Група№ 21.Середа 04 листопада 2020року.

Урок за розкладом № 1.

Предмет : Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:" Опорядження поверхонь традиційними декоративними кольоровими штукатурками.

 ШТУКАТУРНО-ДЕКОРАТИВНЕ ОПОРЯДЖЕННЯ ПОВЕРХОНЬ. 

Траційні декоративні кольорові мінеральні штукатурки

 Інструментарій. Традиційні декоративні мінеральні штукатурки залежно від складу розчину або способу оброблення декоративного шару поділяють на кольорові вапняно-піщані, теразитові та кам’яні. Опоряджують декоративними мінеральними штукатурками лише фасади, тому їх ще називають фасадними. Рис. 1. Інструменти для нанесення декоративного розчину на поверхню і його опорядження: а — лопатки (кельми); б— відрізовка Роботи, пов’язані з підготовкою фасаду до штукатурення, нанесенням і обробленням підготовчого шару штукатурки, виконують традиційними інструментами. Для нанесення і оброблення декоративних опоряджувальних шарів штукатурки застосовують спеціальний інструмент і пристрої. Лопатки (кельми) — різні за розміром і формою полотна (рис. 1, а) — застосовують для нанесення декоративного розчину на поверхню і його опорядження. Прорізування і очищення прорізних рустів у декоративному шарі штукатурки виконують відрізовкою спеціальної форми (рис. 1, б). Для створення додаткової шорсткості на підготовчому шарі під декоративну штукатурку застосовують подряпин (рис. 2). Рис. 3. Інструменти і пристрої для виконання рустів: а – рустовка, б – розшивка, в – розшивка зі змінними лезами, г – лінійка Русти у пластичному шарі ва пня но-піщаної штукатурки виконують рустовками, розшивками та іншими інструментами. Вигляд найпростішої рустовки зображено на рис. 3, а. Рустовка складається з дерев’яного бруска, на одному з кінців якого закріплено вигнуту металеву пластинку. Для виконання ввігнутих рустів на шарі декоративної штукатурки застосовують розшивку (рис. 3, б), яку під час роботи пересувають уздовж металевої лінійки 1 м завдовжки з прорізом посередині (рис. 3, г). З цією самою метою використовують розшивку зі змінними лезами (рис. 3, в), що дає змогу виконувати русти різної ширини і профілю. Змінне робоче лезо цієї розшивки закріплюється на держаку спеціальним гвинтом. Рис. 4. Пристрої для циклювання опоряджувального шару декоративної штукатурки: а — циклі; б— цикля-подряпка; в — цвяхова щітка Для циклювання, тобто подряпування опоряджувального шару штукатурки, застосовують металеві циклі (рис. 4, а) або подряп-ку-циклю (рис. 4, б). Подряпка-цикля складається з дерев’яної основи розміром 120 х 180 мм, на нижній площині якої рядами закріплено металеві зубці, а зверху — ручку. Для циклювання застосовують також цвяхову щітку (рис. 4, в). Поглиблені рисунки у пластичному шарі декоративної штукатурки виконують штамповками (рис. 5). Робочу частину штамповки з різним рисунком виготовляють із металу, пластмаси та інших твердих матеріалів. Підготовка поверхонь під виконання мінеральної декоративної штукатурки. Поверхні під мінеральну декоративну штукатурку підготовляють так само, як і під звичайну штукатурку: насікають, очищують, змочують водою. За потреби із поверхні зрубують напливи, видаляють забруднення, жирові плями. Якщо шви нових цегляних стін заповнені розчином, то їх вибирають на глибину не менше ніж 15 мм. У старих цегляних стінах вибирають шви, очищають поверхню сталевими щітками або піскоструминним апаратом. Поверхні стін із бутового каменю очищають сталевими щітками, а шви кладки також вибирають на глибину не менш як 15 мм. Шлакобетонні поверхні, як нові, так і старі, насікають; для кращого зчеплення зі штукатурним шаром просвердлюють отвори, в які вставляють пробки, і по цвяхах, вбитих у пробки, влаштовують дротяне плетіння. Стіни фасадів провішують так само, як і при виконанні простої штукатурки, потім на них улаштовують маяки, провішують пілястри і кути, перевіряють збіг бокових укосів усіх віконних прорізів і горизонтальність поясків, карнизів, цоколя та інших елементів фасадів. Після провішування на поверхню наносять і розрівнюють підготовчий шар (ґрунт) — основу для декоративного опоряджувального шару. Підготовчий шар 15…20 мм завтовшки наносять по маяках. Для кращого зчеплення опоряджувального шару з підготовчим шаром поверхню підготовчого шару продряпують по незастиглому розчину подряпками, наносячи горизонтальні хвилеподібні борозни 3…5 мм завглибшки на відстані 2…3 см одну від одної. Роботи, пов’язані із влаштуванням підготовчого шару, виконують такими самими прийомами і за допомогою тих самих механізмів, інструментів і пристроїв, що й при нанесенні звичайної штукатурки.

