ГРУПА № 21. Четвер 28 жовтня 2021 року.

Урок за розкладом № 3.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:" Види механізмів , які використовують для виконання штукатурних робіт"

Урок за розкладом № 3.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:" Види механізмів , які використовують для виконання штукатурних робіт"

 Великопанельне і великоблокове будівництво зменшує обсяг опоряджувальних робіт безпосередньо на будівельному майданчику. Значну частину цих робіт виконують на заводах. Застосовуючи тут механізацію і автоматизацію, можна досягти значного зниження трудомісткості опоряджувальних операцій. Підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості і зниженню собівартості будівельних робіт сприяють також нові форми та методи наукової організації праці (НОП): створення комплексних механізованих бригад, застосування нових пристроїв, уміле використання технологічних карт, карт трудових процесів тощо. Підготовка і обробка складових матеріалів розчину (гашення вапна, пересіювання піску тощо) та його приготування вручну дуже трудомісткий та малопродуктивний процес, на виконання якого потрібна велика кількість малокваліфікованих робітників. Тому ці роботи виконують механізовано за допомогою відповідних машин.

У будівельній практиці частіше застосовують вапногасники марок СБ-29 або СМ-1247А. Вапногасник СМ-1247А складається із завантажувального бункера, гасильного барабана, зливного жолоба, клинопасової передачі та електродвигуна. Для просіювання сипких зернистих заповнювачів застосовують грохоти, а для проціджування штукатурних і інших розчинів — вібросита. Інерційний грохот С-441 застосовують для пересіювання піску та декоративних заповнювачів у невеликих обсягах. Він складається з щілинного рухомого сита, завантажувального бункера, ексцентриковою вала, клинопасової передачі та електродвигуна. Всі деталі грохота змонтовані на металевому каркасі. Під час роботи грохота електродвигун за допомогою клинопсової передачі і ексцентрикового вала передає ситу вібрувальні рухи. При цьому заповнювач, що потрапляє на сито через завантажувальний бункер, пересіюється. Зерна заповнювача, які більші за 7 мм, залишаються на ситі і видаляються окремо. Для переціджування розчинів частіше застосовують вібросита марок СО-18 або СО-34. Вібросито СО-34 складається з опорної плити, рухомої рами, з закріпленим над нею ситом, електродвигуна і ексцентрикового механізма. Рухома рама стоїть на опорній плиті на чотирьох гумових пробках. Вібросито застосовують для проціджування штукатурного розчину для накривки та фарбувальних сумішей. приготування розчинів на будівельних об’єктах з невеликим обсягом робіт. Конструкція розчинозмішувача дозволяє не тільки приготувати розчин, а й відвести його на потрібне місце будівельного майданчика. Розчинозмішувач складається з двох частин: змішувача, змонтованого на колісному візку, та бункера-тачки. До комплекту розчинозмішувача входять два бункери-тачки, що дає змогу рівномірно постачати розчин бригаді. Розчинозмішувач СО-46А за продуктивністю і розміром готового замісу майже такий самий, як розчинозмішувач СО-23Б. Він складається з візка, електродвигуна з пусковим пристроєм, редуктора та змішувального барабана, в середині якого розміщено вал з чотирма лопатями. Завантажувальний отвір барабана перекривається захисними гратами. Розчинозмішувач С0-220А більшої продуктивності застосовується для приготування звичайних і декоративних розчинів та мастик. Він складається із змішувального барабана місткістю 150 л, в середині якого розміщується вал з лопатями, скіпового підіймача з завантажувальним ковшем, дозувального бачка, електродвигуна та передавального механізму. Всі деталі розчинозмішувача закріплені на рамі.

Домашнє завдання: опрацювати матеріал, законспектувати.Конспект уроку та відповіді на питання очікую в приват

ГРУПА № 21. Четвер 28 жовтня 2021 року.

Урок за розкладом № 4.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:" Будова. Принцип дії, Технічні характеристики розчинозмішувачів та розчинонасосів"

Діафрагмові та бездіафрагмові розчинонасоси

ДІАФРАГМОВІ РОЗЧИНОНАСОСИ

Розчинонасоси призначені для транспортування штукатур­них розчинів до місця роботи штукатурів і нанесення їх на по­верхню.

