Четвер 24.09.2020р. Група № 11.
Урок за розкладом № 3.
Предмет: "Технологія штукатурних робіт"
Тема уроку: " Класифікація будівель і споруд , вимоги до них"
Поняття про будівлі і споруди. Усе, що побудовано для задоволення матеріальних, культурних і побутових потреб людини, має загальну назву – споруди.
З числа різноманітних по призначенню і виду споруд виділяють велику їхню групу – будівлі, тобто наземні споруди, у яких передбачені приміщення, призначені для якої-небудь діяльності людей. Наприклад, будівлями є житлові будинки, школи, театри, гаражі, цехи заводів.
Споруди, що призначені для якихось суто технічних цілей такі, як димарі, телевізійні вежі, мости, підпірні стіни і т.п., оскільки в них відсутні приміщення або вбудовані в них приміщення не визначають їхнього основного призначення, є інженерними спорудами (табл. 1.1.1). Загальні вимоги.
Усі будівлі і споруди (далі будівлі, якщо не буде необхідності) мусять відповідати наступним вимогам: доцільності, архітектурним, функціональним, технічним, експлуатаційним, економічним, екологічним, спеціальним. Вимога доцільності стосується будівель і споруд у цілому, їхніх структурних частин і окремих елементів, композиційних, об’ємнопланувальних і конструктивних рішень тощо. Під час проектування керуються нормами і правилами, у яких зосереджені історичний досвід, сучасні науково-технічні досягнення і настанови технічної політики, що забезпечують раціональні, безпечні й економічні рішення. Доцільність – найбільш загальна вимога, їй підлеглі усі інші. Архітектурні вимоги стосуються будівель і споруд в аспекті відповідності їх певному призначенню, що задовольняють естетичні потреби людей. Вимоги ці вельми різноманітні і містять такі сторони, як історичний, соціальний, національний, етнічний, ландшафтний, побутовий і інші, що вивчають у дисциплінах з архітектурного проектування, історії архітектури, ландшафтної архітектури, соціології тощо.
Під функціональними (або технологічними) вимогами мають на увазі відповідність процесам, що протікають у будівлях чи спорудах, тобто відповідність їхнім призначенням. Будівля, зокрема, має забезпечувати комфортне середовище для людини при здійсненні їм функцій, для яких ця будівля призначена по усіх своїх параметрах. Такими параметрами є: габарити приміщень, їхній склад, взаємне розташування і зв’язок; стан повітряного середовища (температура, вологість, кратність повітрообміну і ін.); характеристики природного освітлення; звукового режиму, захисту від шуму; інженерно-технічне (тепло-, водо-, електро-, газопостачання, кондиціонування повітря тощо) і санітарно-технічне устаткування (холодне і гаряче водопостачання, водовідведення) і ін. Функціональним вимогам мають відповідати, у першу чергу, технічні. Технічні вимоги містять, зокрема, інженерні: забезпечення розрахункової міцності, жорсткості та стійкості будівель і споруд.
Міцність – збереження працездатності будівельних конструкцій без їхнього руйнування під дією навантажень; жорсткість – опір конструкцій у вигляді деформацій (малих переміщень) під дією навантажень; стійкість – здатність будівлі зберігати під дією навантажень первісну (проектну) геометричну форму.
Будівлі повинні мати також витривалість, тобто збереження працездатності під дією гармонічних (з перемінним знаком) навантажень, та забезпечувати надійність, тобто здатність безвідмовно виконувати інженерні і інші функції протягом заданого терміну їхньої служби. Окрім того, до технічних відносять також вимоги щодо капітальності, тобто довговічності та вогнестійкості (протипожежні) будівель і споруд.
Довговічність – передбачений проектом термін працездатності будівлі за умови їх нормальної експлуатації.
Протипожежні – регламентують певні об’ємно-планувальні, конструктивні рішення і інші заходи у відношенні їхньої пожежної безпеки. Важливе місце в технічних вимогах займають санітарно-технічні, що пред’являють до фізичних якостей середовища перебування людини: температури і вологості повітря в приміщеннях, їх чистоти, задоволенню звукового і зорового комфорту, забезпеченню достатньої інсоляції та природного освітлення приміщень. Ці вимоги (як і інші) залежать від місця будівництва. Тому через них враховують параметри територій забудови.
Експлуатаційні вимоги відносять до будівель і споруд під час їхнього використання і обслуговування. Тому вони тісно пов’язані з функціональними (для житлових будинків та громадських будівель і споруд) або технологічними (для виробничих будівель і споруд) вимогами, технічними (зокрема, у відношенні надійності, ремонтопридатності), економічними (наприклад, з боку експлуатаційних витрат на опалення приміщень, поточних ремонтів). Ці вимоги визначаються складом, розмірами і взаємним розташуванням приміщень, їх внутрішнім оздобленням, інженерно-технічним устаткуванням і санітарнотехнічним обладнанням, зручністю монтажу і демонтажу функціонального обладнання чи технологічного устаткування.
