Група № 21. СЕРЕДА  03  ЛИСТОПАДА 2021 року.

Урок за розкладом №2.

Предмет: " Технологія штукатурних робіт "

Тема уроку: " Централізоване приготування будівельних розчинів"

Загальні відомості про приготування розчинних сумішей

 Будівельні розчинні суміші, як правило, приготовляють цент­ралізовано на спеціальних розчинозмішувальних заводах або вуз­лах. Щоб розчин не тужавів під час транспортування і не відша­ровувався, на заводі краще приготовляти суху розчинну суміш (в'яжучі і заповнювач), а на будівельному майданчику перед ви­користанням її слід замішувати водою. До вапняного розчину, за необхідності, доцільно додавати цемент або гіпс перед його вико­ристанням. Суттєвими перевагами сухих сумішей є: - можливість попередньо завести необхідну кількість сухої суміші; - не потрібно перевозити велику кількість води; - зимою при перевезенні суха суміш не замерзає; - зменшуються втрати розчину; - можливо приготовлювати розчин необхідної кількості.

 Склад розчину і вид його залежить від призначення. Зимою розчин приготовлюють з підігрітого до 40°С піску і до 80°С води. Сухі суміші транспортують і зберігають у сухих місцях, щоб не засмічувались. Схема роботи розчинного вузла подана на рис. 15. Рис 15. Схема роботи розчинного вузла: 1 - скребковий живильник подає пісок на елеватор 2; 3 - грохот; 4 - бункер; 5 - стрічковий жи­вильник; 6 - розчинозмішувач; 7 - дозатор; 8 - бачок для води; 9 -шнек; 10 - бункер для цементу; 11 - насос; 12 - бункер для вапна; 13 - ємкість для вапна; 14 - дозатор вапна; 15 - бункер для розчину; 16 -автомашина. При невеликих обсягах робіт розчин приготовляють вруч­ну в ящиках (рис. 16) або на буйках. При приготуванні цементного розчину перемішують цемент з піском насухо в необхідній пропорції, а потім заливають водою і знов перемішують. При приготуванні цементно-вапняного або цементно-глиняного роз­чину спочатку перемішують цемент з піском насухо, а потім замішують вапняним або глиняним молочком, приготовленим в окремій посудині. При приготуванні вапняно-гіпсового роз­чину, гіпс насипають у рідкий вапняний розчин і перемішу­ють 1 хв, оскільки розчин може відмолодитись і стане непри­датним для штукатурення. Вапняно-гіпсовий розчин приготов­ляють для роботи на декілька хвилин. 

 Приготуванню розчину вручну (а) і пристосування для пе­ремішування розчину (б); визначення рухомості розчину (в). Мішають розчин веслом 1 (рис. 16), боткою 2, мутовкою З, мішалкою 4, сапою або лопатою, а при невеликих об'ємах — кельмою. Дозують складові розчину, як правило, за об'ємом (відра­ми, тачками). При невеликих обсягах робіт можна приготовля­ти в пересувних розчинозмішувачах і бетонозмішувачах. 29. Класифікація розчинів та їх склад Розчини для звичайних штукатурок поділяються: - за видом в'яжучих матеріалів: цементні, цементно-вапняні, вапняні, вапняно-гіпсові, гіпсові, вапняно-глиняні, глиняні; - за призначенням: розчини для зовнішніх штукатурок, роз­чини для внутрішніх штукатурок, для облицювання; - за розташуванням у штукатурці (для оббризка, ґрунту і накривки). Вибирають розчин залежно від його призначення. Для штукатурення кам'яних і цегляних поверхонь у сухих внутрішніх приміщеннях застосовують вапняний розчин, а для витягування карнизів і укосів вапняно-гіпсовий. Для штукатурення гіпсових і дерев'яних поверхонь всере­дині приміщення застосовують вапняно-гіпсовий розчин: - для оббризка 1:(0,3-=-1):(2-ьЗ); - для ґрунту 1:(0,5ч-1,5):(1,5-т-2); - для безпіскової накривки 1:(1-=-1,5):0; - для накривки з піском 1:(1-=-2) (рекомендується без гіпсу). Для штукатурення бетонних поверхонь і фасадів застосо­вують вапняно-цементні розчини, а цоколі та інші вологі при­міщення і конструкції штукатурять цементним розчином. Штукатурення по металевій сітці виконують цементним розчином або наносять оббризк цементним молоком, а ґрунт і накривку - вапняним розчином у сухих приміщеннях.

