Група № 11. Четвер 20квітня 2023 року

Урок за розкладом № 7.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку: 

"Класифікація та призначення підйомно -транспортних механізмів."

Класифікація підйомно-транспортного обладнання

Підйомно-транспортне обладнання призначається для механізації праці при виконанні таких операцій: розвантаження і навантаження транспортних засобів; переміщення і підйом ванта­жів на різні рівні будівлі; укладання їх штабелями, на стелажі і в підсобні приміщення; внутріскладське і внутрімагазинне перемі­щення вантажів до місця їх дальшої обробки.

Підйомно-транспортне обладнання поділяють за такими основ­ними ознаками: функційним призначенням; ступенем механізації праці; періодичністю дії; родом перероблюваного вантажу; типом приводу.

За функційним призначенням обладнання поділяють на три групи: вантажопідйомні машини (електричні талі, вантажні ліфти, вантажопідйомні крани); транспортувальні машини (конвеєри, транспортери); вантажно-розвантажувальні (електричні наванта­жувачі, штабелери, електричні візки) й штабелювальні машини (електроштабелери, крани-штабелери).

За ступенем механізації праці розрізняють засоби механізації, комплексної механізації і автоматизації (вантажопідйомні крани, конвеєри, електронавантажувачі, автоматизовані крани-штабеле­ри); засоби малої механізації (ручні вантажні візки, домкрати).

За періодичністю дії підйомно-транспортне обладнання поді­ляють на два види: машини безперервної дії (конвеєри, елеватори); машини циклічної (періодичної) дії (електричні навантажувачі, шта­белери, вантажопідйомні крани, ліфти).

За родом перероблюваного вантажу розрізняють обладнання для перевантаження тарно-штучних вантажів у ящиках, бочках, мішках (вантажопідйомні крани, електронавантажувачі, автонавантажува­чі); обладнання для перевантаження масових насипних і навалочних вантажів (ківшеві навантажувачі, стрічкові транспортери); облад­нання для перекачування й транспортування трубопроводами налив­них вантажів. За типом приводу обладнання поділяють на механізми ручної дії (ручні вантажні візки); машини з механічним приводом (електрона­вантажувачі), гравітаційні пристрої (роликові транспортери).

Підйомно-транспортне обладнання має бути безпечним в експлуатації; забезпечувати високу продуктивність і мати високий коефіцієнт корисної дії; бути зручним в роботі й легким в керуванні; мати необхідну конструктивну міцність і довговічність; бути економічним у виготовленні та користуванні.

Вимоги до підйомно-транспортного обладнання.

Підйомно-транспортні машини повинні відповідати таким вимогам:

• мати високу продуктивність і мати високий коефіцієнт корисної дії;

• бути зручними для використання по обслуговуванню стелажів і піддонів;

• бути легкими в керуванні;

• мати необхідну конструктивну тривкість, довговічність;

• бути економічними у виготовленні й експлуатації;

• відповідати вимогам техніки безпеки.

Кранами називають вантажопідйомні машини періодичної дії, за допомогою яких піднімають вертикально і переміщують горизонтально штучні, затарені і сипкі вантажі, утримувані вантажозатискним органом.

Залежно від конструкції розрізняють крани вантажопідйомні, мостові, козлові, крани-штабелери, автомобільні тощо. В підприємствах оптової торгівлі, а також на товарних дворах при станціях залізниць використовують вантажопідйомні мостові і козлові крани, крани-штабелери, автомобільні крани. Мостові крани дістали таку назву від основного несучого органу (металевої конструкції прогонної будови), так званого мосту, перекинутого через складські приміщення від однієї стіни до іншої.

Транспортні машини і механізми призначаються для горизонтального і слабо похилого пересування сипких і штучних вантажів на відносно невеликі відстані в межах одного або кількох сполучених складських приміщень, а також при навантаженні транспортних засобів. За принципом дії транспортувальні машини і механізми поділяють на дві групи: безперервної дії – конвеєри, транспортери (стрічкові, пластинчасті, роликові) і періодичної дії – візки ручні, електричні, кабельні, з двигуном внутрішнього згорання, тягачі.

