між плитами розчином такого складу: гіпс — 1 %, суха цементна суміш — 50...60 %, водяний розчин ПВА —до робочої консистенції.

Оформлення одвірків і луток виконують після оштукатурення стін з використанням горизонтальних, а потім вертикальних правйл-шаблонів. Правила кріплять до поверхні стіни штирями або гіпсовим розчином, ставлячи їх так, щоб укіс знаходився в межах 1/7...1/10.

Тривалість процесу оштукатурювання значною мірою залежить від кількості й тривалості технологічних перерв (табл. XI.4).

Тривалість процесу оштукатурювання може бути зменшена застосуванням одношарової штукатурки: штукатурний розчин наносять на поверхню відразу шаром потрібної товщини, не виконуючи 3 — 4 опера­цій, розділених технологічними перервами. Це стало можливим завдя­ки цілеспрямованому управлінню реологічними характеристиками шту­катурного розчину. У розробленій конструкції штукатурної станції «Са-лют-3» (рис. XI. 10) завдяки попередньому механічному руйнуванню коагуляційно-тиксотропної структури розчину двоциліндровий без-імпульсний розчинонасос подає розчин на висоту до 60 м та на 250м

Домашнє завдання: Підручник Т.Є.Остапенко " Опоряджувальні роботи" Ст.205-209. Вивчити та законспектувати, дати відповіді на контрольні запитання.Фотозвіф з виконаним домашнім завданням скинути в приват на Viber.

 Четвер 24.09.2020року. Група №2.

Урок за розкладом № 7.

Предмет: Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку:"Види і характеристика поверхонь, що підлягають штукатуренню.Способи їх підготовки"

Без спеціальної (додаткової) підготовки штукатурять поверхні у таких випадках:

• - якщо відхилення поверхні та кутів конструкції від вертикалі становить не більше ніж 10 мм на поверх - при укладанні з цегли і дрібних блоків або у разі виготовлення конструкції з деревини; не більше ніж 20 мм - при укладанні з буту, бутобетону та бетону;
• - якщо відхилення перекриття від горизонталі не перевищує 2 мм на 1 м довжини і 10мм на одне приміщення.

На поверхнях не повинно залишатися незакладених великих отворів, щілин та борозен.

Дерев'яні стелі та перегородки обшивають дошками завширшки не більше ніж 10см. Широкі дошки мають бути розколоті та закріплені цвяхами так, щоб залишились повздовжні щілини.

Штукатурити всі вертикальні конструкції будівлі можна лише після їхньої усадки. Дерев'яні стіни з колод чи брусків, а також саманні штукатурять лише після повної усадки, бажано через кілька місяців після спорудження (90 - 100 діб).

До початку штукатурних робіт у будинку потрібно закінчити такі роботи:

• - улаштування всіх видів основ під «чисті» підлоги;
• - улаштування перегородок із законопачуванням щілин по периметру;
• - улаштування віконних та двірних блоків із законопачуванням щілин між коробками і стінами;
• - улаштування вбудованих шаф і підвіконників, обштукатурення ніш, стін за приладами опалення і борозен під приховану проводку опалення, обштукатурення поверхні за трубами і ніш електрощитків;
• - установлення вентиляційних коробів, прочищення вентиляційних каналів;
• - установлення шаф для електроосвітлювальних і низьковольтних приладів;
• - закріплення перегородок до несівних конструкцій із заповненням розчином і затиранням місць прилягання;
• - основні санітарно - технічні роботи (монтаж і випробування систем центрального опалення, водопроводу, каналізації і газопроводу);
• - перевірка у стінах вентиляційних каналів і газоходів;
• - прокладання прихованої електропроводки для силових освітлювальних і слабких струмів;
• - закріплювання гачків для підвішування світильників;
• - установлення огорож, сходів, балконів;
• n установлення стояків електрообладнання (електроосвітлення, телефонізації, телебачення);
• - установлення стояків сміттєзбірників; очищення приміщень від будівельного сміття; влаштування тимчасових сміттєзбірників для видалення сміття з поверхів;

 Четвер 24.09.2020року Група №2.

Урок за розкладом №5.