За принципом дії розчинонасоси бувають діафрагмові та бездіафрагмові. Розчинонасос може входити до складу так зва­ної розчинонасосної установки або надходити з завода окремо. До складу розчинонасосної установки, крім розчинонасоса, вхо­дять розчинопроводи (металеві стояки і гумотканні шланги-розводки), пристрої для їхнього з'єднання, іноді вібросита, комп­ресори тощо. Розчинонасосна установка позначена своєю мар­кою (індексом): СО-48Б, СО-49Б, СО-50А тощо. Кожен розчи­нонасос має свою марку. Найбільш поширені діафрагмові роз­чинонасоси марок СО-29Б, CO-ЗОБ та СО-10, кожен з яких у тій же послідовності входить до складу вищезазначених розчинонасосних установок. В літературі і на практиці часто ідентифікують марку розчинонасоса з маркою розчинонасосної установки. Наприклад, розчинонасос СО-29Б називають розчи­нонасосом СО-48Б.

Розчинонасоси продуктивністю 4—6 м3/год застосовують для транспортування розчинів на поверхи, а 1—2 м3/год для механізованого штукатурення.

Діафрагмовий розчинонасос СО-29Б (Рис. 1) складається з заливної камери, всередині якої переміщується плунжер, робо­чої камери, компенсатора (балона)', запобіжного пристрою, електродвигуна, редуктора та механізму привода. Всі деталі змонтовано на металевому візку. Компенсатор 5, у верхній частині якого завжди є повітря, призначений для зменшення пульсації розчину. Зверху нього розміщений запобіжний пристрій — реле тиску 7 з манометром 6. Запобіжний пристрій — це пневмоелектричне реле, що спрацьовує в разі збільшення встановленого тиску в системі і відключає електродвигун 10 від мережі. Реле включається при тиску 0,4 МПа і відключається — при 1,51 МПа.

Рис. 1. Діафрагмовий розчинонасос СО-29Б:

а — загальний вигляд; б — розріз; 1 — заливна камера; 2 — гумова діафрагма; 3 — робоча камера; 4 — штуцер для приєднання матеріального шланга; 5 — компенсатор (балон); 6 — манометр; 7— реле тиску; 8 — пробка; 9 — механізм привода; 10 — електродвигун; 11 — електрошафа; 12 — візок; 13 — штуцер для приєднання всмоктувального шланга; 14 — всмокту­вальний клапан; I5 — нагнітальний клапан; 16 — перепускний клапан; 17 — запобіжний кла­пан; I8 — плунжер; 19 — кривошипно-шатунний механізм

До початку роботи плунжер насоса виводять у крайнє праве положения, заповнюють заливну камеру 1 водою і закривають отвір камери пробкою 8.

Принцип дії розчинонасоса подано на Рис. 2. За допомогою редуктора і механізму привода електродвигун потужністю 2,2 кВт приводить у дію плунжер 9 розчинонасоса. Рухаючись вправо і вліво, плунжер через воду натискує на гумову діафрагму 11, яка весь час вібрує. Під час руху плунжера вправо (Рис. 2, а) діафрагма випрямляється, створюючи розрідження в робочій камері. При цьому всмоктувальний клапан 2 під тиском розчи­ну з бункера відкривається, а нагнітальний 4 під тиском повітря і розчину у компенсаторі закривається, і розчин надходить до робочої камери 3.

Рис. 2. Принцип дії розчинонасоса СО-29Б:

а — всмоктування; б — нагнітання; 1 — горловина бункера; 2 — всмоктувальний клапан; 3 — робоча камера; 4 — нагнітальний клапан; 5 — компенсатор; 6 — реле тиску; 7 — нагнітальний шланг; 8 — запобіжний клапан; 9 — плунжер; 10 — заливна камера; 11 — гумова діафрагма

Під час руху плунжера вліво (Рис. 2, б) діафрагма під ти­ском води вигинається у бік робочої камери і натискує на роз­чин. При цьому всмоктувальний клапан під тиском розчину, що знаходиться в робочій камері, закривається, а нагнітальний під тиском тієї ж порції розчину відкривається і розчин надхо­дить у компенсатор 5 і далі по шлангу 7 до форсунки. Розчи­нонасос СО-29Б працює при тиску 1,5 МПа, перекачуючи шту­катурні розчини з мінімальною рухомістю 7 см за стандартним конусом.