для підйому вантажу на невелику висоту (до 1 м.) служать домкрати, вживані зазвичай при ремонтних і монтажних роботах. Розрізняють гвинтові, рейкові для важеля, зубчасто-рейкові і гідравлічні домкрати;

Домашнє завдання вивчити та законспектувати, фотозвіт скинути в приват.

 Група № 11.ЧЕТВЕР 20 квітня 2023 року.

Урок за розкладом № 1

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку: " Державні стандарти, які розповсюджуються на всі види проектної документації"

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

1.1 Даний стандарт установлює загальні положення з призначення Системи проектної доку­ментації для будівництва (СПДБ), склад класифікаційних груп і правила познак стандартів СПДБ, що поширюються на всі види стандартів системи проектної документації для будівництва.

2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ

У цьому стандарті є посилання на такі нормативні документи:

ДБН А.1.1-1-93 Система стандартизації і нормування в будівництві. Основні положення

ДСТУ 1.1:2001 Національна стандартизація. Стандартизація та суміжні види діяльності. Тер­міни та визначення основних понять

ДСТУ 1.5:2003 Національна стандартизація. Правила побудови, викладення, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів

ГОСТ 13.1.002-80 Репрография. Микрография. Документы для съемки. Общие требования и нормы (Репрографія. Мікрографія. Документи для зйомки. Загальні вимоги та норми)

3 ТЕРМІНИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТЬ

У цьому стандарті використані терміни, установлені в ДСТУ 1.1: вимога, міжнародний стандарт, національний стандарт, стандартизація, проект стандарту. Нижче наведено терміни та визначення, використані у цьому стандарті.

3.1 умовне зображення

Відтворення обумовленими графічними символами (чи символами разом з літерами і/або цифрами) різних предметів або понять у проектній документації

3.2 умовна познака

Відтворення обумовленими літерами (чи літерами разом з цифрами) різних предметів або понять у проектній документації

4 ПРИЗНАЧЕННЯ СТАНДАРТІВ СИСТЕМИ ПРОЕКТНОЇ ДОКУМЕНТАЦІЇ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА (СПДБ)

4.1 Система проектної документації для будівництва – комплекс    нормативних організаційно-методичних документів, що установлюють загальнотехнічні вимоги, необхідні для розроблення, обліку, зберігання і застосування проектної документації для будівництва об'єктів різного призначення.

4.2 Головне призначення стандартів СПДБ полягає у встановленні єдиних правил виконання проектної документації для будівництва, які забезпечують:

- уніфікацію складу, правил оформлення і обігу документації з урахуванням призначення проектних документів;

- комплектність документації, що видається замовнику, з урахуванням спеціалізації підрядника, виду і призначення документів, які ним використовуються;

- максимально необхідний обсяг документації для виконання будівельно-монтажних робіт;

- загальні правила виконання креслень і текстових документів незалежно від призначення об'єкта, що проектується, і виду проектних рішень;

- уніфікацію форм проектних документів і графічних зображень з видаленням інформації, що не потрібна споживачу;

- уніфікацію термінів і понять, що застосовуються в СПДБ;

- застосування проектної документації в автоматизованих системах проектування і управління будівельним виробництвом;

- можливість якісного випуску проектної документації та її репрографії.

Крім того, вимоги стандартів СПДБ повинні бути взаємопов'язані з вимогами стандартів відпо­відних уніфікованих систем документації, в т.ч. державних стандартів Єдиної системи конструкторської документації (ЄСКД), стандартів системи репрографії та СФД, міжнародних стандартів ІСО і МЕК, а також з іншими взаємопов'язаними нормативними документами.

5 КЛАСИФІКАЦІЯ І ПОЗНАКИ СТАНДАРТІВ СПДБ

5.1 Стандарти СПДБ згідно з класифікацією нормативних документів України в галузі будівництва (додаток 1 ДБН А. 1.1-1 "Система стандартизації та нормування в будівництві. Основні положення") складають комплекс А.2.4 "Система проектної документації для будівництва".

