Група № 11.Четвер  17 березня  2022 року .

Урок за розкладом № 1

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку: " Сфера застосування й переваги облицювання поверхонь гіпсокартонними листами перед обштукатурюванням поверхонь мокрим способом"

 У будівництві гіпсокартон є одним з найпопулярніших оздоблювальних матеріалів. Легкість обробки та простота монтажу дозволяють якісно виконувати роботи з ним навіть непрофесійним будівельникам. Основна функція гіпсокартону - це покриття внутрішніх та зовнішніх (зсередини) опорних стін і внутрішніх стін (загородка). За допомогою гіпсокартону PLATÓ ви можете втілити свої найсміливіші ідеї у дизайн вашого житла, коли реконструкція інтер'єру повинна бути проведена швидко та без виконання зайвих робіт.

ВАРІАНТИ ОБШИВКИ СТІН ГІПСОКАРТОНОМ

У будівництві застосовують 3 варіанти оздоблення стін гіпсокартоном:

• спосіб "суха штукатурка" за допомогою клею PLATÓ Fixer;
• стінове облицювання з використанням каркасу із металопрофілю;
• окремо розташовані облицювальні конструкції.

Основний критерій при виборі одного з цих варіантів - наскільки поверхня стіни далека від ідеальної площини та відхилена відносно вертикалі. Не менш важливо враховувати і майбутній дизайн приміщення: чи плануються стінні ніші, додаткова шумо - та теплоізоляція.

Стінове облицювання застосовується у тих випадках, коли стіна має великі нерівності, сильні відхилення від вертикальної прямої, планується використання у дизайні арок, ніш, додаткових загородок. Також цей варіант облицювання незамінний у приміщеннях, у яких необхідно забезпечити високий рівень звукоізоляції (у поєднанні з мінеральною ватою), поліпшити теплоізоляцію.

Окремо встановлені облицювальні конструкції застосовуються також у поєднанні із ізоляційними матеріалами з мінеральних волокон, ці конструкції чудово підвищують теплоізоляційні та звукоізоляційні характеристики стін. Використовуються, де необхідно приховати місця проходження об'ємних інженерних комунікацій: будь-яких трубопроводів, кабелів електроживлення й т.п. Найчастіше цей варіант застосовується в офісних та виробничих приміщеннях. Для житлових приміщень використовується у тому випадку, коли необхідно розділити загальний обсяг на кілька зон. Робиться це за допомогою зведення загородок або фальш-стін. Цей варіант також передбачає використання металопрофілю для виготовлення каркаса.

Варіант облицювання гіпсокартоном на металевий каркас передбачає великі витрати на покупку матеріалів, тому що окрім гіпсокартонних плит необхідно придбати профіль та елементи його кріплення. Зростають також і тимчасові витрати, основна частина яких припадає на розмітку та установку самого каркаса.

Найпростішим, економічним та швидким за часом варіантом облицювання є кріплення гіпсокартону до стіни за допомогою гіпсового клею PLATÓ Fixer . Розглянемо його більш детально.

ОБЛИЦЮВАННЯ СТІН ГІПСОКАРТОНОМ МЕТОДОМ "СУХА ШТУКАТУРКА"

Варіант кріплення гіпсокартонних плит PLATÓ до стіни за допомогою спеціального гіпсового клею PLATÓ Fixer використовується у тому випадку, коли стіна практично рівна або має невеликі нерівності. Окрім економії коштів на покупку матеріалів обшивка стін гіпсокартоном без використання металевого каркаса займає набагато менше часу та не так суттєво «використовує» вільний простір усередині приміщення. Відмінним вибором матеріалу для облицювання стін буде стандартна гіпсокартонна плита PLATÓ Format або PLATÓ 9,5, яка виготовляється з екологічно чистих матеріалів та підійде для оформлення і дитячих кімнат.

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати. Фотозвіт скинути в приват.

Група № 11.

Урок за розкладом №3.  П'ятниця 18 березня 2022 року .