 Ру­хомість розчинних сумішей і крупність заповнювача повинні відповідати вимогам таблиці 5. Таблиця 5. Рухомість розчинних сумішей і крупність заповнювача для звичайної штукатурки Назва шарів Розміри зерен заповнювача, мм, не більше Рухомість розчинних сумішей, см при механізова­ному нанесенні при нанесенні вручну Оббризк 2,5 9...14 8...12 Грунт 2,5 7...8 7...8 Накривка: — безпіскова гіпсо-вапняна — без гіпсу - 1,2 - 7...8 9...12 7...8 ЗО. Глиняний розчин Перевага глиняних розчинів у тому, що вони мають низьку вартість. Недоліками цього розчину є низька міцність і слабка водостійкість. Тому їх застосовують у сухих другорядних при­міщеннях і для штукатурення пічок. Перед приготуванням глиняного розчину глину розмочують. Як заповнювач, крім піску, застосовують солом'яну січку, деревну тирсу, полову, стружку тощо. Ці заповнювачі надають глиняному розчину в'язкості і міцності. У таблиці 6 подані склади нормальних гли­няних розчинів залежно від жирності глиняного тіста і його середньої щільності. Таблиця 6. Склад нормальних глиняних розчинів Ступінь жирності глини Об'ємна маса глиняного тіста, кг/м3 Склад розчину (за об'ємом) Жирна з наявністю піску до 5% 1300... 1400 1:5 Середня (нормальна) з наявністю піску до 16% 1450...1500 1:4 Пісна (суглинок) з наявністю піску до 30% 1500...1600 1:3 +Для підвищення водостійкості глиняних розчинів до них додають вапняне молочко, цемент або бітумні в'яжучі (наприк­лад, 1:(0,05 : 0,1):(3 : 5)(глина : бітум : пісок). Приготовляють глиняний розчин вручну або в розчинобетонозмішувачах. Спочатку в змішувач подають воду, а потім глиняне молоко, приготовлене в іншій ємкості, бітумне в'яжуче і перемішують їх впродовж 3О...45 с. Після цього завантажують заповнювач і продовжують перемішувати масу ще не менше 1 хв. Якщо бітум надійшов у твердому стані, то його спочатку варять, а потім змішують з глиною і приготовляють емульсію. Глиняні і гли­няно-вапняні розчини придатні для використання впродовж 2...З діб

 Вапняні і вапняно-гіпсові розчини

Вапняні розчини з давніх часів застосовують для штукату­рення в сухих умовах, а розчини на гідравлічному вапні при­датні для штукатурення фасадів. Працювати з вапняними роз­чинами легко, оскільки вони мають високу пластичність і ру­хомість. Однак вапняні розчини повільно тужавіють і тверд­нуть. При використані вапняного тіста, яке містить у собі 50% води, рекомендуються такі склади розчинів:

- для оббризку (за об'ємом) 1:2 (вапно : пісок);

- для ґрунту 1:(2:3);

- для накривки 1:(1:2).

Для штукатурних розчинів необхідно застосовувати добре погашене вапно, що відстоялось у воді не менше 2-х тижнів (при ручному гашенні).

Щоб зменшити витрати вапна у вапняний розчин додають милонафт. Оскільки вапняний розчин повільно тужавіє, його можна приготовляти на 2...З дня. Якщо розчин загустіє, то до нього додають воду і ретельно перемішують. Для прискорення

тужавіння до вапняного розчину додають гіпс. Рекомендують наступний склад вапняно-гіпсового розчину:

- для оббризку --1 : (0,3:1): (2:3);

- для ґрунту - 1 : (0,5:1,5): (1,5:2);

- для накривки 1: (1:1,5) - без гіпсу (оскільки буде відмо­лоджування гіпсу).