Діафрагмові розчинонасоси інших марок працюють за тим самим принципом і відрізняються незначними конструктивни­ми змінами і продуктивністю.

У табл. 6 подано технічні характеристики діафрагмових роз­чинонасосів, а у табл. 7 — можливі їхні несправності.

Таблиця 7. Несправності в роботі діафрагмових розчинонасосів та способи їх усунення

БЕЗДІАФРАГМОВІ РОЗЧИНОНАСОСИ

Бездіафрагмові розчинонасоси мають певні переваги порівняно з діафрагмовими. Діафрагмовими розчинонасосами можна подавати лише рідкІ розчини, придатні для створення на поверхні оббризку. При механізованому нанесенні таких розчинів штукатурять у кілька шарів, витримуючи кожний шар штукатурки перед нанесенням наступного, на що витрачається більше часу.

Бездіафрагмовими розчинонасосами, в яких плунжер захо­дить у робочу камеру і безпосередньо натискує на розчин, мож­на перекачувати більш густі, порівняно з діафрагмовими, роз­чини з осадкою стандартного конуса 6—8 см. Наносячи густий розчин форсункою за один раз можна створити на поверхні більш товстий штукатурний шар. Бездіафрагмовими плунжер­ними насосами обладнані штукатурно-змішувальні агрегати СО-85А, СО-152 тощо.

Бездіафрагмові окремо діючі розчинонасоси продуктивністю від 1,2 до 2,5 м3/год застосовують як для штукатурення повер­хонь, так і для транспортування розчинів. Транспортувати роз­чини за допомогою цих розчинонасосів можна на відстань: по горизонталі — до 100 м, по вертикалі — до 30 м.

На Рис. 3, а подано зразок пересувного бездіафрагмового розчинонасоса. Він складається з робочої камери, всередині якої переміщується плунжер, компенсатора (балона), електродвигу­на, редуктора і бункера для розчину. Усі деталі розчинонасоса змонтовані на металевій платформі, що спирається на три ко­леса. Електродвигун потужністю 2,2 кВт за допомогою редук­тора і кривошипно-шатунного механізму, змонтованого в одно­му кожусі з редуктором, приводить у рух шток плунжера 3 наcoca. Рухаючись вправо і вліво, плунжер сприяє то засмокту­ванню в робочу камеру 2, то витискуванню з неї розчину.

Рис. 3. Бездіафрагмовий розчинонасос:

а — загальний вигляд; б — розріз робочого вузла; 1 — бункер; 2 — робоча камера; 3 — плун­жер; 4 — кожух редуктора; 5 - триколісний візок; 6 — спускний кран; 7 — штуцер для приєднання матеріального шланга; 8 — комперсатор (балон); 9 — манометр; 10 — нагнітальний клапан; 11 — всмоктувальний клапан

Під час руху плунжера вправо (Рис. 3, б) у робочій камері створюється розрідження. При цьому нагнітальний клапан 10 під тиском повітря і розчину, що є в комперсаторі 8, закри­вається, а всмоктувальний клапан 11 під тиском розчину з бун­кера відкривається. При цьому положенні клапанів розчин з бункера 1 надходить у робочу камеру 2. При зворотному русі плунжер заходить у робочу камеру і натискує на розчин. Під тиском розчину всмоктувальний клапан закривається, а нагнітальний відкривається, і розчин виштовхується спочатку в балон комперсатора, а потім по нагнітальному шлангу надхо­дить до форсунки.

Для контролю за тиском зверху компенсатора встановлений манометр 9. Для очищення від розчину в нижній частині ком­пенсатора знаходиться спускний кран 6, який під час роботи розчинонасоса повинен бути закритий.

Запобіжним пристроєм в розчинонасосі є спеціальний штифт, за допомогою якого з'єднується шток розчинонасоса з плунжером. У разі збільшення тиску в робочій камері штифт зрізається і розчинонасос перестає нагнітати розчин. Зусилля, розраховане на зрізання штифта, повинно відповідати макси­мально допустимому тиску в робочій камері розчинонасоса. Розчинонасос працює при тиску до 1,5 МПа. Продуктивність його 1,2 м3/год. Максимальна відстань подавання розчину по горизонталі — 40 м, по вертикалі — 15 м. Маса 270 кг

Домашнє завдання: Вивчити та законспектувати. Конспект та відповіді на запитання очікую в приват.