ВІвторок 15.09.2020 року. Група № 21.

Урок за розкладом № 8.

Предмет: " Технологія штукатурних робіт"

Тема урорку :" Технологічний процес оштукатурювання поверхонь поліпшеною штукатуркою"      

Поліпшену штукатурку («під правило») застосовують у житлових і громадських будівлях. Така штукатурка складається з трьох шарів: набризку, грунту і накривки. Загальна товщина її не більше 15 мм. Виконують її по маяках без додаткових виправлень. Маяки частіше влаштовують «під шнур», тобто не дотримуючись суворої вертикальності. Роботу виконують в такій послідовності: в приміщенні влаштовують поміст з інвентарних столиків уздовж стін, на якому розміщують потрібний інструмент і пристрої, а також ящики з розчином. Після підготовки поверхонь влаштовують марки і маяки. В кутах роблять по два маяки, щоб утворити лузги. Спочатку на стелю наносять грунт, потім штукатурять верхні частини стін до рівня помосту. Накривний шар також наносять і затирають спочатку на стелі, потім на верхній частині стін. Після цього поміст розбирають і починають штукатурити нижні частини стін, віконні та дверні укоси. Перший шар штукатурки накидають на підготовлену поверхню рідким розчином кельмою із сокола, кельмою або ковшем з ящика. Товщина набризку на цегляних поверхнях становить 3-5 мм. Для накидання розчину кельмою із сокола штукатур стає біля ящика і , спираючи на нього сокіл, який тримає в лівій руці, кельмою набирає розчин (рис.1,а,б). Після цього він відступає до місця штукатурення, трохи нахиляє сокіл до стіни і різкими рухами кельми, яку він тримає в правій руці, перекидає весь розчин на поверхню (рис.1,в). Кельмою слід працювати так, щоб розчин не спадав з неї і не відскакував від поверхні, яку штукатурять. Кидати розчин можна рухом кельми зліва направо або справа наліво. а б в Рис.1.Накидання розчину кельмою із сокола: а,б – набирання розчину на сокіл, в – накидання розчину способом зліва направо. Більш продуктивний спосіб накидання набризку кельмою безпосередньо з ящика (рис.2). Ящик з розчином встановлюють на такій відстані від поверхні, що підлягає штукатуренню, щоб рухом кельми від ящика можна було накидати на неї розчин. Рис.2. Накидання розчину кельмою із ящика При накиданні набризку ковшем підвищується продуктивність праці і зменшуються втрати розчину. На відстані 1 – 1,2 м від стіни встановлюють ящик з розчином. Взявши в руки ківш набирають у нього розчин і сильним, паралельним стіні, рухом зверху вниз накидають його на поверхню так, щоб на ній утворився тонкий рівномірний шар. Нанесений шар набризку не згладжують штукатурними інструментами. Грунт накидають кельмою або ковшем і відразу ж розрівнюють і ущільнюють півтерком чи правилом. При розрівнюванні розчину на стінах півтерок пересувають хвилеподібними рухами, спочатку знизу вгору, а потім справа наліво . При цьому його треба тримати під кутом 10-150 до поверхні, домагаючись чистої і рівної її обробки. Якість розрівняного грунту періодично перевіряють контрольним правилом завдовжки 2 м, прикладаючи його до поверхні в різних напрямках . Розрівнювання грунту: а – знизу вгору, б – повторне розрівнювання справа наліво, в – перевірка контрольним правилом. Коли грунт затужавіє, на нього наносять тонкий опоряджувальний шар - накривку. Для накривки застосовують рідкий розчин, який накидають на поверхню кельмою або малим ковшем і відразу ж розрівнюють півтерком. Як тільки накривка почне тужавіти, її затирають теркою, змочуючи у разі потреби, поверхню водою. Затирають поверхню коловими рухами (рис.4,а) і рухами терки врозгін . Затирання штукатурки: а – колове, б – врозгін.    

Домашнє завдання.

Опрацювати матеріал, короткий конспект уроку.

 Скласти інструкційно – технологічну карту «Виконання поліпшеної штукатурки» за зразком. Інструкційно – технологічна карта Виконання поліпшеної штукатурки № з/п Найменування операції Інструменти Ескіз Технологія виконання 1 Накидання набризку 2 Накидання грунту 3 Розрівнювання грунту 4 Перевірка поверхні 5 Накидання накривки, розрівнювання 5 Затирання штукатурки. 