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема урок            Тема  уроку " Поняття про комплектні системи"

Слово «комплект» у перекладі з латинської мови означає повний, а слово «система» — ціле. Отже, поняття «комплектна система» передбачає таку номенклатуру будівельних матеріалів, виробів і закріплювальних елементів, при використанні якої можна досягти цілковитого вирішення певного будівельного завдання. Цьому поняттю повністю відповідають комплектні системи Кнауф для сухого будівництва. Слід зазначити, що будівництво називають сухим не тільки тому, що воно майже повніє тю унеможливлює «мокрі» процеси, а й тому, що раніше гіпсокартонні листи називали сухою гіпсовою штукатуркою. Цей термін застосовуватимемо і тепер.

 Комплектні системи Кнауф поділяють на кілька груп: перегородки, облицювання, суха штукатурка, підвісні стелі, підлоги, мансарди. Згідно з цим номенклатура елементів, що входять до складу визначеної комплектної системи, може змінюватися як залежно від її функціонального призначення, так і за потребами ринку. 

У загальному випадку складовими комплектної системи е:

 ► будівельні матеріали і вироби підприємств Кнауф;

 ► комплектувальні матеріали і вироби інших підприємств;

 ► сертифікати та інша документація, що свідчить про екологічну чистоту матеріалів і їхню відповідність вимогам якості нормативно-технічних документів; 

► інструмент і пристрої для будівельно-монтажних робіт;

 ► спецодяг;

 ► інформаційна і технічна документація (інформаційні й технічні листи та рекомендації фірми Кнауф, брошури, буклети, методична та інструктивна література; рекламні матеріали; 

► навчання у навчальних центрах Кнауф технологічним процесам використання її продукції та інструментів, правилам техніки безпеки та пожежної безпеки; підручники і навчальні посібники;

 ► технічне супроводження (консультації, технічний нагляд за виконанням робіт, інструктаж, експертні послуги).

 Отже, комплектна система Кнауф — це набір певних матеріалів, виробів, технічної, методичної, навчальної документації та послуг, що забезпечують виконання будівельно – монтажних та оздоблювальних робіт з використанням сучасних технологій для отримання продукції з гарантовано високими показниками якості. Слід зазначити, що під сучасними будівельними технологіями треба розуміти не тільки використання найновіших матеріалів, виробів та інструментів, а й виробничий процес, що передбачав їх використання без фізичної і психологічної втоми виконавців, що робить їхню працю соціально привабливою, матеріально вигідною, комфортною і безпечною. Уроки Урок№ 67Види гіпсокартонних листівУрок №69 Вимоги до поверхонь, що підлягають облицюванню

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати. Фотозвіт скинути в приват.

П'ятниця 18 березня 2022 року .Група № 11.

Урок за розкладом № 6.

Предмет: Технологія штукатурних робіт.

Тема  уроку " Види гіпсокартонних листів їх  розрізняльні ознаки"

Гіпсокартонні листи.

Гіпсокартонні листи (ГКЛ) – це оздоблювальний вибір, що складається із шару гіпсу певної товщини (гіпсового осердя) та приклеєного до нього з боків листів високоякісного багатошарового пресованого картону, товщина якого не перевищує 0,6 мм.

ГКЛ виготовляють за безперервною технологією на великих конвеєрних лініях. Основні вузли технологічної лінії виробництва ГКЛ показано на рис. 19.1.

Розвальцьована в процесі виготовлення на конвеєрі гіпсокартонна стрічка після розрізання перетворюється на окремі листи певної довжини. Кожний такий лист після зняття з конвеєра має чотири грані – дві оброблені і дві необроблені (не закриті картоном). Картонна оболонка ГКС міцно приклеєна до гіпсового осердя. Тут гіпсокартонних листів і вимоги, яким вона мають відповідати, регламентуються відповідними нормами і стандартами.

Асортимент ГКЛ, що випускаються підприємством Кнауф, визначається умовами їхньої роботи, сфери застосування і технологічного виготовлення.

ГКЛ, що виготовляються за конвеєрною (прокатною) технологією, поділяються на два типи:

1) гіпсокартонні будівельні листи ГКЛ (за німецьким скороченням GKB);

2) гіпсокартонні будівельні листи вогнестійкі ГКЛО (GKF).

Обидва типи ГКЛ складаються переважно з будівельного гіпсу, а їхні поверхні й повздовжні кромки обклеєні міцним картоном. У складі гіпсового тіста, з якого виготовлене осердя листа, можна добавляти різні заповнювачі. Наприклад, для підвищення стійкості гіпсового тіста додають мінеральні або скляні волокна, які не дають змогу осердю поділятись на окремі частини внаслідок сильного нагрівання зневоднення. Завдяки цьому осердя перетворюється у вогнезахисний ізоляційний шар.

