Група № 11. п'ятниця 2022року.

Урок за ирозкладом № 3.

Предмет: Технологія штукатурних робіт.

Тема уроку : " Матеріали для кріплення гіпсокартонних листів до поверхонь"

Клей Knauf Perlfix рекомендується використовувати для монтажу гіпсокартонних листів, а також теплоізоляційних матеріалів: мінеральної вати, пінополістиролу до поверхні.

• Виготовляється з використанням гіпсових в'яжучих речовин та полімерних добавок.
• Випускається у вигляді сухої суміші.
• Застосовується на основах, що мають гігроскопічну поверхню.
• З його допомогою, без установки каркаса можна легко та швидко вирівняти або утеплити стіни та інші поверхні.
• Застосовується виключно для робіт всередині приміщень.

Сфера застосування

Клей Knauf Perlfix застосовується для монтажу різних видів гіпсокартонних листів (звичайних, вологостійких, вогнетривких), а також мінеральної вати та пінополістиролу, пазогребневих плит. Кріпити їх можна до наступних видів поверхонь: цегла, бетон, в тому числі пористий, оштукатурені стіни та ін.

Спосіб застосування

Наноситься на підготовлену поверхню, яка обов'язково очищається від різних забруднень, а при необхідності вирівнюється або ремонтується: усуваються тріщини, зміцнюються слабкі місця та обробляється грунтовками. Приступати до монтажу за допомогою клею Knauf Perlfix можна тільки після повного висихання шару грунтовки, підібрати та купити яку в залежності від типу поверхні можна в нашому інтернет-магазині. Клей випускається у вигляді сухої суміші, яку перед початком робіт слід приготувати з розрахунку 16 л води на мішок 30 кг.

Рекомендується замішувати таку кількість клею, яку буде використано протягом півгодини, тобто протягом відкритого періоду. Клей наноситься вздовж листа по периметру з невеликим інтервалом. Далі плиту або лист потрібно притиснути до основи та вирівняти в одній площині із заздалегіть визначеним рівнем. При необхідності потрібне коригування можна робити протягом 10 хвилин. При роботі з мінеральною ватою рекомендується затерти поверхню плити шаром розчину за дотомогою кельми та півтерка.

Властивості

Застосування клею Knauf Perlfix при виконанні робіт з гіпсокартоном або утеплювачами дозволяє значно скоротити час монтажу. У цьому випадку немає необхідності в установці каркаса. Додатково заощаджується площа приміщення. Крім того, монтажний клей має й інші важливі характеристики та властивості:

• підвищує адгезію поверхні;
• відрізняється пластичністю;
• невеликою витратою, що становить 
• 
  

  Види кріплення ГКЛ до елементів каркаса

  Розрізняють два види кріплення ГКП до каркасів: жорстке і нежорстке.

  Жорстке кріплення передбачає нерухому (без можливості будь-яких переміщень) фіксацію ГКП до елементів каркаса. При цьому жорсткі кріплення, в свою чергу, поділяють на рознімні (рис.1.) та нерознімні.

  Рис. 1. Рознімне кріплення ГКП до каркаса:

  1 - металева втулка; 2, 4 - кріплення шурупами; 3 - елемент каркаса

  Зазвичай жорсткі нерознімні кріплення ГКП до каркасів здійснюють шурупами або цвяхами. Жорсткі рознімні з'єднання ГКП з елементами каркаса виконують за допомогою шурупів з круглою головкою, які не затираються шпаклівкою, а приховують декоративними ковпачками.

  Нежорсткі кріплення ГКП дають можливість переміщувати відносно каркаса, оскільки вони прикріплюються спеціальними затискачами (рис. 2). Нежорсткі кріплення забезпечують рознімність поміж елементами каркаса й обшивки і тому можуть бути замінюваними. Надійне кріплення ГКП і якісне шпарування швів між ними можна виконати, якщо буде забезпечено достатню ширину поверхні обпирання та її рівність. Ширина обпирання елементів обшивки визначається мінімально допустимою відстанню від кромки ГКП до місця кріплення, яке, в свою чергу, залежить від виду кромки обшивки - облицьованої картоном або відрізної.

  Рис. 2. Кріплення ГКП до каркаса притискувальними профілями

  При точковому кріпленні шурупами або цвяхами мінімальну відстань від шурупа (цвяха) до краю обшивки з картонною кромкою слід брати 10 мм, а обрізною - 15 мм. Відстань від шурупа або цвяха до краю тримального елемента каркаса має бути 9-10 мм. Отже, ширина обпирання ГКП на елемент каркаса має бути не менш ніж 24 мм (рис.3), а при кріпленні ГКП до каркаса металевими притискними профілями (спеціальними затискачами) - не менш як 10 мм, при ширині притискного елемента - не менш як 6 мм. Напрямок кріплення ГКП до каркаса впливає на міцність і деформівність перегородки.