Відповіді скидаємо на Viber/

Вівторок 15.09.2020 року. Група № 21.

Урок за розкладом № 4.

Предмет: Технологія штукатурних робіт"

Тема року:" Види шарів поліпшеної штукатурки"

    Штукатурка – обробний шар на поверхнях різних конструкцій будівель і споруд (стін, перегородок, перекриттів, колон), який вирівнює ці поверхні, надає їм певну форму, захищає конструкції від вологи, вивітрювання, вогню, підвищує опір теплопередачі, зменшує проникність і звукопровідність огороджувальних конструкцій. Залежно від товщини штукатурного шару та їх кількості, якості опорядження (згідно ДБН та БНіП), а також способу його нанесення штукатурку поділяють на просту, поліпшену і високоякісну. Поліпшену штукатурку («під правило») застосовують у житлових і громадських будівлях (лікарняні, дошкільні заклади, школи тощо). Така штукатурка складається з трьох шарів (набризку , грунту і накривки). Загальна товщина її не перевищує 15 мм. Остаточну обробку – розрівнювання і загладжування поверхні – виконують правилом (штукатурка під правило). Затерту теркою штукатурку перевіряють контрольним правилом 2 м завдовжки.

   Обштукатурювати слід пошарово, тобто на поверхню послідовно, через певний час, накидають три шари штукатурки — набризк, грунт та накривку. Одразу накидати товсті шари штукатурки не можна, оскільки вона може сповзти під час роботи, а після висихання розтріскатися. Набризк - перший шар штукатурної накиді. Він заповнює і ліквідує нерівності та інші дефекти поверхні. Товщина шару залежить від виду поверхні та способу накидання розчину. Для набризку використовуйте сметаноподібні розчини. Розчин шару набризку, розтікаючись на всій поверхні, міцно зчеплюється з нею й утримує наступні шари — ґрунт, накривку. Щоб розчин набризку був рівної товщини, його потрібно набирати однаковими порціями та накидати однієї відстані. Набризк не розрівнюють, знімають лише надлишок з надто товстих ділянок. Набризк завжди накидайте навкидь, а не намазуйте, тоді він ліпше зчепиться з поверхнею. Ґрунт - другий шар штукатурної накиді, є основним (за об'ємом) шаром. Він накидається після набризку і утворює необхідну товщину штукатурки, вирівнює поверхню. Залежно від необхідної товщини штукатурного шару ґрунт накидають в один, два, а іноді й у три шари. Після накидання грунту маяки усувають (гіпсові — вирубують), а утворений простір заповнюють розчином. Накривка — третій шар штукатурки, що утворює тонку м'яку плівку, яка добре затирається або загладжується. Зазвичай використовують розчини:  вапняний (1:1- 2)  цементний (1:1- 4,5)  цементно-вапняний (1:1-1,5:1,5 - 2) Розчин для накривки більш масний — у його складі більше дрібного піску та вапна. Крупнозернистий пісок не може бути використаний як заповнювач для розчинів накривки, оскільки під час затирання (загладжування) його частинки лишають борозни. Отже, пісок перед приготуванням розчинової суміші просіюють крізь сито з дрібними отворами. Накидати накривку можна навкидь або намазуванням. Товщина шару набризку залежить від виду поверхні та способу накидання.

Ступінь рухливості визначається спеціальним приладом і вимірюється глибиною (см) занурення у розчин металевого конуса масою 300 г, заввишки 145 мм, діаметром основи 75 мм з кутом при вершині 30.Рухливість розчину для набризку: - 8-12 см за ручного способу накидання; - 8-10 см за механізованого способу накидання. Залежно від необхідної товщини штукатурного шару грунт накидають в один, два, а іноді й у три шари. Товщина ґрунтового шару становить: - вапняні, вапняно-гіпсові розчини — 7 мм; - цементні, цементно-вапняні розчини — 5 мм. Розчин для ґрунту приготовляйте трохи крутіший за розчин для набризку.враховуйте при цьому наявність у розчині гіпсу. Рухливість розчину для ґрунту становить: - 7-8 мм (розчин без гіпсу); - 8-10 мм (розчин з гіпсом). Товщина накривки не перевищує 2 мм. Рухливість розчину для накривки – 10-12 см.