Комплекс відноситься до підкласу А.2 "Вишукування, проектування і територіальна діяльність", класу А "Організаційно-методичні нормативні документи".

5.2 Познаки стандартів СПДБ будуються за класифікаційною ознакою і складаються з:

- категорії документа – ДСТУ (національний стандарт України);

- індексу нормативних документів в галузі будівництва – Б;

- шифру комплексу "Система проектної документації для будівництва" – СПДБ;

- реєстраційного номера, виданого Мінрегіонбудом України, при затвердженні стандарту СПДБ;

- року прийняття стандарту.

Домашнє завдання: Через інтернет ресурс онайомитись із змістом державним стандартом на всі види проектної документації. скластии їх перелік в таблиці.

 СЕРЕДА 19 КВІТНЯ  2023 РОКУ. ГРУПА № 11

УРОК ЗА РОЗКЛАДОМ №1

ПРЕДМЕТ : ТЕХНОЛОГІЯ ШТУКАТУРНИХ РОБІТ

:ТЕМА УРОКУ:№ 1 

"Види вентиляційних шахт.способи їх опорядження". 

 Тема № 2 " Матеріали для виготовлення вентиляційних коробів.Кріплення вентиляційних коробів."

Повітроводи, труби, вентканали, вентиляційні короба

Основне завдання - переміщення і розподіл повітряних мас в тому числі подача чистого повітря, викид відпрацьованого або забрудненого і тд.

Повітроводи для переважної більшості систем вентиляції, аспірації і кондиціонування є центральною, невід'ємною частиною.

Завдання по організації переміщення повітря бувають дуже різні і відповідно це відбивається у величезному асортименті вентиляційних каналів, спробуємо трохи розібратися і спробувати запропонувати необхідні варіанти на різні випадки.

Окремо хочеться відзначити важливість труби для витяжки в системах їх матеріал, форма, конфігурація і багато інших цікавих речей. Важливо пам'ятати що навіть найменша тонкість або деталь буде впливати на систему тим чи іншим чином.

Важливо звернути увагу що повітроводи працюють разом з системою розподілу повітря і охолоджуючим обладнанням і на стиках потрібно бути дуже уважним, як правило повітропровід підбирають під обладнання, а систему розподілу під повітроводи але буває що під все підлаштовують систему повітропроводів, все залежить від об'єкта.

У ТОВ «Вент-Заводи» представлений великий вибір вентканалов, де Ви зможете вибрати і купити повітропровід в Києві, Київській області та Україні, які буде відповідати всім вимогам. Труби для вентиляції в компанії «Вент-Заводи» - бездоганної якості за найкращою ціною в широкому асортименті!

Види вентиляційних коробів:

Вентіляціонние канали класифікуються за кількома основними параметрами:
- матеріалами;
- перетину;
- формі;
- наявністю або відсутністю теплоізоляції;
- за типом монтажу;
- про особливості виконання;
- по жорсткості;
- по температурному режиму роботи;
- по продуктивності і тиску;
- за ступенем агресивності середовища;
- за рівнем вологості;
- за ступенем вибухозахисту;
- інше...

За формою вентканали поділяють на два види: прямокутні і круглі.

Переваги круглих повітропроводів:

• меншу вагу і розмір;
• кращі аеродінаміческіе характеристики;
• менше деталей і вузлів, що спрощує процес установки;
• висока жорсткість не дозволяє круглому вентиляційного каналу прогинатися при його експлуатації;
• вартість набагато менше.

Переваги прямокутних повітропроводів:

- простота і функціональність монтажу;
- величезна пропускна здатність за порівняно з круглими трубами для витяжки.
- дають можливість заощадити важливу площа будівлі, наприклад, при застосуванні прямокутних повітропроводів можна знизити висоту вентканалов що дозволить значно збільшити «важливу» висоту стель.

Використовувані матеріали

Згідно використовуваних матеріалів, вентканали можуть випускатися з наступних матеріалів:
• Оцинкованої стали;
• Чорного металу;
• Нержавіючої сталі;
• Пластика;
• Полимера;
• Текстилю.