  Рис. 3. Мінімальна ширина обпирання обшивки на елемент каркаса: а ? 24 мм; b = 15 мм; с = 10 мм

  Кріплення ГКП до каркаса може здійснюватися перпендикулярно - більшою стороною до його стояків, - такий спосіб кріплення називається поперечним; у разі, коли ГКП більшою стороною розміщується паралельно до його стояків, то має місце поздовжній спосіб кріплення ГКП до каркаса (рис. 4).

  Рис. 4. Поперечне (а) і поздовжнє (б) кріплення ГКП до каркаса: 1 - картонна кромка ГКП; 2 - обрізна кромка ГКП; 3 - напрямок вигину ГКП; 4 - напрямок картонної оболонки ГКП

  Поперечний спосіб кріплення ГКП до тримальних елементів забезпечує сприятливіші умови роботи ГКП разом з каркасом, ніж поздовжній, оскільки в картоні облицювання ГКП виникають напруження, перпендикулярні до напрямку розташування його волокон. Це збільшує міцність кріплення, надійність облицювання і сприяє кращій роботі стикових з'єднань між ГКП та підвищенню їхньої рівності, а також збільшенню максимально допустимого прольоту між опорами (тримальними профілями) ГКП і, отже, зменшенню потрібної кількості елементів каркаса і кріплення, зменшенню прогину обшивки при влаштуванні підвісних стель, а також трудовитрат під час монтажу перегородок і стель. Проте слід брати до уваги, що, незважаючи на гірші умови роботи картонної оболонки ГКП при поздовжньому кріпленні їх до каркасів перегородок, полегшується шпарування швів, а це, в свою чергу, сприяє підвищенню їхньої якості.

  2.2 Кріплення гіпсокартону до елементів каркаса перегородок або обличкувань огороджувальних конструкцій

  Одношарові обшивки. Правильне кріплення ГКП до каркаса полягає в тому, що спочатку слід закріпити шурупами ГКП до першої половини полиці стояка тримального профілю перегородки, а потім наступний ГКП до другої половини тримального профілю. Точки кріплення в стиках ГКП слід розміщувати врозгін (зсувати одна відносно одної на 1-2 см). У результаті досягається підвищення жорсткості тримального профілю за рахунок закріплення попереднього ГКП першим рядом шурупів (рис.5).

  Рис. 5. Схема розташування кріпильних шурупів

  У всіх випадках кріплення гіпсокартону до елементів каркаса перегородок або обличкувань огороджувальних конструкцій необхідно уникати кріплення ГКП із зайвим заглибленням шурупів або цвяхів, оскільки надмірне стикування гіпсокартонної плити може призвести до місцевого здимання його поверхні, появи нерівностей у вигляді уступів у швах між сусідніми плитами.

  Кріплення ГКП шурупами виконують за допомогою шуруповерта. Він являє собою електричний інструмент з хрестоподібним магнітним наконечником, що обертається, завдяки якому самонарізні шурупи утримуються в робочому положенні. Наконечник має спеціальне регулювання, яке дає змогу вгвинчувати шурупи на задану глибину. Шурупи слід установлювати перпендикулярно до площини обшивки і занурювати в матеріал настільки, щоб головка не прорізала картонну оболонку ГКП, а утворені шурупами лунки можна було б надалі зашпакльовувати. Якщо шуруп або цвях під час вгвинчування або забивання деформується, його необхідно витягти та замінити новим, але встановлювати новий шуруп або цвях слід в іншому місці, на відстані не менше 50 мм від попереднього.

  Для кріплення ГКП до елементів каркасів комплектних систем "Кнауф" переважно використовують високотехнологічні самонарізні шурупи (шурупи-саморізи), виготовлені з нелегованої загартованої вуглецевої сталі з антикорозійним покриттям. Випускають різні види шурупів (рис. 6).