Ці типи ГКЛ мають певні сфери застосування. ГКЛ (GKB) призначені для облицювання різних плоских поверхонь замість звичайної штукатурки, а також для виготовлення комбінованих гіпсокартонних плит (ГКП). Їх можна використовувати для обшивання каркасів стель, у тому числі підвісних, і стін та виготовлення збірних перегородок.

ГКЛО (GKF) використовують для облицювання і обшивання каркасів стін і стель, між кімнатних перегородок у приміщеннях з підвищеною пожежною небезпекою.

Для облицювання або обшивки стін і стель у приміщеннях з високою вологістю (понад 75%) і підвищеними вимогами до вогнестійкості будівельних конструкцій призначені ще два типи ГКЛ. Лицьова картонна поверхня і гіпсове осердя таких листів просочені спеціальними розчинами для зменшення всмоктування вологи. До просочених (імпрегнованих) типів ГКЛ належать такі листи:

а) з підвищеною вологостійкістю типу ГКЛ (GKВІ);

б) з підвищеною волого-та вогнестійкістю ГКЛВО (GKFІ).

Крім відповідного гідро обробного просочування, в ГКЛВО містяться мінеральні або скляні волокна. Сфера їхнього застосування поширюється на оздоблення обгороджу вальних конструкцій у приміщеннях з підвищеною вологістю і пожежною небезпекою.

Відрізнити різні типи ГКЛ один від одного можна за допомогою кольору їхньої картонної оболонки і маркування позначень на зворотному боці, що наносяться ще на заводі для забезпечення правильності монтажу листів на будівельному майданчику. Передбачається різне забарвлення картонної оболонки з лицьового і зворотного боків, а також маркування (написи) на зворотному боці ГКЛ (Табл. 19.1).

Таблиця 19.1. Розрізняльні ознаки різних типів ГКЛ.

Тип ГКЛ	Колір
	картону (лицьовий бік)	картону (зворотній бік)	Написів на зворотньому боці
Будівельний ГКЛ (GKB)	Світло-сірий	Світло-сірий Темно-сірий	Синій
Вогнестійкий ГКЛО (GKF)	Те саме	Те саме	Червоний
Вологостійкий ГКЛВ імпрегнований (GKВІ)	Зелений	Зелено-сірий	Синій
Вологостійкий з підвищеною вогнестійкістю ГКЛВО імпрегнований (GKF)	Те саме	Те саме	Червоний

ГКЛ виготовлені на підприємствах Кнауф, уніфіковані за допуском. (таб. 19.2).

ГКЛ випускають з різними формою поздовжніми кромками, обклеєними картоном, які визначають засіб і якість шпаклювання стиків між сусідніми ГКЛ (рис. 19.2.).

Таблиця 19.2. Розміри і допуски ГКЛ.

Товщина, мм		Ширина, мм		Довжина, мм		Маса 1м2, кг
Номі-нальна	Межа відхи-лення	Номі-нальна	Межа відхи-лення	Номі-нальна	Межа відхи-лення	ГКЛ і ГКЛВ	ГКЛО і ГКЛВО
9,5 12,5 13,0 14,0 14,5 15,0 16,0 18,0 20,0 24,0	0,5	1200,12500	0 .-5	2000 .4000	0 .-5	9,5 12,5 13,0 14,0 14,5 15,0 16,0 18,0 20,0 24,0	7,6 .10,0 10,0 .13,0 10,41 .13,8 11,2 .14,8 11,6 .15,4 12,0 .15,9 12,8 .17,0 14,4 .19,0 16,0 .21,2 19,2 .25,4

Поперечні кромки ГКЛ, що утворюються внаслідок заводського розрізання гіпсокартонних стрічок, обробляють на заводі, або на місці їх використання за допомогою рубанків косого обрізання та рашпилів для шліфування кромок ГКЛ.

Для ГКЛ, що мають обрізні кромки з усіх боків під прямим кутом, відхилень за довжиною кромки допускається не більше ніж 15% номінального розміру. Відхилення таких листів від прямого кута не повинно перевищувати 0,2% довжини відповідної кромки.

Поздовжні і поперечні кромки.