 Воздуховоди з оцинкованої сталі є найбільш часто використовуваними в системах вентиляції. Такі вироби можуть застосовуватися практично скрізь, їм не страшна корозія і багато інших проблем, оскільки шар цинку створює додатковий захист.

Вентиляційна труба з чорного металу здатна витримати більш суворі умови, які пов'язані з абразивністю, підвищеними температурами, проте більш схильна до корозії. Їх широко застосовують з товщиною стінки 1,5-3 мм що рази більше ніж оцинковані повітроводи 0,55 - 1,5 мм.

Повітроводи з нержавіючої сталі - їх використовують в складних умовах де висока температура, вологість, агресивне середовище, підвищені вимоги до зовнішнього вигляду і ін.

Пластикові повітроводи - відрізняються міцністю, невеликою вагою, що не піддаються корозії, хороші експлуатаційні характеристика, низька ціна, а також легкість проведення монтажу або демонтажу. Як правило, їх встановлюють в побутових, комерційних приміщеннях, на виробництві та ін.

Ізольовані вентиляційні труби

Повітряні канали можуть випускатися як з теплоізоляцією, так і без.
Термоізольовані вентканали призначені для експлуатації в умовах помірно-холодного і холодного кліматичного поясу. Вони застосовуються для запобігання теплових втрат.
Шумоізольовані труби вентиляційні ефективно знижують рівень шумового тиску повітря в каналі.

Варіанти монтажа

За способом монтажу вентиляційні труби діляться на:
• Зовнішні, які прокладаються наприклад по фасадах будівель;
• Вбудовані - можуть монтуватися і потім заливатися в бетонні стіни, перекриття і тд;
• Внутрішні - монтуються всередині приміщень.

Особливості конструктивного виконання вентиляційних коробів

За конструкційним особливостям подібні елементи можна поділити на такі види:
• Прямошовні;
• Спирально-навивні.

Прямошовні повітроводи випускаються з металевого цільного оцинкованого листа товщиною від 0,55 до 1,2 мм і довжиною 1,25 м.
Спірально-навивні труби для вентиляції випускаються з оцинкованої стрічки, товщина від 0,5 до 1 мм, довжина - не має обмежень.

Монтаж вентиляційного короба

варіантів крепежа дуже багато, залежать від багатьох параметрів в тому числі від матеріалу воздуховода, характеристик повітряного потоку і тд. Фіксування деталей короба здійснюється перфострічкою, скобою, рейкою і тд,

Матеріал, який використовують для виготовлення короба

Для того, щоб зробити короба для вентиляційної витяжки найчастіше застосовують два основних види матеріалів: пластмаса і метал різних видів і конфігурацій.

Варто зазначити що в залежності від завдання яку повинна виконувати труба на витяжку підбирається той чи інший матеріал.

Жорсткість повітропроводів

Згідно рівню жорсткості канали поділяють на такі види:
• Жорсткі;
• Напівжорсткі;
• Гнучкі.

Жорсткі повітроводи, до них відносяться металеві, оцинковані, поліпропіленові та інші ... Головна їхня особливість - жорсткість і незмінність форми ... Жорсткі це самі часто використовувані на об'єктах вид вентканалов.

Гофровані (гнучкі) повітроводи для вентиляції надають можливість на момент прокладки міняти напрямок. В їх основі лежить арматура з міцного металевого прута, в той час як стінна поверхня виробляються з фольги ламінованої типу, поліуретану та ін.
Подібні вироби легкі в переміщенні, прокладці, але аеродинамічні характеристик істотно поступаються жорстким і напівтвердим. Рекомендуємо їх використовувати на невеликі відстані.

Напівтверді повітроводи - прокладають при спорудженні будівлі в бетонних стінах, перекриттях і тд.

Їх виготовляють з інженерного пластика, в якому є велика кількість технологічних плюсів: довговічні, міцні до ударів і навантаженні, стійкі до температур.


Не знаєте який вибрати вент канал під свої потреби? Тоді Вам слід звернутися в виробничо проектно-монтажну компанію «Вент-заводи». Наші висококваліфіковані фахівці допоможуть не тільки підібрати оптимальний варіант труби для вентиляції і кондиціонування, а й також виготовити і провести якісний монтаж.