  Рис.6. Різновиди самонарізних шурупів:

  а - з потайною головкою у формі розтрубу з вістрям гвинтоподібної форми; б - те саме, але з вістрям у формі спірального свердла; в - те саме, але з вістрям у формі різця; г - з потайною головкою конічної форми, але з вістрям у формі цвяха

  Галузь використання шурупів-саморізів визначається властивостями матеріалів-елементів, що закріплюються один з одним, а саме:

  · шурупи-саморізи з потайною головкою у формі розтрубу (рис. 6, а, б), діаметром 8 мм слід використовувати для кріплення до металевих профілів з товщиною стінки до 0,75 мм, а також до дерев'яних каркасів;

  · шурупи-саморізи з потайною головкою конічної форми діаметром 6,5 мм із вістрям у формі цвяха використовують для кріплення ГКП (перфорованих або шліцьованих) до дерев'яних каркасів (рис. 6, г);

  · металеві профілі завтовшки до 0,88 мм і дерев'яний каркас слід скріпляти шурупами з потайною головкою у формі різця (рис. 6, в);

  · елементи металевого каркаса скріплюються шурупами з потайною головкою в формі розтрубу або трапеції (тип LN) і вістрям у формі спірального свердла (табл. 3), причому товщина елементів, що скріплюються, може досягти 2,25 мм;

  · елементи дерев'яного каркаса слід скріпляти шурупами з потайною головкою конічної форми з вістрям у формі цвяха (рис. 6, г).

  Таблиця 3

  Шурупи-саморізи для кріплення металевих елементів каркаса

  Для з'єднання металевих елементів між собою	Тип шурупа "Кнауф" для профілю завтовшки, мм	Зображення шурупа "Кнауф"
  	до 0,7	0,7-2,2	Тип LN	Тип LВ
  	LN 3,5 Ч 9	LВ 3,5 Ч 9,5
  	LN 3,5 Ч 11 LN3,5 Ч 16	LВ 3,5 Ч 16

  Кріпильні шурупи "Кнауф" мають кадмієве покриття. Їх також намагнічують з метою легкого центрування в головці шуруповерта. Вони використовуються для кріплення всіх типів ГКП до металевих і дерев'яних каркасів та поділяються на два типи ТN і ТВ (табл.4).

  Таблиця 4

  Кріпильні шурупи-саморізи та їх використання

  Максимальні відстані між шурупами при кріпленні ГКП при одношаровій обшивці становить 250 мм, для цвяхів - 200 мм.

  Перед угвинчуванням шурупів слід відрегулювати шуруповерт так, щоб потайна головка шурупа під час його вгвинчування не псувала картонну оболонку ГКП. Окрім того, головка шурупа не повинна виступати над поверхнею картону.

  Угвинчування шурупа необхідно виконувати точно перпендикулярно до площини ГКП. Інакше може бути пошкодження шурупа та ГКП.

  Спеціальна різьба шурупів потребує певної швидкості вгвинчування, яка відповідала б кроку різьби. У разі правильного вибору цієї швидкості (швидкості подачі) шуруп не руйнуватиме гіпсове осердя, а його головка не пошкодить картонну оболонку ГКП. Інакше навколо шурупа може утворитися картонна бахрома.

  У разі цвяхового кріплення гіпсокартону до дерев'яного каркаса слід звертати увагу на забезпечення його належної жорсткості, щоб він не пружинив під час забивання цвяхів. Оцинковані цвяхи слід забивати молотком з опуклим бойком точно вертикально щодо поверхні обшивки і площини головки цвяха. При цьому не можна допускати руйнування або деформацію картонної оболонки та гіпсового осердя ГКП від ударів молотка, оскільки це може призвести до незадовільного кріплення ГКП до каркаса. Найкращих результатів можна досягти при подвійній системі забивання цвяхів, коли в кожну кріпильну точку забивають по два цвяхи: перший скріплює ГКП з каркасом, а другий, який забивають впритул до першого, забезпечує щільне припасування сегментів, що скріплюються. Наприкінці операції остаточно забивають перший цвях. Довжину цвяхів залежно від товщини й типу ГКП слід брати згідно з табл.5. Для кріплення ГКП до дерев'яних каркасів перегородок слід використовувати гладенькі цвяхи, які забиватимуться у деревину не менш ніж на 12 діаметрів. Рифлені цвяхи доцільно використовувати при влаштуванні підвісних стель.

  Таблиця 5

  Довжина цвяхів для кріплення ГКП

  ГКП можна закріплювати до дерев'яного каркаса оцинкованими металевими скобами. Їх забивають перпендикулярно до напрямку волокон картонної оболонки спеціальними інструментами. Довжина заглиблення скоби в деревину має бути не менш ніж 15 діаметрів дроту, з якого вироблено скоби.

  Двошарові обшивки. Для підвищення жорсткості конструкцій перегородок, поліпшення їхніх вогнезахисних і звукоізоляційних якостей використовують двошарові обшивки каркасів з ГКП або ГВЛ. Кожний шар закріплюють окремо. Другий (зовнішній) шар ГКП має бути встановлений урозгін з першим (з відносним зміщенням швів), причому відстань між швами першого і другого шарів обшивки має бути не менше 400 мм.

• Домашнє завдання : вивчити та законспектквати .Фотозвіт скинути в приват.