Домашнє завдання: Вивчити та законспектувати. Скласти ребус види штукактурок.Фотозвіт із виконаним домашнім завданням скинути в приват.

Група№ 21.Середа 04 листопада 2020року.

Урок за розкладом № 2.

Предмет : Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:"Технологія виконання вапняно-піщаної кольорової штукатурки".

 Виконання вапняно-піщаної кольорової штукатурки Кольорові вапняно-піщані штукатурки — найекономічніший вид кольорового обштукатурювання, який виконують на розчині з вапняного тіста без домішок або з ними (10…20 % цементу, кварцового або мармурового піску), а також відповідного кольору пігменту. Вони призначені переважно для обштукатурювання фасадів і значно рідше застосовуються для внутрішнього опорядження будинків. Кольорова вапняно-піщана декоративна штукатурка складається з таких шарів: підготовчого (набризк і ґрунт), який виконують звичайним розчином, і опоряджувального (накривки), який виконують декоративним розчином. Товщина декоративного шару штукатурки залежить від обраного виду опорядження (рустовка, рваний камінь тощо) і зернистості заповнювачів, що входять до складу розчину. Товщина накривного декоративного шару становить 6…25 мм, а то й більше. Щоб одержати якісну декоративну штукатурку, для її ґрунтувального шару доцільно додавати сухі суміші, які виготовляють у повному обсязі залежно від потреби. Пісок для ґрунтувального шару використовують переважно річковий, з постійним зерновим складом, середньозернистий із вмістом 35…40 % зерен круп-ністю 0,6…1,2 мм і не менше ніж 15 % зерен крупністю 1,2…2,5 мм. Вапняне тісто після гашення витримують не менше ніж місяць або відразу після виготовлення очищають крізь вібросито. У складі грунтувального шару використовують цемент марки 300 і кальцієве вапно 1-го сорту при середньозернистих пісках, забезпечуючи його міцність не нижче, ніж міцність декоративного шару. Щоб ґрунтувальний шар не пересихав і на ньому не з’являлися усадкові тріщини у період тужавлення, його зволожують протягом 4…7 діб. Накривний шар наносять на вологий грунтувальний шар наступного дня. Склад розчинів для декоративного накривного шару, вид і крупність заповнювачів мають відповідати проекту, а колірну фактуру підбирають пробами і погоджують з представниками авторського нагляду. Така штукатурка після опорядження імітує осадову породу – пісковик, природний камінь тощо. Приготування розчинів. Приготовляють декоративні розчини, як правило, в умовах будівельного майданчика з готових сухих сумішей з використанням засобів механізації, як для звичайних розчинів, а за малих – уручну. Щоб запобігти неоднорідному фарбуванню, декоративні суміші ретельно перемішують і дозують, особливо у тих випадках, коли для опорядження потрібно кілька замісів. Уручну розчин виготовляють так. Спочатку суху суміш пере-гарцьовують. Окремо розводять водою вапняне тісто, одержане вапняне молоко виливають у перегарцьовану суміш І перемішують її. Для приготування кольорових розчинів велике значення має точність дозування всіх складових — неправильне дозування не тільки позначається на якості штукатурки, а й призводить до порушення її заданих декоративних властивостей. Декоративний шар штукатурки наносять за 2 — 3 прийоми (залежно від його товщини) за допомогою звичайної штукатурної кельми. Спочатку виконують перший декоративний шар набриз-ку, який не розрівнюють, а витримують 1…2 год, щоб він частково затужавів. Після цього наносять наступні шари розчину, які розрівнюють і