Вимоги, що висуваються до вентиляційних каналів

1. Характеристика матеріалу;
2. Продуктивність;
3. Герметичність;
4. Звукоізоляція;
5. Теплоізоляція;
6. Огнеупорность;
7. Антикорозійний захист.

Монтаж вентиляційної труби

Правила виконання настановних робіт відрізняються в залежності від матеріалів вентиляційних каналів:

• Гофровані монтувати найлегше, комплектуючих, інструментів і навичок для монтажу потрібно менше ніж в інших випадках, як правило використовують в найпростіших системах.
• Пластикові. В даному випадку установка також є досить-таки простий. Вентканал можна розрізати ножівкою, після чого зібрати за короткий проміжок часу. Для істотного поліпшення ізоляції використовується клейовий герметик. Перехідники дають можливість під'єднати компоненти з круглим або прямокутним перетином вручну без додаткових пристосувань і труднощів;
• Металеві. Монтаж сталевих елементів є більш трудомістким і складним. Збираються подібні елементи внахлест. Для забезпечення герметичності приєднання проводиться обробка клейовим розчином.

Домашнє завдання: Вивчити та законспектувати. Фотовіт скинути в приват.Підготовка до контрольної роботи та здачі модуля, який відбудеться на наступному тижні. Повторити питання,що стуються модуля ШТ-(2-3).4. Дефекти штукатурки  причини їх винекнення та усунення. Слідкуйте за розкладом та оголошеннями.

 ГРУПА № 11.ЧЕТВЕР 01 грудня 2022 року

УРОК ЗА РОЗКЛАДОМ  №8.

ПРЕДМЕТ " ТЕХНОЛОГІЯ ШТУКАТУРНИХ РОБІТ"

ТЕМА УРОКУ: " СПОСОБИ НАКИДАННЯ РОЗЧИНОВОЇ СУМІШІ НАВКИДЬ КЕЛЬМОЮ НА СТЕЛЮ".

Накидання розчину на сокіл і його нанесення на поверхню виконується так. Штукатур бере лівою рукою сокіл, а правою – кельму, підходить до ящика з розчином і стає так, щоб права нога була ближче до ящика, а ліва відставлена назад. Одним боком сокіл кладуть на борт ящика, а інший піднімають приблизно на 10 см. Набираючи розчин, штукатур повинен тримати щит сокола на руці. Це додасть соколові стійкість і полегшить роботу. Перші порції розчину він кладе на верхню, підняту сторону сокола, а потім послідовними рядами на нижню. Набравши на сокіл потрібну кількість розчину, з країв знімають надлишки. При оштукатурюванні стіни сокіл рекомендується тримати злегка похило до неї, щоб робітник не вимазував руки розчином. Забирати порцію розчину з сокола необхідно правим ребром або кінцем кельми так, щоб вона рухалася від краю сокола (від себе) до його середини. При накиданні кельмою розчину на поверхню працюють не всієї рукою, а тільки кистю. Робочий робить змах кельмою і різко зупиняється – розчин швидко злітає з кельми. Змах повинен бути не дуже сильним, так як від різкого поштовху розчин розбризкується. Наносять розчин кельмою з сокола по-різному: зліва направо і справа наліво. Це залежить від місця, куди наносять розчин. Зручніше наносити розчин рухом руки зліва направо. Однак такий прийом не годиться, коли доводиться наносити розчин справа наліво, наприклад в кут. При оштукатурюванні стель сокіл необхідно тримати на рівні плеча і обов’язково під місцем накидання розчину, щоб падаючий розчин потрапляв на сокіл. Накидати розчин на стелю можна через голову або через плече над собою і від себе. При накиданні від себе змах кельми і кидки розчину направляються вперед від штукатура. Коли кидки виконують над собою, то розчин лягає майже над головою, але змах кельми повинен бути направлений трохи вправо. Якщо розчин наносять через голову або через плече, то кидки розчину лягають за спиною штукатура. При нанесенні розчину слід завжди вибирати таке положення, щоб не кидати розчин в бік працюючого поруч штукатура і не оббризкати його розчином. Треба вміти накидати розчин різними кидками: широкими, вузькими, товстими і тонкими. При широких і тонких кидках змах кельми повинен бути різким, а при вузьких і товстих – плавним. При накиданні розчину кельмою з сокола ящики з штукатурним розчином слід встановлювати якомога ближче до поверхні що штукатуриться. Накидання розчину кельмою з ящика. Деякі штукатури накидають на стіни розчин кельмою безпосередньо з ящика. При цьому вони застосовують легкий пересувний ящик і кельму збільшеного розміру. Техніка накидання розчину залишається такою ж, як і при накиданні його кельмою з сокола. Якщо поверхня що штукатуриться розташована нижче рівня ящика, то його встановлюють на відстані 1 м від стіни. Штукатур забирає з нього кельмою порцію розчину і накидає на стіну. Якщо розчин накидають вище рівня ящика, то його ставлять поруч зі стіною. Це скорочує зайві рухи, а відлітаючи від стіни розчин падає в ящик. Під час роботи ящик періодично пересувають до місця накидання розчину. Уроки Призначення простої штукатурки. Роль штукатурних шарівНакидання штукатурного розчину ковшем