УК, АК – скошена (обтиснута), стоншена кромка, призначена для обклеювання армуючою стрічкою і шпаклювання швів; ПК, VK – прямокутна поздовжня кромка для монтажу насухо без шпаклювання стиків; WK – поздовжня кромка з фаскою, призначена для утворення видимих поздовжніх рисунків (монтаж насухо без шпаклювання швів); ЗК, RK – заокруглена поздовжня кромка, призначена для шпаклювання стиків сухої штукатурки без армуючих стрічок; ПЛУК, НRAK – напівкругла, скошена за довжиною (стоншена) кромка, призначена для обклеювання армуючою стрічкою і шпаклювання швів; ПЛК, НRK – напівкругла поздовжня кромка, призначена для шпаклювання швів без армуючих стрічок; ПК, SK – поперечна обрізна кромка ГКЛ, що не обклеєна картоном; FK – поперечна.

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати. Фотозвіт скинути в приват.

 ГРУПА № 11. ВІВТОРОК 08 лютого 2022 року.

Урок за розкЛАДОМ № 1.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку: "Види підготовчих робіт при опорпядженні віконних і дверних прорізів"

Завдання до уроку:

1. опрацювати конспект лекції,

2. опрацювати с.25-27 підручника Технології опоряджувальних робіт,

3. зробити опору в зошиті,

4. дати відповіді на питання.

Види підготовчих робіт при опоряджені віконних і дверних прорізів

До елементів віконного прорізу, які підлягають штукатуренню, належать укоси, заглушини та злив (рис. 1), а дверного — укоси.

Укоси бувають зовнішні та внутрішні, які в свою чергу поділяють на верхні і бокові. Нижній зовнішній укіс називається зливом. Він призначений для підведення дощової води від віконного блока. На місце нижнього внутрішнього укосу вставляють підвіконник.

Якщо подвійні (літні і зимові) вікна закріплені в окремих коробках, то між ними залишаються проміжки, які називають заглушинами, що також підлягають штукатуренню. Заглушини бувають верхні, бокові та нижні

До початку штукатурення укосів перевіряють міцність закріплення та вертикальність коробки. Якщо вона встановлена правильно, то проміжки між коробкою і стіною заповнюють теплоізоляційним матеріалом: шлаковатою, паклею, змоченою в гіпсовому або глиняному розчині, будівельною повстю тощо. Іноді дуже товсті укоси (особливо верхні) армують, тобто натягують дріт по цвяхах, забитих у стіну до штукатурення так, щоб їхні головки були заглиблені в штукатурний шар не менше ніж на 20—25 мм.

До початку штукатурення укосів встановлюють підвіконну дошку: дерев’яну — на вапняно-гіпсовому розчині, а скляну, бетонну чи мозаїчну — на цементному. Місце, де буде встановлена дошка, очищають від пилу і будівельного сміття, а потім змочують водою. Встановлена дошка повинна мати нахил 1— 2° у бік підлоги.

Правильне положення дошки вивіряють дерев’яними клинками або кусочками цегли, які підкладають під неї до нанесення розчину. Вивірену дошку знімають і на це місце накладають розчин так, щоб він трохи виступав за рівень клинків.

На цей розчин кладуть дошку і притискують її до клинів. Лишок розчину, що виступив з-під дошки, знімають кельмою до рівня стіни, а це місце затирають.

Домашнє завдання до уроку:

1. опрацювати конспект лекції,

2. опрацювати с.25-27 підручника Технології опоряджувальних робіт,

3. зробити опору в зошиті.

4. Дати відповіді на питання.

ГРУПА № 11. ВІВТОРОК 08 лютого 2022 року.

Урок за розк ладом № 2.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

ТЕМА УРОКУ:  Штукатурення елеме нтів віконних і дверних прорізів.

 Види підготовчих робіт при опоряджені віконних і дверних прорізів 

До елементів віконного прорізу, які підлягають штукатуренню, належать укоси, заглушини та злив (рис. 1), а дверного — укоси.

 Укоси бувають зовнішні та внутрішні, які в свою чергу поділяють на верхні і бокові. Нижній зовнішній укіс називається зливом. Він призначений для підведення дощової води від віконного блока. На місце нижнього внутрішнього укосу вставляють підвіконник. Якщо подвійні (літні і зимові) вікна закріплені в окремих коробках, то між ними залишаються проміжки, які називають заглушинами, що також підлягають штукатуренню. 