Економічні вимоги стосуються комплексу показників, що характеризують будівлі і споруди по кошторисній вартості, трудовитратам, матеріаломісткості, терміну будівництва і таке інше. Проведенням техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) прийнятих рішень і порівнянням їх з аналогічними проектами забезпечують вибір оптимального варіанта за певними критеріями. Це сприяє ефективності капітальних вкладень, зниженню кошторисної вартості, скороченню термінів будівництва, економії матеріалів. Врешті, економічні вимоги, як правило, є вирішальними при виборі остаточного варіанта. Економічність будівель залежить від низки умов, з яких найважливішими є: відповідність розмірів будівель його проектній місткості або пропускній спроможності; застосовуваних раціональних конструкцій за їх розмірами і матеріалом, відповідних тим умовам, внутрішнім зусиллям у будівельних конструкціях, при яких вони будуть працювати, а також недопущення надлишків в архітектурному проектуванні та оздобленні; раціональна організація робіт, підвищення продуктивності праці, зниження накладних витрат. Екологічні вимоги є вельми суттєвими і у поточний час їх ретельно враховують під час проектування. Сучасне будівництво не можна здійснювати без проведення екологічної експертизи, тобто без висновків відповідних фахівців щодо величини наслідків несприятливого впливу проектованої окремої будівлі чи споруди, або будь-якого комплексу з них на навколишнє середовище та на здоров’я людини. Спеціальними вимогами можуть бути деякі з числа розглянутих при акцентованій увазі до них, зокрема, підвищена окремих житлових будівель, поліпшена видимість і акустика в залах громадських будівель і таке ін. Однак до спеціальних вимог відносять, переважно, які-небудь специфічні особливості проектованих будівель і споруд, місця їхнього будівництва, умов обслуговування тощо. Наприклад, збільшена вологість приміщень, агресивне середовище в них, будівництво в сейсмічних районах або у районах з жарким кліматом. Таким чином, основні вимоги до будівель і споруд є вельми різноманітними, при цьому усі вони знаходяться у взаємозв’язку. Зміна якого-небудь одного з них спричиняє зміну інших. Тому під час проектування їх розглядають комплексно, з врахуванням усіх можливих складових. Перелічені вимоги стосуються будь-яких будівель і споруд. Однак було б недоцільно пред’являти однакові вимоги до різних будівель і споруд незалежно від їхнього функціонально-технологічного призначення та національно-господарської значимості. Тому методологією проектування передбачають поділ будівель, за певними ознаками згідно з їх класифікацією.
Галузева класифікація. За своїм призначенням будівлі і споруди підрозділяють на дві великі групи: виробничі та невиробничі (рис. 1.1.1). Невиробничі це – цивільні будівлі і споруди, які включають житлові і громадські, а виробничі – промислові, сільськогосподарські та агропромислового комплексу (АПК). Є також інші, наприклад, будівлі і споруди для різних видів транспорту, гідротехнічні, військові тощо. У даній дисципліні розглядатимуться цивільні і невиробничі (або допоміжні виробничі соціальної сфери) будівлі і споруди, що є об’єктами міського господарства.
До цивільних відносять будівлі і споруди, призначені для обслуговування побутових (житлові будівлі) і різних суспільних потреб людей – культурних, видовищних, відповідно встановленим типа. На відміну від цивільних, виробничі будівлі і споруди призначені для виробництва промислової або сільськогосподарської продукції. До промислових, наприклад, відносять будівлі і споруди, в яких або за допомогою яких випускають готову промислову продукцію чи напівфабрикати. Наведена галузева класифікація сприяє організації і розвитку типового проектування, спеціалізації проектних інститутів, здійснення виробництва будівельних конструкцій і зведення будівель і споруд.
Капітальність будівель і споруд – комплексна характеристика, що містить показники їхньої довговічності, вогнестійкості та рівня вимог, тобто це – сукупність основних властивостей, притаманних будівлям в цілому, що відбиває їхню національно-господарську і містобудівну значимість.
Довговічність – здатність будівель зберігати задані функціональні властивості протягом терміну їхньої служби у визначених умовах будівництва (кліматичних дій, розрахункових навантажень і ін.) та обслуговування без руйнування, неприпустимих деформацій і втрати стійкості. Встановлено три (I–III) ступені довговічності, тобто термінів такої служби, вимірюваних у роках: I ступінь при терміну служби 100 років і більше; IІ ступінь – те саме, не менше 50; IIІ – не менше 20; недовговічні – при меншому терміну служби будівель – тимчасові, некапітальні. Такими є, зокрема, мобільні будівлі: збірно-розбірні, контейнерні та пересувні. З цього приводу будівлі можна також поділили на стаціонарні і нестаціонарні (мобільні або інвентарні); принципово можлива їх доцільна комбінація.