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати. виконати таблицю  інструментів для виконання робіт з накидання розчинових сумішей.

   ГРУПА № 11 Середа 30 грудня 2022 року

УРОК ЗА РОЗКЛАДОМ  №2.

ПРЕДМЕТ " ТЕХНОЛОГІЯ ШТУКАТУРНИХ РОБІТ"

ТЕМА УРОКУ: " СПОСОБИ НАКИДАННЯ РОЗЧИНОВОЇ СУМІШІ НАВКИДЬ КЕЛЬМОЮ НА СТЕЛЮ".

Накидання розчину на сокіл і його нанесення на поверхню виконується так. Штукатур бере лівою рукою сокіл, а правою – кельму, підходить до ящика з розчином і стає так, щоб права нога була ближче до ящика, а ліва відставлена назад. Одним боком сокіл кладуть на борт ящика, а інший піднімають приблизно на 10 см. Набираючи розчин, штукатур повинен тримати щит сокола на руці. Це додасть соколові стійкість і полегшить роботу. Перші порції розчину він кладе на верхню, підняту сторону сокола, а потім послідовними рядами на нижню. Набравши на сокіл потрібну кількість розчину, з країв знімають надлишки. При оштукатурюванні стіни сокіл рекомендується тримати злегка похило до неї, щоб робітник не вимазував руки розчином. Забирати порцію розчину з сокола необхідно правим ребром або кінцем кельми так, щоб вона рухалася від краю сокола (від себе) до його середини. При накиданні кельмою розчину на поверхню працюють не всієї рукою, а тільки кистю. Робочий робить змах кельмою і різко зупиняється – розчин швидко злітає з кельми. Змах повинен бути не дуже сильним, так як від різкого поштовху розчин розбризкується. Наносять розчин кельмою з сокола по-різному: зліва направо і справа наліво. Це залежить від місця, куди наносять розчин. Зручніше наносити розчин рухом руки зліва направо. Однак такий прийом не годиться, коли доводиться наносити розчин справа наліво, наприклад в кут. При оштукатурюванні стель сокіл необхідно тримати на рівні плеча і обов’язково під місцем накидання розчину, щоб падаючий розчин потрапляв на сокіл. Накидати розчин на стелю можна через голову або через плече над собою і від себе. При накиданні від себе змах кельми і кидки розчину направляються вперед від штукатура. Коли кидки виконують над собою, то розчин лягає майже над головою, але змах кельми повинен бути направлений трохи вправо. Якщо розчин наносять через голову або через плече, то кидки розчину лягають за спиною штукатура. При нанесенні розчину слід завжди вибирати таке положення, щоб не кидати розчин в бік працюючого поруч штукатура і не оббризкати його розчином. Треба вміти накидати розчин різними кидками: широкими, вузькими, товстими і тонкими. При широких і тонких кидках змах кельми повинен бути різким, а при вузьких і товстих – плавним. При накиданні розчину кельмою з сокола ящики з штукатурним розчином слід встановлювати якомога ближче до поверхні що штукатуриться. Накидання розчину кельмою з ящика. Деякі штукатури накидають на стіни розчин кельмою безпосередньо з ящика. При цьому вони застосовують легкий пересувний ящик і кельму збільшеного розміру. Техніка накидання розчину залишається такою ж, як і при накиданні його кельмою з сокола. Якщо поверхня що штукатуриться розташована нижче рівня ящика, то його встановлюють на відстані 1 м від стіни. Штукатур забирає з нього кельмою порцію розчину і накидає на стіну. Якщо розчин накидають вище рівня ящика, то його ставлять поруч зі стіною. Це скорочує зайві рухи, а відлітаючи від стіни розчин падає в ящик. Під час роботи ящик періодично пересувають до місця накидання розчину. Уроки Призначення простої штукатурки. Роль штукатурних шарівНакидання штукатурного розчину ковшем