Заглушини бувають верхні, бокові та нижні До початку штукатурення укосів перевіряють міцність закріплення та вертикальність коробки. Якщо вона встановлена правильно, то проміжки між коробкою і стіною заповнюють теплоізоляційним матеріалом: шлаковатою, паклею, змоченою в гіпсовому або глиняному розчині, будівельною повстю тощо. Іноді дуже товсті укоси (особливо верхні) армують, тобто натягують дріт по цвяхах, забитих у стіну до штукатурення так, щоб їхні головки були заглиблені в штукатурний шар не менше ніж на 20—25 мм.

 До початку штукатурення укосів встановлюють підвіконну дошку: дерев’яну — на вапняно-гіпсовому розчині, а скляну, бетонну чи мозаїчну — на цементному. Місце, де буде встановлена дошка, очищають від пилу і будівельного сміття, а потім змочують водою. Встановлена дошка повинна мати нахил 1— 2° у бік підлоги. Правильне положення дошки вивіряють дерев’яними клинками або кусочками цегли, які підкладають під неї до нанесення розчину. Вивірену дошку знімають і на це місце накладають розчин так, щоб він трохи виступав за рівень клинків. На цей розчин кладуть дошку і притискують її до клинів. Лишок розчину, що виступив з-під дошки, знімають кельмою до рівня стіни, а це місце затирають

Зовнішні укоси обштукатурюють  цементними розчинами або розчинами якими оштукатурюють фасади будинку. Послідовно встаногвлюють правила накидають розчин, розрівнюють його і затирають, улаштовують зливники, які залізнять  обробляють слізник 

Для обштукатурювання віконних прорізів використовують такі інструменти: штукатурна лопатка, ківш, щітка, правило, малка, кутник.

 

 Виконання технологічного процесу

Рис. 1. Елементи віконного прорізу: 1 — злив; 2 — нижня заглушина; 3 – зовнішній боковий укіс; 4 — віконні коробки; 5 — бокова заглушина; 6 — внутрішній боковий укіс; 7 — підвіконник

До елементів віконного прорізу, які підлягають штукатуренню, належать укоси, заглушини та злив (рис. 1), а дверного — укоси. Укоси бувають зовнішні та внутрішні, які в свою чергу поділяють на верхні і бокові. Нижній зовнішній укіс називається зливом. Він призначений для відведення дощової води від віконного блока. На місце нижнього внутрішнього укосу вставляють підвіконник.

Якщо подвійні (літні і зимові) вікна закріплені в окремих коробках, то між ними залишаються проміжки, які називаються заглушинами, що також підлягають штукатуренню. Заглушини бувають верхні, бокові та нижні.

Укіс - це внутрішня або зовнішня частина віконного отвору, що утворюється за рахунок різниці товщини стіни і віконної рами. Призначення укосів - закрити стики і кріплення віконної рами до залишеного в стіні віконному прорізу.

Обштукатурювати відкоси можна такими способами:

1. Обштукатурення укосів з допомогою кутника.
2. Обштукатурення укосів з допомогою правила.

1.Обштукатурювання укосів з допомогою кутника

На стіні по периметру прорізу прикріплюють напрямні рейки, по яких під час розрівнювання розчину пересуватимуть малку. Рейки прикріплюють до поверхні затискачами, прибивають цвяхами або «приморожують» гіпсовим розчином. Спочатку закріплюють верхню рейку, перевіряючи рівнем її горизонтальність. Ця рейка також повинна бути паралельною верхньому бруску коробки.

Площини укосів завжди роблять під тупим кутом до поверхні стіни. Розмір кута для верхнього і бокових укосів прорізу має бути однаковим. Щоб було так, місце закріплення напрямних рейок до коробки віконного блока визначають за допомогою дерев'яного кутника (рис. 3, а). Це роблять так. Заклавши кутник 1 (рис. 3) у чверть коробки 2, реєчкою 8 визначають відстань між лінійкою кутника і напрямною рейкою 7. Затиснувши рукою реєчку в місці перетину її з кутником, їх віднімають від коробки і реєчку міцно прибивають до кутника.