Предмет: " Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку: " Вимоги до готовності будівель під штукатурення"

 До початку штукатурних робіт у будинку потрібно закінчити міні роботи":

 ► улаштування всіх видів основ під «чисті» підлоги;

 ► улаштування перегородок із законопачуванням щілин по периметру;

► улаштування віконних і дверних блоків із законопачуванням щілин між коробками і стінами;

\ ► улаштування вбудованих шаф і підвіконників, обштукатурення ніш, стін за приладами опалення і борозен під приховану проводку опалення, обштукатурення поверхні за трубами і ніш електрощитків;

 ► установлення вентиляційних коробів, прочищення вентиляційних каналів;

 ► установлення шаф для електроосвітлювальних і низьковольтних приладів; 

► закріплення перегородок до несівних конструкцій із заповненням розчином і затиранням місць прилягання;

 ► основні санітарно-технічні роботи (монтаж і випробовування систем центрального опалення, водопроводу, каналізації і газопроводу);

 ► перевірка у стінах вентиляційних каналів і газоходів;

 ► прокладання прихованої електропроводки для силових освітлювальних і слабких струмів;

 ► закріплення гачків для підвішування світильників; ► установлення огорож, сходів, балконів;

 ► установлення стояків електрообладнання (електроосвітлення, телефонізації, радіофікації, телебачення);

 ► установлення стояків сміттєзбірників; очищення приміщень від будівельного сміття; влаштування тимчасових сміттєзбірників для видалення сміття з поверхів. Без спеціальної (додаткової) підготовки штукатурять поверхні у таких випадках:

Домашнє завдання: Вивчити та законспектувати,матеріали скинути наViber

Четвер 24.09.2020 року. Група  №2.

Урок ха розкладом № 6.

 Предмет: " Технологія Штукатурних робіт"

Тема уроку:" Вимоги ДБН до поверхонь, що підлягають штукатуренню та до поштукатурених поверхонь"

 Вимоги до поверхонь, що підлягають штукатуренню Без спеціальної (додаткової) підготовки штукатурять поверхні у таких випадках;

 ► якщо відхилення поверхні та кутів конструкції від вертикалі становить не більше ніж 10 мм на поверх — при кладці з цегли і дрібних блоків або у разі виготовлення конструкції з деревини; не більше ніж 20 мм — при кладці з буту, бутобетону та бетону;

 ► якщо відхилення перекриття від горизонталі не перевищує 2 мм на 1 м довжини і 10 мм на одне приміщення. На поверхнях не повинно залишатися незакладених великих отворів, щілин та борозен. Дерев'яні стелі та перегородки обшивають дошками завширшки не більше ніж 10 см. Широкі дошки мають бути розколоті та закріплені цвяхами так, щоб залишились поздовжні щілини.

 Штукатурити всі вертикальні конструкції будівлі можна лише після їхньої усадки. Дерев'яні стіни з колод чи брусків, а також саманні штукатурять лише після повної усадки, бажано через кілька місяців після спорудження (90... 100 діб). 1.6.

 Вимоги до поштукатурених поверхонь Точність виконання різноманітної штукатурки має відповідати вимогам нормативних документів, якими також обумовлена і товщина штукатурки. Штукатурка повинна мати таку товщину: проста — до 12 мм, поліпшена — до 15, високоякісна — до 20 мм.

Правильність виконаної штукатурки перевіряють контрольним правилом, рівнем, ватерпасом або рейкою з виском. Допустимі відхилення для різних видів штукатурки подано у табл. 1.3 Таблиця 1.3. Допустимі відхилення для різних видів штукатурки Відхилення Штукатурка Проста Поліпшена Високоякісна Нерівність поверхні (визначають під час прикладання правила 2 м завдовжки) Відхилення поверхні: від вертикалі від горизонталі Відхилення кутів, віконних і дверних укосів від вертикалі та горизонталі Відхилення ширини поштукатуреного укосу від проектної Відхилення карнизу від прямої лінії між їх перехрещенням та кутами Не більше ніж три нерівності завглибшки або заввишки до 5 мм 15 мм на всю висоту приміщення 15 мм на всю довжину приміщення 10 мм на весь елемент Не перевіряють 6 мм Не більше ніж дві нерівності завглибшки або заввишки до 3 мм 2 мм на 1 м висоти, але не більше як 10 мм на всю висоту приміщення 2 мм на 1 м довжини, але не більше ніж 10 мм на всю довжину приміщення 2 мм на 1 м висоти або довжини, але не більше ніж 5 мм на весь елемент 3 мм 3 мм Не більше ніж три нерівності завглибшки або заввишки до 2 мм 1 мм на 1 м висоти, але не більше як 5 мм на всю висоту приміщення 2 мм на 1 м довжини, але не більше ніж 10 мм на всю довжину приміщення 1 мм на 1 м висоти або довжини, але не більше ніж 3 мм на весь елемент 2 мм 2 мм 14 2.

Домашнє завдання. Законспектувати та вивчити. Скласти таблицю допусків та відхилень при виконанні штукатурних робіт. матеріали скинути наVibe