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати. виконати таблицю  інструментів для виконання робіт з накидання розчинових сумішей.

 ГРУПА № 11. Середа  30 грудня 2022 року

УРОК ЗА РОЗКЛАДОМ  №1.

ПРЕДМЕТ " ТЕХНОЛОГІЯ ШТУКАТУРНИХ РОБІТ"

ТЕМА УРОКУ: " ПРИЗНАЧЕННЯ ПРОСТОЇ ШТУКАТУРКИ . 

РОЛЬ ШТУКАТУРНИХ ШАРІВ.

 Залежно від товщини штукатурного шару, способу його нанесення та якості опорядження звичайну штукатурку поділяють на просту, поліпшену та високоякісну. Товщина штукатурного шару досягає 2 см і більше, тому наносити розчин на поверхню слід за декілька прийомів через певний проміжок часу, оскільки при одноразовому нанесенні розчин буде стікати і погано зчеплюватися з поверхнею, а після висихання потріскається і почне відпадати. Штукатурка складається здебільшого з трьох шарів: оббризку, ґрунту і накривки. Оббризк і ґрунт називають підготовчими шарами, а накривку — опоряджувальним. Оббризк — це перший шар штукатурки, товщина якого на кам’яних поверхнях становить 3—5 мм, а на дерев’яних — 5—9 мм. Він призначений для кращого зчеплення основного шару штукатурки ґрунту з поверхнею Цей шар накидають рідким розчином, рухомість якого 10—12 см за стандартним конусом. Ґрунт виконують густим і пісним розчином (рухомість 7—9 см). Товщина його на кам’яних поверхнях дорівнює 4—5 мм, на дерев’яних — 5—7 мм. Ґрунт є основним шаром штукатурки, який призначений для вирівнювання поверхні Накривку роблять рідким розчином (рухомість 10—12 см) з більшим вмістом в’яжучого матеріалу і дрібнозернистим заповнювачем. Товщина накривного шару — не більше 2 мм. Накривка утворює м’яку плівку, яка легко затирається або загладжується Просту штукатурку (“під сокіл”) застосовують для штукатурення поверхонь в підвалах, складах, тимчасових будівлях, а також у підсобних приміщеннях громадських та виробничих будівель. Проста штукатурка завтовшки не більше 12 мм складається з двох шарів. Після нанесення розчину на поверхню його розрівнюють соколом і затирають теркою. Уроки Організація робочого місця при підготовці поверхонь під штукатуренняНакидання штукатурного розчину кельмою

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати. Виконати креслення шарів штукатурки. фотозвіт чекаю в приват.

  Група № 11. Четвер 12 травня 2022 року

Урок за розкладом № 8

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку: 

"Класифікація та призначення підйомно -транспортних механізмів."

Класифікація підйомно-транспортного обладнання

Підйомно-транспортне обладнання призначається для механізації праці при виконанні таких операцій: розвантаження і навантаження транспортних засобів; переміщення і підйом ванта­жів на різні рівні будівлі; укладання їх штабелями, на стелажі і в підсобні приміщення; внутріскладське і внутрімагазинне перемі­щення вантажів до місця їх дальшої обробки.