 

Рис.2. Встановлення кута укосу за допомогою кутника:

1 — кутник; 2 — коробка; 3 — теплоізоляційний шар; 4 — стіна; 5 — шар штукатурки на стіні; 6 — рейкоутримувач; 7 — рейка; 8 — реєчка; 9 — укіс із штукатурного розчину

Рис.3. Пристрої для встановлення кута укосу:

а – дерев’яний кутник, б – металевий кутник

Користуючись цим пристроєм, визначають відстань від брусків коробки до напрямних рейок, які закріплюють на стіні. Вертикальність бокових рейок перевіряють виском.

Замість дерев'яного кутника з цією ж метою можна користуватись металевим (рис. 3, б), його пластинка, що фіксує положення рейок, може бути пересунена на потрібну відстань і закріплена спеціальним гвинтом.

Штукатурять внутрішні укоси здебільшего розчином такого самого складу, як і стіни. При штукатуренні стін вапняним розчином до нього додають гіпс, який сприяє швидкому твердненню розчину і в подальшому збільшує міцність укосів. Розчин накидають кельмою з сокола у декілька шарів. Нанесений шар розчину розрівнюють спеціальною малкою (рис. 4, а), яку прикладають так, щоб один кінець її пересувався вздовж чверті коробки, а другий — по напрямній рейці. На вертикальних укосах малку пересувають знизу вгору. Коли розчин частково затвердне, рейки знімають, а місця, пошкоджені затискачами, підмазують і затирають.

Заглушини штукатурять вапняно-цементним або цементним розчином. На верхній і боковій заглушинах нанесений розчин розрівнюють прямокутною малкою (рис. 4, б), пересуваючи її вздовж двох коробок. У нижню заглушину стікає конденсована на вікнах вода, тому для оберігання віконних рам від гниття заглушину роблять жолобчасту (див. рис. 2). Нижню заглушину штукатурять цементним розчином, розрівнюючи його спеціальною фігурною малкою (рис. 4, в), яку пересувають по нижніх брусках коробки. Коли розрівняний розчин частково затвердне, поверхню залізнять, тобто створюють на ній рівний і водонепроникний шар. З цією метою на свіжу розрівняну поверхню заглушини насипають шар сухого цементу завтовшки 2—3 мм і відразу ж розгладжують і ущільнюють його галтельною теркою, оббитою жерстю, а де можна — відрізачкою.

Рис. 4. Малки, що застосовуються при штукатуренні прорізів для розрівнювання:

а — укосів; б — бокових і верхньої заглушок; в — нижньої заглушини; г — зливу

Зовнішні укоси і злив штукатурять цементним або цементно-вапняним розчином. Під час штукатурення зливу до зовнішнього підвіконника прибивають напрямну рейку. Горизонтальність рейки перевіряють рівнем. Нанесений розчин розрівнюють спеціальною малкою (рис. 4, г), прикладаючи її так, щоб один кінець, з вирізаною чвертю, пересувався вздовж коробки, а другий по напрямній рейці. Після розрівнювання розчину злив залізнять так само, як і нижні заглушини.

2. Обштукатурювання укосів з допомогою правила

Застосовуємо спосіб "під правило". Цілком підходящий спосіб і для тих, хто не штукатурить стіни повністю, а лише робить укоси після установки вікон.

До косинцюдодають планку, яка вказує, де маєзнаходитися правило.
Після установки правила і ретельноїперевіркийого на вертикальністьсхиломаборівнем, йогозакріплюють. Новатором Шепелевим А.М. булазапропонована рамка, яку установитинабагатошвидше, ніжокремі правила. Зїїдопомогоюможна на 25% прискоритиобробкувіконних і двернихпрорізів. Рамку виготовляють з добре обструганоїтеси шириною 10 см - 15 см. Розмір рамки повинен бути таким, щобвідстаніміж укосами і кут розчинувідповідалипроектним. Бруски рамки з'єднані на шипах . Рамку установлюють точно по центру коробки і затискачамизміцнюють в чотирьохмісцях, в цьомувипадку кут світанку буде скрізьоднаковий і його не потрібнощоразувідміряти.
Укосивсерединіприміщенняоштукатурюютьтим же розчином ,що і стіни з додаваннягіпсу, так як товщинарозчину буде до зовнішньоїсторони укосу більше 20 мм ( із-за кута світанку).
До штукатуренняукосівстіниповинні бути оштукатурені і затерті.
Правила виготовляють з теси і зміцнюютьзатискачамиабоприморозюють гіпсом.
При оштукатурюванні укосів їмдодають кут світанку (скіс), залишають відстань міжвнутрішніми сторонами укосів менше, ніж міжзовнішніми. На всіх укосах кут світанку повинен бути однаковим. Кут світанку відміряютькосинцем.
Розчин на укоси наносять будь-яким інструментом: лопаткою, ковшем Шаульського або намазуванням.