Для безпіскової накривки застосовують розчини для вологої штукатурки складу (за масою) 1:3 (гіпс : вапно) трохи вологої -1:2, сухої - 1:1 (гіпс просіяний і вапно проціджене). Такий роз­чин починає тужавіти через 5...15 хв.

Громадські будівлі часто розмальовують водними фарбами по свіженанесеній вапняній штукатурці. Таке розмалювання називається фрескою. Тому розчин повинен бути міцний, по­ристий, без мінеральних солей, а вапно застосовують першого сорту, яке одержують з перепаленого мармуру. Як заповнювач застосовують чистий кварцовий пісок з зернами 0,15...0,6 мм. Склад розчину 1:2.

Інколи застосовують розчини із меленого вапна, але вони швидко тверднуть (через 5... 10 хв), тому до розчину потрібно додавати 0,3... 1 ч глини від маси меленого вапна.

32. Цементні і цементно-вапняні розчини

Цементні розчини дорожчі, ніж розчини на інших в'яжу­чих. Тому їх застосовують тільки для штукатурення приміщень і поверхонь з підвищеною вологістю (понад 60%), а також для конструктивних елементів, які потребують підвищеної міцності (облицювання, цементні стяжки, цементні вироби тощо). Склад цементно-вапняного розчину: для оббризку -1:1:5; для ґрунту - 1:1:7; для накривки - 1:1:5. Для надання пластичності цементному розчину додають до нього 5% розчин милонафту, сульфатоспиртову барду, вапно або глину. Для ре­монтних робіт рекомендується до цементного розчину складу 1:3 додавати 5% водний розчин нітриту натрію або 7% розчин полівінілацетатної дисперсії для кращої адгезії (зчеплення). Це­ментно-вапняний розчин більш пластичний, ніж цементний, тому ним легше працювати. Його застосовують для штукатурен­ня бетонних не дуже вологих поверхонь, а також для облицю­вання стін керамічною облицювальною плиткою. Приготовля­ють цементновапняций розчин двома способами: суху суміш це­менту з піском розмішують з вапняним молоком, або до вапняно-піщаного розчину додають цемент, необхідну кількість води і перемішують.

+Для облицювання підлоги застосовують цементний розчин складу 1:3 марки 150, для стяжки 100, 150, 200, а для облицю­вання стін цементно-вапняний складу 1:1:5 або 1:0,5:4 марки 50, 75.

Домашне завдання : Законспектувати та вивчити. Фотозвіт про виконану роботу скинути в приват.

Група № 21. СЕРЕДА 03 ЛИСТОПАДА 2021 року.

Урок за розкладом №3.

Предмет: " Технологія штукатурних робіт "

Тема уроку: " Торкретування поверхонь"

Нанесення розчину торкрет-установками й цемент-гарматами Для нанесення розчину торкрет-установками й цемент-гарматами готують суміші із цементу марки 400 і сухого кварцового піску в співвідношенні від 1:1 до 1:8. Вологість суміші повинна бути не більш 6...8 і не менш 4%, вологість піску 4%. Матеріали просівають через сита. Не менш 95% піску повинне пройти через сито із гніздами 5мм, від 60 до 86% - через сито 2,5мм і від 30 до 70% - через сито 1,2мм.

Для прискорення схоплювання торкрет-штукатурки в суміш уводять добавки хлористого кальцію або рідкого скла (підбирає лабораторія), для збільшення водонепроникності - церезит у співвідношенні 1:10 (1 ч. церезиту на 10 ч. води).