ущільнюють напівтерками або правилами. Наносити розчин можна також звичайними форсунками пневматичної дії. Якщо декоративна штукатурка має бути рівною, то поштукатурену поверхню затирають терками або загладжують гладилками. Для надання штукатурці міцності поверхню протягом 6…8 днів змочують водою. Для створення рисунка або рельєфної фактури, схожої на камінь, зовнішній шар кольорової вапняно-піщаної штукатурки обробляють у пластичному чи напівтвердому стані або наносять набризк. Оброблення по напівпластичному розчину. Після тужавлення нанесеного вапняно-піщаного розчину для отримання гладенької штукатурки його затирають терками або загладжують гладилками. Затирають поверхню рівномірними спіралеподібними рухами терки (вкругову) або однаковими по довжині розмахами терки (врозгін). Циклюють (рис. 6) поверхні для отримання зернистих фактур під пісковик через 1,5-2 год після нанесення опоряджувального шару. Після циклювання опоряджена поверхня набирає шорсткості або штрихової фактури і стає подібною до природного каменю. Крім того, опоряджена таким чином поверхня стає блискучою за рахунок того, що зерна кварцового піску і слюди під час циклювання очищаються від плівки цементу і їх блиск відновлюється. Цю роботу можна виконувати як на всій поверхні, так і на окремих її ділянках, у вигляді каменів прямокутної або квадратної форми. Кожен прямокутник каменю циклюють окремо, пересуваючи циклю на сумісних каменях у взаємно перпендикулярних напрямкам по правилах, що забезпечує отримання різних відтінків. Залежно від розмірів зерен заповнювача-піску одержують дрібно- (пісок розміром до 0,6 мм, товщина накривки 5…8 мм), крупно- (пісок до 1,2 мм, накривка — 8…10 мм) та грубозернисту (пісок до 3 мм, накривка 10…12 мм) фактури. Після циклювання штукатурку очищають м’якою сухою щіткою. Дрібну насічку отримують унаслідок торцювання поверхні цвяховою або гумовою щіткою для отримання фактури під природний камінь (пісковики, туфи). Опорядження по пластичному розчину. Фактуру «тра-вертино» отримують торцюванням свіжонанесеного шару світ-ло-жовтш накривки, яка загладжена металевою гладилкою, жорсткою волосяною щіткою з наступним пригладжуванням металевою теркою. Торцювання «під дрібну ніздрювату фактуру» здійснюють по свіжонанесеному та загладженому шару накривки за допомогою змоченої у мильній воді гумової губки. Оброблення металевою щіткою «під черепашник» виконують так. Свіжонанесений і вирівняний накривний шар обробляють жорсткою металевою щіткою (дріт до 1 мм завтовшки та 8…10 см завдовжки), вибираючи раковини (чарунки). Штриховку-начіс виконують за допомогою м’якої сталевої щітки (дріт 0,1 мм завтовшки, 10…12 см завдовжки) по свіжонанесеному та вирівняному накривному шару. Обробляють поверхню великими штрихами. На другий день тампоном знімають частинки розчину, які нещільно прилягають до основи. Накатування валиком (рис. 7) здійснюють по свіжому шару накривки. Поверхню валика (діаметром 12 см) роблять рифленою чи обтягують сталевою сіткою. Глибина рельєфу рисунка не повинна перевищувати 5 мм. Працюючи з валиком, до поверхні прикладають рейку або напів-терок і пересувають валик уздовж них, як по напрямній. При цьому потрібно стежити за тим, щоб тиск на валик весь час був однаковим. Для оброблення борознами (рис. 8, а, б) на підготовчий шар наносять пластичний тістоподібний розчин, який спочатку розрівнюють напівтерком, а потім, доки він не затужавів, обробляють малкою, протягуючи її по лінійці. Рис. 