Пам'ятайте: спочатку штукатурять верхні, а потімбічні укоси!

 

Так само виконуємо інші укоси. Для більш швидкого застигання розчину (особливо на верхньому укосі), можна використовувати алебастр. Уміло дозуючи його додавання можна працювати без перерв, але не перестарайтеся.

В минулому на деяких будівництвах застосовували збірні укоси та заглушини, відлиті з розчину в централізованій майстерні. Деталі укосів та заглушин відливають у спеціальних дерев'яних чи металевих формах і доставляють на будівельний об'єкт. Ці деталі встановлюють на місце, використовуючи відповідні розчини за заздалегідь встановленими марками. Розчину накидають стільки, щоб він виступав над рівнем марок. Тоді притиснутий укіс по всій поверхні зчепиться з розчином і буде міцно триматись. Монтуючи збірні укоси, спочатку встановлюють бокові, потім верхній, а при встановленні заглушин — спочатку верхню, а потім — бокові і нижню.

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати. Фотокопію конспекта скинути в  приват.

 

 ГРУПА № 11. ВІВТОРОК  01 лютого 2022 року.

Урок за розкладом № 1.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:"Призначення, види та затирання штукатурки"

.Першепитання: прийоми колового затирання

Друге питання: послідовність виконання затирання врозгін

Питання самоконтролю

1.  Прийоми колового затирання

Затирання виконують колоподібними рухами і врозгін. Затирання врозгін більш чисте. Його найчастіше виконують при високоякісній штукатурці.

Затирання колоподібними рухами виконують наступним чином:

-       однією рукою беруть терку і притискають полотно до поверхні штукатурки;

-       роблять кругові рухи проти годинникової стрілки;

-       горбки і нерівності зрізують ребрами терки.

Розчин, переміщуваний по поверхні, заповнює окремі западини і розтирає накривку. Натискати на терку слід з різною силою: там, де поверхня має опуклість – сильніше, а де угнутість – слабше. У процесі затирання на ребра полотна терки набирається зрізаний розчин, який періодично треба зчищати і використовувати для підмазки протертих місць і раковин. Розчин для накривки додатково проціджують крізь сито з отворами 1,5х1,5мм. 

З плином часу накривка всихає і насилу затирається. Щоб зробити її м’якшою, затираючи поверхню штукатурки, слід періодично змочувати її водою за допомогою щітки.

2. Послідовність виконання затирання врозгін

При затиранні штукатурки колоподібними рухами на її поверхні залишаються злегка помітні колоподібні сліди без раковин і напливів розчину. Тому при високоякісних обробках, затирання колоподібними рухами доповнюють затиранням врозгін.

Затирання врозгін виконують так:

-       терку, добре очищену від розчину щільно притискують до поверхні;

-       починають виконувати нею прямолінійні рухи – змахи.

Таким чином усувають всі сліди від затирання колоподібними рухами. Затирання врозгін найкраще виконувати слідом за затиранням колоподібними рухами.

Затерши невелику поверхню (0,5-1м²) колоподібними рухами, її тут же слід затерти врозгін. Якщо поверхня штукатурки, затерта колоподібними рухами висохла, то її змочують водою, а потім затирають врозгін. Після затирання врозгін на поверхні штукатурки не повинно бути подряпин, раковин, протертих місць, виїмок, горбів і інших дефектів. При затиранні врозгін стін висотою до 4-х метрів на них повинен біти тільки один стик, для чого затирання ведуть за два заходи: один зверху від стелі до підмостків, інший від підмостків до підлоги. Чим чистіше затерта поверхня штукатурки, тим вона менш вимагає виправлень під час виконання малярних робіт. Найбільша чистота затертої штукатурки досягається, коли роботу виконують спочатку дерев’яною теркою, а потім теркою, яку щільно оббито повстю або фетром. В даний час для затирання застосовують різні затирочні машини. Затирання штукатурки врозгін виконують як самостійний вид затирання на укосах і в кутках 

 

 

Домашнє  завдання:

« Опрацювати матеріал,   конспект уроку очікую в приват"..