                                                                                                                                                         Домашнє завдання: 1. Зробити короткий конспект уроку. 2. Виконайте презентацію на тему: «Застосування поліпшеної штукатурки». Прохання виконані роботи надсилати у групу .

 Вівторок 15.09.2020 року. Група № 41.

Урок за розкладом 3.

Тема уроку:Призначення ,види сеціальних штукатурок"

До сеціальних штукатурок належать такі: водостійкі(гідроізоляційні), (гідрофобні), теплоізоляційні, вогнезахисні, кислотостійкі, звукоізоляційні(акустичні), рентгенозахисні та біоцидні.

Розглянемо виконання деяких штукатурок спеціального призначення

Гідроізоляційні штукатурки можна одержати шляхом гак називаного торкретування або введенням у розчин спеціальних ущільнюючих добавок

Торкретні штукатурки широко застосовуються в приміщеннях, що зазнають сильному зволоженню. Ними обробляють сирі підвали, плавальні басейни, водоймища

Нанесення торкретних штукатурок на площині проводиться за допомогою цемент-гармати (див. мал. 2), у комплект із якої входять компресор, повітроочисник і ряд інших необхідних предметів

Процес торкретування полягає в наступному. Суха суміш цементу з висушеним піском (гарцовка) під тиском стисненого повітря по шлангові надходить у цемент-гармату, а звідти до распылительной форсунці. Сюди ж по іншому шлангові надходить вода, яка змочує гарцовку - і ця суміш під тиском 0,2...0,35 Мпа наноситься на поверхню, що відбувається

Суху суміш становлять у співвідношенні цементу й піску 1:1,5...1:4,4. У якості в'язкого беруть портландцемент або пуццолановый портландцемент необхідної марки

Особливої уваги вимагає пісок. Потрібний пісок кварцовий без домішок, промитий і висушений, острозернистый, різної крупности. Перша крупность - 1,5 мм, друга - 1 мм, третя - минаюча без залишку через сито з 250 отв/див². На 5 частин першої крупности беруть 3 частини другий і 1 частина третьої крупности.

Поверхня, що підлягає торкретуванню, старанно очищають. Якщо це цегельна кладка, розчищають шви на глибину 1 див. З бетонних підстав видаляють частини, що відшарувалися, розшивають тріщини й зачеканивают їх цементним розчином. Бетонні поверхні насікаються

Може трапитися так, що необхідно провести гідроізоляцію конструкції, власна міцність матеріалу якої нижче міцності торкретної штукатурки. Тоді доводиться таку поверхню попередньо обшити металевою сіткою, натягнутої на каркас зі сталевої арматур жорстко, надійно прикріплений кповерхности.

Торкретну штукатурку наносять у кілька шарів. Перший шар 5...6 мм, наступні - 8...10 мм. Наступний шар можна класти тільки через добу після схоплювання попереднього. Перед нанесенням кожного нового шару поверхню ретельно промивають водою

Кожний свіжоукладений шар слід охороняти від заморозку, від швидкого висихання (укривати солом'яними матами, рогожами, часто змочувати водою). За всім шаром штукатурки слід доглядати протягом 10 днів

Товщину торкретної штукатурки визначає проект спорудження. Звичайно шар в 25...30 мм уже гарантує надійну гідроізоляцію

Цементні штукатурки з ущільнюючими добавками зараз застосовуються відносно рідко. Найбільш уживана добавка - церезит. Якщо ви зустрінетеся з ним на будівництві, то насамперед помніть, що з ним потрібно звертатися обережно: улітку слід оберігати від висихання - зберігати в прохолодному, захищеному від сонячних променів місці, узимку зберігати в приміщеннях з температурою не нижче нульовий

Складові церезитового розчину: цемент і пісок у співвідношенні 1:2...1:3, які зачиняють церезитовым молоком (одна частина церезиту на 10 частин води). Перед уживанням церезитового молока його слід ретельно перемішатися

Готовий розчин слід відразу пускати в справу: він схоплюється через 30 хв. Тому зачиняють його невеликими порціями. На 1 м² штукатурки на церезитовом молоці складу 1:0 при товщині штукатурки 2 див витрачається 0,5 кг церезиту. Цей розрахунок не випадково дається на 1 м² штукатурки товщиною 2 див - за один намет більш товстий шар класти нельзя.