8. Оброблення штукатурки борознами за допомогою лекал: а — лекала; б— оброблення штукатурки Рифлену поверхню можна отримати і у разі оброблення поверхні штампом з рисунком, який може бути виготовлений з деревини, гуми, листової гофрованої сталі, відлитий із свинцю, бабіту (рис. 9). Обробляючи поверхню штамповками, на ній здебільшого виконують рисунок у вигляді рельєфного фриза. Якщо штамповка не має певного рисунка, то нею можна оздобити всю поверхню під рельєфний камінь. Щоб валики і штамповки під час роботи не забивались розчином, їх періодично змащують мильною водою, гасово-стеариновою сумішшю тощо. Комбіновану фактуру отримують послідовним обробленням нанесених декоративних шарів: нарізуванням їх у різних напрямках лопаткою, накатуванням валиком чи штампуванням штампом і набризкуванням. Нанесення накривного шару набризкуванням (рис. 10). Виконуючи набризкування, на опоряджувальний шар штукатурки наносять кольоровий розчин у вигляді бризок. Розчин для набризкування має бути більшої рухомості. Рис. 10. Види фактур, отриманих набризкуванням: а — дрібнозерниста; б— крупнозерниста Набризкування із використанням, стисненого повітря виконують форсункою по тільки-но вирівняному ґрунту. Отримують найрізноманітнішу фактуру набризку. Набризкування через сітку (рис. 11, а) з отворами від 2,5 х 2,5 до 10 х 10 мм виконують штукатурною лопаткою із сокола рівномірними кидками, що важливо для отримання рівномірної фактури. Чим більший розмір отворів сітки, тим грубіша фактура створюватиметься на поверхні. Розчин на поверхню накидають кілька разів на одній ділянці. Проходячи через сітку, розчин розподіляється на поверхні горбиками і утворює залежно від розміру сітки дрібну чи грубошерсту поверхню. Рис. 11. Способи отримання набризку: а — через сітку; б—з віника; в – зі щітки Набризкування з віника або жорсткої малярної чи щетинної одежної щітки (рис. 11, б, в) застосовують тоді, коли треба отримати фактуру «сніговими пластівцями» чи «італійське оздоблення», а також фактуру «під шубу». Для виконання набризкування віник або щітку змочують у розчині і, наблизившись до поверхні, ударяють ними по металевій або дерев’яній паличці. При цьому на поверхні створюється своєрідна рельєфна фактура, так звана «шуба». Під час роботи паличку слід увесь час тримати на однаковій відстані від поверхні й набризкувати суміш однаковими рухами щітки. Глибина рельєфу набризку залежить від густини розчину: чим густіший розчин, тим рельєф фактури буде глибшим, грубішим, і навпаки. Виконуючи набризкування з одежної щітки, її змочують у розчині, наближають до поверхні й проводять по ній дерев’яну паличку рухом на себе. При цьому пружна волосінь щітки від-кидатиме краплини розчину на поверхню. Набризкування «сніговими пластівцями» виконують так: на грунт наносять накривной шар темного кольору, який розрівнюють і ущільнюють напівтерком. Поверх незатверділого шару темної накривки віником накидають окремими плямами накривку білого кольору (звичайно вапняний розчин з мармуровим піском), яку злегка загладжують металевою гладилкою. «Італійське оздоблення» виконують так само, як і набризкування «сніговими пластівцями», тільки перший накривний шар наносять світло-зеленого кольору і розрівнюють його металевою гладилкою, а другий шар — жовтого кольору трохи загладжують металевою гладилкою. Виконуючи набризкування великими кидками, штукатурною лопаткою із сокола роблять кидки розчину однакових розмірів і укладають один біля одного (рис. 12).