Довговічність будівель визначається довговічністю застосовуваних будівельних конструкцій і залежить від умов обслуговування, якості будівельно-монтажних робіт (ретельності виготовлення, взаємного сполучення конструкцій, технічних умов і правил що набуті теорією та практикою будівництва). Необхідну довговічність будівельних конструкцій забезпечують відповідними показниками стійкості матеріалів для них стосовно передбачуваних при експлуатації навантажень і фізико-хімічних дій, тобто такими властивостями матеріалів, як несівна здатність, морозостійкість, корозостійкість, біостійкість і ін. За видом матеріалу стін будівлі, в основному, такі: кам’яні (з природних чи штучних каменів), металеві, дерев’яні. Взагалі застосовують багато видів будівельних матеріалів для різних елементів будівель: грунтові (у різних сумішах), метали (сталь, алюміній), пластмаси (частіше, як ізоляційні та оздоблювальні); використовують також будівельні конструкції, виготовлені комбінуванням різних матеріалів, наприклад, цегли, бетону і залізобетону, сталі і деревини. У цілому, найбільш довговічними є кам’яні, менш довговічні металеві, потім дерев’яні і, нарешті, грунтові конструкції. Характеристика конструкцій з вогнестійкості стосується ставлення до вогню матеріалів, з яких виготовлені окремі будівельні конструкції чи структурні конструктивні частини будівель. Встановлено п’ять (I–V) основних ступенів вогнестійкості і три додаткових (IIIа, IIIб і IVа). Кожному ступеню вогнестійкості відповідають мінімальні межі вогнестійкості конструкцій і максимальні межі поширення вогню стосовно до груп горючості матеріалів, з яких виготовлені будівельні конструкції, а саме: спалимих, важко спалимих і неспалимих. І, ІІ, ІІІ ступені є відповідними кам’яним будівлям, ІV – дерев’яним оштукатуреним, V – дерев’яним. Межа вогнестійкості конструкцій – це час у годинах, протягом якого дана конструкція чинить опір дії вогню або високій температурі до появи певних ознак: утворення наскрізних тріщин, втрати несівної здатності (обвалення), підвищення температури на зворотній стороні конструкції більше певних величин. Межі вогнестійкості встановлені від 2,5 до 0,25 години. Максимальна межа поширення вогню встановлює можливий розмір ушкодження конструкції внаслідок горіння. Межі поширення вогню встановлені від 0 до 40 см. Найбільш високі вимоги пред’являють до основних будівельних конструкцій. Рівень вимог не є нормативною характеристикою, визначається класом капітальністю. Чим вона вища, тим вище має бути, зокрема, рівень відповідальності щодо несівної здатності будівельних кцій. Розуміють також благоустрій приміщень, якість оздоблення фасадів, архітектурно-планувальне рішення тощо. У цілому, чим вище клас капітальності, тим вищим має бути рівень вимог.
За рівнем національно-господарської і містобудівної значимості встановлено чотири (I–IV) класи капітальності будівель: I клас – великі громадські будівлі (музеї, театри); великі електростанції, урядові заклади; будинки вище 9 поверхів; II клас – громадські будівлі масового будівництва в містах (школи, лікарні, дитячі установи, адміністративні будівлі, підприємства торгівлі і харчування), великі виробничі будівлі і споруди, будинки у 6––9 поверхів; III клас – будинки не більше 5 поверхів; громадські будівлі невеликої місткості в населених пунктах; IV клас – тимчасові громадські будівлі; виробничі споруди, для експлуатації протягом короткого часу, малоповерхові будинки. Житлові будинки I класу капітальності проектують не нижче I ступеня вогнестійкості з конструкціями не нижче I ступеня довговічності; II класу – не нижче II ступеня; III класу – не нижче III за вогнестійкістю і II за довговічністю; у будинках IV класу ступінь вогнестійкості не нормують, а довговічність має бути не нижче III. Будівлі I класу капітальності можуть бути будь-якої поверховості; II класу – не вище 9 поверхів; III – не вище 5 поверхів; IV – не вище 2.
Домашнє завдання: законспектувати та вивчити. Підручник Т.Є. Остапенко "Опоряджувальні роботи" ст.20-23..Дати відповіді на контрольні запитання.Чекаю фотозвіт домашньої роботи в приват.
Домашнє завдання. Законспектувати та вивчити. Скласти таблицю характеристика інструментів для штукаттурних робіт. Підручник Т.Є. Остапенко " Технологія опоряджувальних робіт" ст.94-96.