Свіжу штукатурку потрібно охороняти від швидкого висихання, морозу, струсів. Після отвердіння розчину на його висихання потрібно близько 4 днів. Тільки після цього поверхня буде водонепроникної

Алюмінат натрію ставиться до гідроізоляційних добавок. Як уже говорилося, алюмінат натрію небезпечний, раздражающе діє на шкіру й слизові оболонки. Працювати з такими розчинами треба в окулярах, гумових чоботах і рукавичках, у фартуху. Необхідно мати під рукою 1%-ный розчин оцтової кислоти або 1,5%-ный розчин двовуглекислої соди- для надання допомоги при опіках

Склад розчину з алюмінатом натрію такий: пуццолановый портландцемент марки 400 і пісок у відношенні 1:2. Спочатку готовлять суху цементно-піщану суміш і зачиняють її водою зі змістом 2...3% алюмінату натрію до потрібної консистенції. Наготовлюють невеликі порції розчину: він швидко схоплюється. Температур навколишн повітр при цьому повинна бу не нижче 5°С. Застосовува ц розчин для оштукатурюванн сир, що непросыхающих кирпичных и бетонных поверхностей.Набагато частіше застосовують розчини на рідкім склі (калієвому). Вони дають водонепроникну кислотостойкую штукатурку

Рідке скло зберігають у герметично закритій тарі

Суміш цементу з піском зачиняють рідким склом щільністю 1,4...1,42, розчиненим у воді в співвідношенні 1:5...1:10 (рідке скло : вода). Концентрацію розчину визначає лабораторія

Зачиняти розчин треба малими порціями, тому що він теж швидко схоплюється. Його наносять на стіну звичайним способом: шар обрызга, шар ґрунту. На накрывочный шар беруть звичайний цементно-піщаний розчин - рідке скло руйнується під впливом вуглекислого газу повітря. Накрывочный шар ретельно затирають або железнят.

Процес залізнення значно збільшує щільність штукатурки і її водонепроникність. Затерту й ще досить вологу поверхню з жирного цементного розчину складу 1:2...1:2,5 посипають сухим цементом і міцно притирають сталевою гладилкою доти, поки площина почорніє й придбає металевий блиск

Щоб запобігти появі тріщин (особливо якщо в розчині використаний пуццолановый портландцемент), железненную поверхня потрібно 1...3 рази в добу рясно змочувати водою й продовжувати це протягом 7...10сут.

Для зниження рівня шуму існують різні звуковбирні (акустичні) штукатурки

Поверхня, призначену для покриття акустичною штукатуркою, попередньо покривають шаром ґрунту зі звичайного цементно-піщаного раствоpa складу 1:3.5...1:4 (портландцемент марки 400: : пісок) з додаванням 10% вапняного тесту. Шар акустичної штукатурки наносять на ґрунт, що лише злегка схопився, не загладжують, а лише розрівнюють полутерком. У рентгенівських кабінетах поліклінік і лікарень необхідно покривати стіни рентгенозащитной штукатуркою

Водоцементное відношення не повинне перевищувати 1,4. Тому перед уживанням бариту визначають відсоток його вологості й ураховують це при додаванні води - надлишок води різко погіршує міцність штукатурки

Готовлять баритові розчини, як і звичайні. Товщину рентгенозащитного шару визначають по проекту

Штукатурові треба знати, що роботи з баритовими розчинами можна вести при температурі навколишнього повітря не нижче 15°С. Обробляти треба відразу всю площину - стикувати рентгенозащитную штукатурку нельзя.

Домашнє завдання. Підручник Т.Є.Остапенко " Технологія опоряджувальних робіт" ст.235-236;240-241.

 Вівторок 15.09.2020 року.

Група № 41 .

Урок №2.

Предмет: "Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку: " Способи нанесення й обробка кам"яної иштукатурки."