Підйомно-транспортне обладнання поділяють за такими основ­ними ознаками: функційним призначенням; ступенем механізації праці; періодичністю дії; родом перероблюваного вантажу; типом приводу.

За функційним призначенням обладнання поділяють на три групи: вантажопідйомні машини (електричні талі, вантажні ліфти, вантажопідйомні крани); транспортувальні машини (конвеєри, транспортери); вантажно-розвантажувальні (електричні наванта­жувачі, штабелери, електричні візки) й штабелювальні машини (електроштабелери, крани-штабелери).

За ступенем механізації праці розрізняють засоби механізації, комплексної механізації і автоматизації (вантажопідйомні крани, конвеєри, електронавантажувачі, автоматизовані крани-штабеле­ри); засоби малої механізації (ручні вантажні візки, домкрати).

За періодичністю дії підйомно-транспортне обладнання поді­ляють на два види: машини безперервної дії (конвеєри, елеватори); машини циклічної (періодичної) дії (електричні навантажувачі, шта­белери, вантажопідйомні крани, ліфти).

За родом перероблюваного вантажу розрізняють обладнання для перевантаження тарно-штучних вантажів у ящиках, бочках, мішках (вантажопідйомні крани, електронавантажувачі, автонавантажува­чі); обладнання для перевантаження масових насипних і навалочних вантажів (ківшеві навантажувачі, стрічкові транспортери); облад­нання для перекачування й транспортування трубопроводами налив­них вантажів. За типом приводу обладнання поділяють на механізми ручної дії (ручні вантажні візки); машини з механічним приводом (електрона­вантажувачі), гравітаційні пристрої (роликові транспортери).

Підйомно-транспортне обладнання має бути безпечним в експлуатації; забезпечувати високу продуктивність і мати високий коефіцієнт корисної дії; бути зручним в роботі й легким в керуванні; мати необхідну конструктивну міцність і довговічність; бути економічним у виготовленні та користуванні.

Вимоги до підйомно-транспортного обладнання.

Підйомно-транспортні машини повинні відповідати таким вимогам:

• мати високу продуктивність і мати високий коефіцієнт корисної дії;

• бути зручними для використання по обслуговуванню стелажів і піддонів;

• бути легкими в керуванні;

• мати необхідну конструктивну тривкість, довговічність;

• бути економічними у виготовленні й експлуатації;

• відповідати вимогам техніки безпеки.

Кранами називають вантажопідйомні машини періодичної дії, за допомогою яких піднімають вертикально і переміщують горизонтально штучні, затарені і сипкі вантажі, утримувані вантажозатискним органом.

Залежно від конструкції розрізняють крани вантажопідйомні, мостові, козлові, крани-штабелери, автомобільні тощо. В підприємствах оптової торгівлі, а також на товарних дворах при станціях залізниць використовують вантажопідйомні мостові і козлові крани, крани-штабелери, автомобільні крани. Мостові крани дістали таку назву від основного несучого органу (металевої конструкції прогонної будови), так званого мосту, перекинутого через складські приміщення від однієї стіни до іншої.

Транспортні машини і механізми призначаються для горизонтального і слабо похилого пересування сипких і штучних вантажів на відносно невеликі відстані в межах одного або кількох сполучених складських приміщень, а також при навантаженні транспортних засобів. За принципом дії транспортувальні машини і механізми поділяють на дві групи: безперервної дії – конвеєри, транспортери (стрічкові, пластинчасті, роликові) і періодичної дії – візки ручні, електричні, кабельні, з двигуном внутрішнього згорання, тягачі.

для підйому вантажу на невелику висоту (до 1 м.) служать домкрати, вживані зазвичай при ремонтних і монтажних роботах. Розрізняють гвинтові, рейкові для важеля, зубчасто-рейкові і гідравлічні домкрати;

Домашнє завдання вивчити та законспектувати, фотозвіт скинути в приват.