Домашнє завдання: Вивчити та законспектувати. Скласти таблицю інструментів для виконання вапняно-піщаної кольорової штукатурки.Фотозвіт із виконаним домашнім завданням скинути в приват.

Група № 21.  Середа 04 листопада 2020року.

Урок за розкладом № 4 .

Предмет : Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:"Технологія виконання теразтової штукатурки".

  Виконання теразитової штукатурки Теразитові штукатурки застосовують переважно для опорядження бетонних або обгтукатурених поверхонь фасадів. Їх виконують із спеціально приготовлених сухих сумішей, які містять гідратне вапно, цемент, заповнювач у вигляді кварцового піску, мармурової крихти, слюди. Розрізняють теразит марок К, С і Д відповідно з крупно-, середньо- і дрібнозернистими заповнювачами. Теразит К використовують для обштукатурювання цоколю, С — для поверхонь стін, Д — для витягування архітектурних деталей. Найбільший розмір зерен заповнювача не повинен перевищувати для сумішей: К — пісок або крихта 4…6 мм, слюда 4..,5 мм; С — пісок або крихта 2…4 мм, слюда 1…2 мм; Д — пісок або крихта 1…2 мм, слюда 9, мм. Готують і транспортують теразитові штукатурки у розчинозмішувачах примусової дії на зразок штукатурного агрегату CO 164 в обсязі, достатньому для обштукатур е ння всього фасаду або його частини. Декоративні шари теразитового розчину наносять на підготовлену поверхню, як правило, за два прийоми. Перший шар 2…3 мм завтовшки наносять накиданням. Тільки-но набризк почне тужавіти, наносять другий шар 5…7 мм завтовшки, який розрівнюють правилом або напівтерком і затирають терками чи загладжують металевими гладилками відразу після нанесення розчину. Після того як штукатурка затвердіє, через 3…6 год її обробляють, одержуючи фактури «під шубу», «під тесаний пісковик», «під рваний камінь». Фактуру «під шубу» дістають циклюванням поверхні теразиту або набризкуванням теразитового розчину. Створення фактури «під шубу» циклюванням. Циклюють поверхні теразиту циклями або цвяховими щітками-терками, отримуючи різну зернисту фактуру залежно від фракції заповнювача та тривалості витримування накривного шару. Ознакою достатнього витримування накривки є характер випадання зерен заповнювача в процесі циклювання: вони повинні відриватися від маси розчину не руйнуючи його. Працюючи циклею, штукатур пересуває її по прямих горизонтальних або вертикальних лініях так, щоб вона плавно і рівномірно пересувалась на поверхні у тому самому напрямку. За циклею не повинні залишатися глибокі подряпини і западини у шарі розчину. Коли всю поверхню поцикльовано, її за допомогою щітки або просяного віника очищають від пилу і зернин заповнювача, що відшарувався від поверхні під час циклювання. Після цього опоряджену поверхню протягом 3—4 днів змочують водою по 3—6 разів на день. Створення фактури «під шубу» набризкуванням теразитового розчину. Набризкування теразитового розчину виконують так. На підготовлену поверхню наносять ґрунт із вапняно-цементного розчину таким чином, щоб він не дійшов до рівня маяків на 3…5 мм. На свіжий ґрунт накидають шар теразитового розчину і розрівнюють його напівтерками на рівні маяка. На не-затверділу накривку віником набризкують теразитовий розчин 5…7 мм завтовшки. Потім ребром правила знімають окремі зерна крупного заповнювача і обмітають щіткою. Для одержання фактури «під тесаний пісковик» з поверхні товстого шару (до 12 мм) теразиту сколюють зубилом, бучардою, троянкою чи іншим ударним інструментом верхній шар штукатурки. Працюючи з ударним інструментом, потрібно вибрати таку силу удару, щоб фактура на всій оброблювальній поверхні утворювалась однакова. Після закінчення цієї роботи поверхню очищають від пилу. Слід пам’ятати, що цей спосіб можна застосовувати лише у тому разі, якщо підготовчий шар штукатурки міцний, а опоряджувальний повністю затвердів. Фактуру «під рваний камінь» одержують втепленням у сві-жонанесений шар ґрунту щебеню декоративних порід і закиданням його теразитовим розчином. Після затвердіння розчину його в окремих місцях сколюють зубилом, потім обробляють дротяною щіткою.

Домашнє завдання: Вивчити та законспектувати. Фотозвіт чекаю в приват.

Група№ 21.Середа 04 листопада 2020року.

Урок за розкладом № 5 .

Предмет : Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:"Технологія виконання  штукатурки сграфіто".