Кам"ні штукатурки- найбільш трудомісткий і складний вид штукатурних робіт. Їх застосовують переважно для опорядження цоколів і фасадів монументальних будинків, імітуючи облицювання природним каменем. Кам"яна штукатурка більш міцна. довговічна і декоративн

Для цього виду декоративної обробки підготовчі операції ведуться звичайним способом, як для високоякісної штукатурки Маяки натирають із того ж розчину, який буде використаний для ґрунту. Це звичайний цементний розчин з піском, куди для пластичності додають вапняне молоко Ґрунт кладуть в 2 шару. Для першого товщиною до 5 мм беруть злегка розріджений розчин. Коли перший шар схопиться, накладають другий шар (товщиною 10 мм) розчином нормальної густоти. Ґрунт змочують 4...7 днів 2...4 рази в добу. Тільки на сьомий-десятий день роблять накрывку декоративним розчином: перший шар - з більш рідкого розчину, другий - з більш щільного розчину наносять через 1...2 ч. Іноді потрібне нанесення й більшого числа накрывочных шарів. Усі їх ущільнюють і розрівнюються Рис. 65. Бучарда Декоративні гірські породи дроблять у спеціальних дробильних установках і сортують на два сорти із крупностью зерен 0,6...2,5 і 2,5...5мм. Вапняне тісто розбавляють водою до консистенції вапняного молока. При цьому треба стежити, щоб консистенція була постійної в усі час робіт на даному об'єкті Складові завантажують у розчиномішалку в такому порядку: заливають вапняне молоко, засинають цемент і перемішують їх 2...3 хв. Потім засинають крихту, мармурове борошно й усе перемішують ще не менш 5 мін Накрывочный шар повинен надійно затвердіти, адже йому має бути обробка ударними інструментами. Накрывку протягом 5...7 днів кілька раз у добу змочують водою, захищають від сонця До фактурної обробки можна приступати тільки тоді, коли при пробній наковці шматочки сколюються із дзвінким звуком. Видають глухий звук - ще рано. Штукатурка під гострим інструментом мне, зерна фарбують - ще рано. Наковка покликано вилучити з поверхні штукатурки плівку, утворену в'язким, щоб викликати гру кристалів крихти природнього каменю. Ефект цей досягається різними способами Можна одержати дрібнозернисту або грубозернисту фактуру, застосовуючи відповідно бучарды з більшим числом зубів - 36, 64 або меншим - 16, 25 (мал. 65). Відомий широко метод обробки " під шубу" і " під рваний камінь", коли в штукатурку забивають шпунти або скарпелі, а потім бічним ударом молотка відколюють шматки застиглої оздоблювальної маси. Оскільки такі великі відколки залишають глибокі "рани" на площини, товщину оздоблювального шару в цьому випадку доводиться доводити до 30...40 мм, а в заповнювач уводити до 30% крихти крупностью 5 і навіть 7 мм. Відколки меншого розміру відбивають також шпунтом або скарпелью при обробці поверхні " під тесаный камінь". Тут товщина оздоблювального шару рівна 20 мм, а заповнювачем служить крихта крупностью 2,5...3мм. Якщо користуватися троянкой (мал. 66) із зубами різної величини й форми, можна одержати різну штриховану поверхню. Дрібної троянкой, ведучи наковку нею в одному напрямку, паралельно, створюють мелкоштрихованную поверхня. Більші й з різною конфігурацією зубів троянки дозволяють одержати борознисту або желобковую фактуру Рис. 66. Троянка Для обробки архітектурних деталей і поверхонь, розбитих на камені, застосовують гладку наковку з виділеними крайками. Спочатку насікають крайки каменю. Скарпель кладуть таким чином, щоб штрихи лягали перпендикулярно крайкам. Починаючи обробку гладкого поля, треба подбати про те, щоб бучардой не зіпсувати крайки. Для цього насічку біля них починають троянкой, направляючи удари від крайок. Тільки після цього беруться за бучарду. Для більшої виразності, рельєфності оброблену площину іноді протравливают соляною кислотою. Її концентрація визначається проектом залежно від виду декоративної штукатурки. Після протравляння стіну потрібно добре промити водою Так надходять, зокрема, при обробці інтер'єрів і фасадів декоративною штукатуркою, що імітує натуральні породи каменів Технологія тут інша, чому при звичайних кам'яних штукатурках. На підготовлену поверхню під правило або по маяках кладуть перший, що вирівнює шар із цементно-піщаного розчину Другому -, що підстилає - шар наносять через 2...3 дня. Розчин готовлять із цементу марки 400, розведеного водою до сметанообразного стану. Другий шар кладуть товщиною 3...4 мм на невеликих захватках - 2...5 м2. Це необхідно для того, щоб встигнути на свіже покриття нанести декоративний шар Третій - декоративний - шар наносять розчином такого складу: цемент марки 400, кам'яна крихта (у співвідношенні 1:5 або 1:6), зачинені водою з невеликим додаванням здрібненої слюди. Розчин цей штукатурною лопаткою вдавлюють у підстильний шар. Виждавши 30...40 хв, промивають оброблена ділянка водою з фарбопульта. Роблять це обережно, ведучи фарбопульт зверху вниз і переміщаючи його по горизонталі Далі випливає обробка спеціальним штампом (мал. 67). Його полотно з нержавіючої сталі розміром 110X80 мм має зуби 8X8 або 10X10 мм Рис. 67. Штампування Закінчивши штампування, ще раз промивають площина водою й залишають на 2...3 дня. Заключна операція - протравляння 7...10%-ным розчином соляної кислоти й промивання водою Відомий механізований спосіб фактурної обробки бетонних поверхонь складами з мармуровою й скляною крихтою Огрунтовочный шар складається з водоемульсійної фарби марки ВА-17, розведеною водою до в'язкості 34...40 з (виміряється віскозиметром ВЗ-4). Його наносять на суху, очищену поверхню за допомогою хутряного валика або пістолета-розпилювача На висохлий ґрунт хутряними валиками кладуть склад, що клеїть, із цільної поливинилацетатной фарби марки ВА-17 (в'язкість не менш 80 с). Можливе використання й іншого складу, що клеїть: фарба ВА-17, маршалит (пилоподібний кварц) і білий цемент у співвідношенні 2:1:1. склад, Що Клеїть, слід наносити захватками в 2...3 м2. Накрывочный шар з мармурової крихти з розміром зерен 2...3 мм наноситься на свіжий шар складу, що клеїть. Для цього обробникові потрібний крошкомет (див. мал. 59). Крошкомет являє собою агрегат, за допомогою якого суха крихта під тиском 0,15...0,2 Мпа наноситься на склад, що клеїть Крошкомет має бункер ємністю 2.„3,5 л, до якого підведено повітря від компресора. Воздуховод на дні бункера закінчується форсункою із зовнішньою насадкою й соплом для розпилення крихти Крошкомет тримають на відстані 6,4...0,5 м від поверхні, що відбувається. Крихту наносять рухами зверху вниз. На захватці, що відбувається, на границі з наступної залишають не покритою крихтою клейову смужку шириною 0,5 м - вона буде покрита клеєм і крихтою при обробці наступної захватки Давши добре просохнути декоративному покриттю, його покривають із пістолетаарозпилювача захисним шаром - гідрофобним кремнийорганическим лаком "Силікон-4" або акрильным лаком АК-113. Домашнє завдання : законспектувати та вивчити.   Підручник Т.Є. Оставапенко "Технологія опоряджувальних робіт" п.12.4. ст. 290-293.