ГРУПА № 11. ВІВТОРОК 01 лютого 2022 року.

Урок за розкладом № 2.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:"Загладжування штукатурки гладилками."

На цьому уроці ми розглядаємо питання:

Перше питання: прийоми загладжування розчину на стінах

Друге питання: прийоми загладжування розчину на стелі

Третє питання: вимоги до якості розчину для накривки

Питання самоконтролю

1.       Прийоми загладжування розчину на стінах

Завершальним процесом обробки штукатурки є накривка і затирання. Замість затирання штукатурку часто загладжують. 

Загладжування виконують гладилками. Нанесений накривний шар розрівнюють і давши йому небагато часу, щоб схопитися, приступають до загладжування. Гладилку ведуть у горизонтальному або вертикальному напрямках.

Натиск на інструмент має бути однаковим. Недопустимі виступаючі смужки розчину з під ребра гладилки, пропущені ділянки, яких не торкнувся інструмент.

За 15-20 хв. до нанесення накривки грунт слід змочити водою. З зволоженим ґрунтом накривка зчіплюється міцніше, завдяки чому досягається утворення монолітної штукатурної корки. Розчин наносять на поверхню стін і стель тонкими шарами і ретельно розрівнюють пів терками. Чим чистіше і ретельніше розрівняний розчин, тим легше буде його затирати. Процес загладжування накривки гладилками мало відрізняється від роботи звичайним півтерком. Загладжують двома способами. У першому випадку нанесену накривку спочатку розрівнюють звичайним півтерком, а потім загладжують гладилкою у двох напрямках. На стінах накривку рекомендується спочатку загладжувати у вертикальному напрямку, а потім в горизонтальному. У другому випадку одночасно намазують і розрівнюють накривочний розчин, а потім загладжують його.

2.       Прийоми загладжування розчину на стелі

На стелях накривку загладжують спочатку поперек променів світла, що йдуть з вікон, а потім по їх напрямку. Чистота поверхні при цьому залежить від майстерності робітника.

Послідовність технологічних операцій при загладжуванні штукатурки гладилками на стелі:

1.       розчин накладають на сталеву гладилку;

2.       прижимають гладилку до стелі під кутом 10°-15°;

3.       проводять гладилку спочатку впоперек променів світла з вікон;

4.       витримують інтервал приблизно 20-30хв.;

5.       проводять гладилку рухами на себе за напрямком світла.

Силу натиску на гладилку треба регулювати так, щоб на накривці не залишилося слідів (смуг розчину). Потрібно намагатися, щоб на поверхні не було раковин, вибоїн, подряпин, пропусків.

 При загладжуванні поверхонь оббитих гумою, поверхні отримують вид дрібно піщаних фактур; такі поверхні підходять для обробки клейовими фарбами.

При загладжуванні металевими гладилками поверхні стають ніби залізними. Вони придатні для фарбування олійними фарбами.

3. Вимоги до якості розчину для накривки

Чистота оброблювальної поверхні багато в чому залежить від якості приготовленого розчину для накривки. Добре приготовлений на дрібному піску нормальної жирності розчин легко, швидко і чисто затирається або загладжується, завдяки чому підвищується продуктивність праці штукатурів. Для приготування накривного розчину слід використовувати дрібнозернистий пісок. Крупнозернистий пісок малопридатний, оскільки він дає грубу шорстку фактуру. Накривку виконують розчином іншого складу, що грунт штукатурки. Рухомість розчину для накривки становить 10-12см за стандартним конусом. Додавати гіпс у вапняний розчин для накривки не рекомендується, тому що при затиранні він швидко відмолоджується і міцність накривного шару знижується. Жирні розчини дають більш грубу поверхню, з великою кількістю не затертих смуг. Ці розчини більш придатні для загладжування. Пісні ж розчини не достатньо міцні і погано затираються.

Домашнє завдання: Опрацювати матеріал, законспектувати дати відповіді на контрольні запитання. Конспект уроку та відповіді очікую в приват.