 Сграфіто — спосіб декоративного оздоблення стін продряпуванням шарів штукатурки. Цю багатокольорову вапняно-піщану штукатурку виконують нанесенням 3 — 4 тонких шарів кольорового розчину з наступним продряпуванням верхніх шарів до нижніх. Звідси і назва «сграфіто» — слово італійського походження, що означає «видряпування». Цю обробку часто називають різьбленням на штукатурці, оскільки під час роботи доводиться зрізати один чи кілька шарів розчину, внаслідок чого отримують декоративний орнаментальний рисунок різної складності. Сграфіто можна отримати не тільки продряпуванням верхніх шарів, а й нанесенням розчину за шаблонами-трафаретами. Для штукатурки сграфіто застосовують лише вапняні розчини. Під час виконання зовнішніх робіт до складу розчину додають до 5 % портландцементу, що підвищує міцність і водостійкість штукатурки. Поверхні під штукатурку сграфіто підготовлюють так само, як і під інші види штукатурок. Штукатурка сграфіто складається з двох шарів: підготовчого і опоряджувального. Підготовчий шар, у свою чергу, також наносять двома шарами (набризк і ґрунт) і виконують із звичайного вапняного розчину. Після нанесення ґрунту розчин ущільнюють і розрівнюють напівтерками, а рівність поверхні перевіряють контрольним правилом. Якщо штукатурку виконували по попередньо встановлених маяках, то розчин розрівнюють малками. Після вирівнювання підготовчого шару на поверхні за допомогою подряпки відразу надряпують горизонтальні хвилеподібні борозни. Борозни роблять 3,,.5 мм завглибшки на відстані 20…30 мм одна від одної для створення додаткової шорсткості на підготовчому шарі штукатурки, що сприяє кращому зчепленню з ним зовнішнього шару (рис. 14). Залежно від кількості кольорів на рисунку опоряджувальний шар складається з певної кількості шарів. Рис. 14. Надряпування підготовчого шару штукатурки: а – гребінець-подряпник, б – розміщення борозен Розчин для штукатурок сграфіто. Для виконання опоряджувальних шарів застосовують кольорові вапняні розчини, приготовлені на дрібнозернистому піску або мармуровому борошні. Спосіб приготування. Кількість пігментів беруть залежно від заданої інтенсивності кольору рисунка. Спочатку на фарботерці змішують вапняне тісто з пігментами і перетирають. Після цього кольорове вапно у змішувальній машині перемішують з піском і потрібною кількістю води. При приготуванні розчину у розчинозмішувачах вапняне тісто в окремій посудині розводять водою. Отримане вапняне молоко проціджують і змішують у барабані розчинозмішувача спочатку з кольоровою пастою, а потім з піском. Нанесення кольорових шарів. Перед нанесенням першого опоряджувального шару висохлий підготовчий шар штукатурки змочують водою, яку набризкують із щітки або за допомогою шланга, приєднаного до водопровідної мережі. Як тільки вода всмоктується в ґрунт, приступають до нанесення накривних шарів. Наносять опоряджувальний шар з кольорових розчинів на ті ділянки поверхні, на яких виконуватимуться рисунки. Всі інші ділянки штукатурять звичайним вапняним розчином сірувато-білого кольору. Товщина накривного шару на цих ділянках має відповідати сумарній товщині багатокольорового опоряджувального шару на ділянках розміщення рисунків. Перший кольоровий шар штукатурки наносять на підготовчий шар (ґрунт) кельмою з сокола шаром 6…8 мм завтовшки і відразу розрівнюють і ущільнюють напівтерком, щоб уникнути утворення раковин-порожнин. Так само наносять наступні шари із розчинів потрібних кольорів, коли розчин частково підсохне, і після розрівнювання затирають дерев’яною або повстяною теркою. Товщина цих шарів має бути 2…З мм. Як правило, останній шар штукатурки роблять до 1 мм завтовшки, застосовуючи рідший розчин, який наносять на поверхню маховою щіткою і розрівнюють кельмою або сталевою гладилкою. При виконанні рисунка на загальному сірувато-білому фоні обштукатуреної поверхні для останнього опоряджувального шару застосовують вапняний розчин без пігментів, який наносять одночасно з виконанням накривного шару на інших ділянках поверхні. При виконанні рисунка на кольоровому фоні поверхні останній шар виконують кольоровим розчином, у якому замість піску застосовують мармурове борошно, або звичайним розчином з наступним фарбуванням поверхні водною лугостійкою фарбою за допомогою щітки або фарбопульта. Простішим методом штукатурки сграфіто є такий, за яким усі шари штукатурки виконують звичайним вапняним розчином. Після цього на відповідні ділянки поверхні «по припороху» переносять контури рисунка, видряпують його на певну глибину і фарбують окремі елементи його мінеральними, вапняними або іншими фарбами. Виконання сграфіто нанесенням розчину за шаблонами-трафаретами. Цей спосіб виконання штукатурки називають імітацією. Прості, окремо розміщені на поверхні рисунки з кольорових розчинів можна виконувати за шаблонами, що поділяються на форми і лекала. Залежно від застосування шаблонів вони можуть бути опуклі або заглиблені. Шаблони виготовляють із фанери або цупкого товстого картону і прооліфлюють їх. Товщину матеріалу для шаблона підбирають залежно від потрібної опуклості або заглибленості кольорового рисунка. Кількість шаблонів для виконання одного рисунка залежить від кількості кольорів у ньому. Це пояснюється тим, що кожний елемент рисунка певного кольору виконують за окремим шаблоном. Обробка цим способом продуктивніша, ніж способом видряпування, і може бути виконана менш кваліфікованими штукатурами.

Домашнє завдання : Вивчити та законспектувати. Виконати коротку письмову довідку

про історію  штукатурки сграфіто.Фотозвіт про виконані домашні завдання скинути в приват.