 Вівторок 15.09.2020 року. Група № 2. Урок за розкладом 6.

Предмет: "Технологія штукатурних робіт" 

Тема уроку: " Поняття про штукатурні роботи, послідовність їх виконання"

Штукатурні роботи належать до опоряджувальних робіт .

В загальному обсязі будівельних робіт опоряджувальні роботи займають 25-30%.

Штукатурення -  це процес нанесення на поверхню штукатурного розчину та опоряджування його. Для виконання штукатурних робіт необхідні висококваліфіковані робітники- штукатури.

Штукатур — це давня професія, яка останнім часом поєднала в собі традиційні та найсучасніші технології.

Штукатурні роботи потрібні для опорядження віконних і дверних укосів, фасадів, колон. Обштукатурювання може бути звичайним і декоративним, може застосовуватися суха штукатурка.

До штукатурних робіт відносяться:

- ручні штукатурні роботи, прості;

- поліпшені, високоякісні;

- механізовані штукатурні роботи;

- опорядження поверхонь обшивальними листами;

- опорядження поверхонь з використанням комплексних оздоблювальних систем;

- штукатурні роботи з використанням сухих сумішей;

- оздоблення віконних прорізів;

- торкрет-штукатурка;

- виконання гуртів;

- обштукатурення фасадів;

- штукатурні роботи взимку.