Кількість подаваної води регулюють вентилем. При надлишку води розчин сповзає з нанесеної поверхні, при недоліку розчин не змочується й, вилітаючи, порошиться

До початку роботи встановлюють агрегат для торкретування (мал. 42). Близько цемент-гармати ставлять повітроочисник 4, резервуар для води 3 і компресор, від якого йдуть шланги із двома відгалуженнями. Один кінець підключають до повітроочисника, іншої до резервуара з водою. Від повітроочисника шланг підключають до цемент-гармати. Таким чином, до цемент-гармати від компресора буде надходити стиснене повітря. До сопла 2 від цемент-гармати підключають матеріальний шланг, а від резервуара - водяник

Рис. 42. Торкретування поверхонь:
1 - цемент-гармата, 2 - сопло, 3 - резервуар для води, 4 - повітроочисник

Цемент-гармату обслуговують двоє робітників. Перед завантаженням суміші засинають у бункер 2...3 лопати цементу для змазування ущільнювальних дисків щоб уникнути їх підвищеного зношування. Рівень робочої суміші повинен бути не нижче висоти побудника. Усю систему й особливо подачу води для одержання потрібної консистенції розчину регулюють за допомогою кранів. Робітник тримає сопло перпендикулярно поверхні на відстані 800... 1000мм від неї. Розчин наносять колоподібними рухами. У процесі роботи спостерігають за показаннями манометра

Перший шар торкрет-штукатурки наносять на зволожену поверхню товщиною 15мм, потім його вирівнюють, зрізуючи нерівності лопаткою або кельмою, і витримують не менше 2...5 год, а потім наносять другий шар на зволожений перший

Нанесення розчину растворометами. Растворометами розчин наносять робітники вдвох. Штукатур бере растворомет однієї рукою за ручку, підносить його до поверхні на відстань від 10 до 50див і відкриває іншою рукою ручку повітряного крана. Розчин викидається із сопла смолоскипом шириною до 25див, що залежить від густоти розчину. Другий робітник безупинно підливає в бункер растворомета розчин. Розчин наносять зверху вниз суцільною смугою в кілька шарів без пропусків. Цим способом наносять обрызг, ґрунт і накрывочный шар розчинами будь-якого складу, а також розчин при витягуванні тяг.

Затирання штукатурки Штукатурку затирають затирочными машинами в такій послідовності. До початку роботи штукатурно-затирочную машину оглядають і виправляють дефекти. Якщо затирочные диски перебувають не в одній площині, їх виправляють. Для цього диски прошлифовывают на рівній бетонній плиті в сухому стані або ж змочують плиту водою й посипають дрібнозернистим піском, або змазують розчином. Обробку ведуть доти, поки диски не будуть вирівняні

Щоб одержати більш чисту затірку, на диски кріплять повстяні або фетрові підбивки, які прибивають цвяхами або приклеюють. Спочатку увімкнуть двигун, приставляють затирочные диски до поверхні штукатурки, натискають на машину з певним зусиллям і водять нею по поверхні в різних напрямках. Машину тримають обома руками (мал. 43). Штукатурку краще затирати, поки вона не підсохнула і її не потрібно змочувати. Це дає можливість вірніше відрегулювати силу натиску на машину. Якщо штукатурка підсохнула, регулюють подачу води до затирочной машині

Рис. 43. Затірка штукатурки електричною машиною

У процесі затірки машину краще водити не круговими рухами, як при затірці терткою, а горизонтальними по довжині стіни або стелі, направляючи машину те в одну, то в іншу сторону, переходячи по довжині захватки, що затирається. Можна затірку вести невеликими захватками довжиною до 1,5м, що дає можливість робітникові стояти на одному місці. Наприклад, на стінах затірку роблять зверху з поступовим переходом униз, на стелях - захватками по довжині або ширині стелі

Якщо машина постачена обладнанням для змочування водою поверхонь штукатурки, що затирається, то поверхня обробляє машиною один робітник. Коли немає такого обладнання - один робітник затирає поверхню, другий змочує її водою й виправляє дефекти штукатурки, підмазуючи їх розчином і затираючи терткою, а також затирає такі місця, які неможливо виконати машиною. Штукатур, що затирає поверхню машиною, повинен працювати в захисні окулярах

Домашне завдання : Законспектувати та вивчити. Фотозвіт про виконану роботу скинути в приват.