Штукатурні роботи — це процес нанесення покриття на поверхні будівельних елементів. Таке покриття може бути вико­нане нанесенням на поверхню шарів штукатурного розчину (так звана мокра штукатурка) або обшиванням опоряджуваної по­верхні штукатурними листами заводського виготовлення (суха штукатурка). Шар розчину (штукатурка) після затвердіння і на­ступного оброблення поліпшує захисні властивості конструкції (теплотехнічні, звукоізоляційні тощо), створює необхідні санітарно-гігієнічні та естетичні умови. Штукатурка захищає поверхні будівельних елементів від шкідливих атмосферних і техноген­них впливів, високих температур і подовжує термін експлуатації будинків і споруд.

Незважаючи на розвиток індустріального опорядження, обштукатурення залишається одним із найпоширеніших видів опоряджувальних робіт, особливо у цегляному домобудівництві.

Залежно від призначення штукатурки класифікують на зви­чайні, декоративні та спеціальні.

Звичайні штукатурки виконують з єдиною метою — вирі­внювання поверхні будівельних елементів, які потім опоряджу­ють шпалерами або фарбують різноманітними малярними сумішами. її, як правило, наносять на поверхні окремими шарами, що виконують певні функції.

Штукатурні роботи починають після виконання всіх загальнобудівельних робіт  .Штукатурять спочатку стелю, а після верхню частину стін.    Одночасно штукатурять віконні та дверні укоси. Для  штукатурення стель

необхідно влаштувати підмостки або риштування. 

Тобто підсумовуємо: штукатурять приміщення, фасади будинків Зверху донизу.

Домашнє завдання: скласти конспект, вивчити матеріал.

          Вівторок 15 вересня 2020року. Група № 2. Урок за розкладом 1.  

Предмет: " Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку:

  "Механізація й комплексна механізація  будівельних робіт"

 

Сучасна технологія будівельного виробництва заснована на виконання будівельних процесів з допомогою машин.

Парк будівельних машин, що знаходяться в розпорядженні будівельних організацій , дуже великий, але незважаючи на це близько 50 % робочих все ще виконують різні операції вручну.

Витіснення ручної праці - найважливіша державна завдання. Вона може бути вирішена в результаті впровадження більш досконалих машин і поліпшення ступеня їх використання, комплексної механізації і автоматизації будівельних процесів поряд з широким застосуванням збірних конструкцій.

Структура парку будівельних машин поліпшується внаслідок створення розмірних рядів машин, збільшення їх потужності, маневреності і підвищення зносостійкості.

У новому розмірному ряду будівельних баштових кранів є крани, призначені для монтажу будівель висотою до 30 поверхів.

Вантажопідйомність стрілових кранів доведена до 160 т, пневмоколесний-до 100 т, автомобільних (з окремим двигуном ходу) - до 63 т.

Значно збільшується випуск потужних бульдозерів з двигунами до 400 кВт, самохідних скреперів з ковшем місткістю 15-25 м3 і швидкістю пересування до 70 км/год.

У перспективі - випуск кранів з телескопічно висувними стрілами вантажопідйомністю до 120 т, скреперів з ковшами місткістю до 40 м3 і т. д.

Комплексна механізація - це метод виробництва будівельних робіт, коли всі технологічні операції певного процесу (основні і допоміжні) виконуються за допомогою комплекту машин і засобів малої механізації, ув'язаних між собою за технологічним призначенням, технічного рівня і продуктивності, що забезпечує заданий темп робіт і оптимальні техніко-економічні показники.

 

 

У кожному такому комплекті є одна або кілька провідних машин,

за допомогою яких виконуються основні технологічні процеси і операції. За провідною машині визначають продуктивність комплекту, його склад і організацію процесу в цілому. Наприклад, при комплексній механізації земляних робіт у процесі влаштування котловану провідною машиною, визначає продуктивність комплекту, є екскаватор. За його продуктивності і іншим параметрам вибирають комплектуючі машини - автосамоскиди для отвозки грунту, бульдозери для планування дна котловану, бульдозери і котки для робіт на відвалі грунту та ін.

В даний час від комплексної механізації окремих видів робіт переходять до комплексної механізації зведення об'єкта в цілому (будівлі, споруди) з допомогою динамічною, змінюється у часі залежно від ряду факторів, системи машин, тобто сукупності будівельних машин, ручних машин, транспортних засобів та допоміжного обладнання, сформованої на основі технологічних вимог будівництва з урахуванням перспектив його розвитку.

Основними показниками економічної ефективності механізації будівельних процесів є собівартість, трудомісткість і тривалість робіт.

До додаткових показників відносяться: витрати електроенергії і палива на одиницю продукції; питомі показники маси машин, їх металоємності і потужності на годинну продуктивність; вироблення машини або комплекту машин на одного робітника; річна продуктивність машини або комплекту машин; термін їх служби. Додаткові показники використовують при порівнянні методів виконання механізованих процесів.

Значні успіхи досягнуті в автоматизації підприємств будівельної індустрії, наприклад бетонних і розчинних заводів, конвеєрних ліній на ДСК. Широке застосування знайшли автоматизовані системи управління будівництвом (АСУС), призначені для регулярного рішення основних завдань виробничо-господарської діяльності будівельних організацій. Такі системи вже декілька років працюють в крупних будівельних підрозділах .

У будівельних машинах використовують автоматичні обмежувальні, запобіжні та облікові пристрої, йде автоматизація та такої складної ланцюга, як людина - робочий орган машини - об'єкт впливу - привід машини. Так, наприклад, працюють автогрейдери, забезпечені системою «Профіль-2», що забезпечує автоматичну стабілізацію положення відвала. В траншейних екскаваторах автоматизований контроль напрямки і ухилу дна траншеї, скреперах і бульдозерах - управління процесом копання і т. п.

Складніше автоматизувати монтажно-укладальні процеси, здійснюються безпосередньо при зведенні об'єкта. Однак і тут знаходять застосування баштові крани з радиопрограммным управлінням, бетононасоси з гідроприводом і телеуправлением операцією з укладання бетонної суміші та інші пристрою.

На багатьох домобудівних комбінатах працюють автоматизовані диспетчерські. Вони забезпечують контроль та обробку інформації, що регулюють виготовлення деталей, транспортні та інші операції, подачу деталей на монтажні ділянки.

 

 

 Домашнє завдання: законспектувати та вивчити матеріал.

 Добрий день дорогі учні. З 14.09.-25.09.2020 року працюємо  дистанційно, згідно розкладу занять.

Понеділок  14 вересня 2020 року.  

21 група 4 урок за розкладом.

 Предмет : "Технологія штукатурнихт робіт"

Тема урорку: " Поняття про поліпшену штукатурку її призначення в залежності від категорії приміщень"

 І.Повторення та закріплення пройденого матеріалу:

 Види штукатурок. 1. Залежно від складу розчину:

-звичайні;

-декоративні;

-спеціальні;

2.Залежно від товщини штукатурного шару,   способу нанесення та якості опорядження звичайну штукатурку поділяютьна:

-просту(під сокіл) товщиною 12мм

-поліпшену ( під правило) товщиною 15мм;

-високоякісну (маячну) товщиною 20мм;

3. В залежності від складу розчину, способу обробки декоративного шару декоративні штукатурки поділяють:

-кольорові вапняно-піщані;

-теразитові;

-каменоподібні;

-сграфіто(багатокольорові)

4.Спеціальні штукатурки поділяють на:

-гідроізоляційні;

-гідрофобні;

-теплоізоляційні та вогнезахисні;

-кислотостійкі;

-звукоізоляційні( акустичні);

-ренгенозахисні;

-біоцидні.

Саме тому основним призначенням штукатурних робіт є забезпечення :

-санітарно-гігієнічних норм відповідно до БНіП;

-надання будівлям завершеного естетичного вигляду;

-поліпшення звуко-і теплоізоляційних якостей конструкцій;

-захищає зовнішні стіни від руйнівної дії атмосферних факторів;

-конструції із дерева після штукатурення стають більш вогнетривкими та стійкішими до гниття

- підвищення експлуатаційних властивостей.

Поліпшену штукатурку( під правило) застосовують для штукатурення поверхонь у жимтлових та громадських будівлях. Це школи,лікарні,  гуртожитки, дошкільні заклади та багато інших).

Поліпшену штукатурку називають ще під правило, її виконують по марках та маяках, які влаштовуютиь "під шнур" не дотримуючись суворої вертикальності. Її товщина складає не більше 15мм.

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати  матеріал.

Т.Є. Остапенко "Технологія опоряджувальних робіт", п.6.1. ст. 116-117.