Група № 11. Четвер   24  березня  2022 року. 

Урок за розкладом № 1.

Предмет: " Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку: "Матеріали для закріплення ГКЛ до поверхонь.Гіпсокартонні плити та панелі "

Матеріали для закріплення гіпсокартонних листів до поверхонь Для закріплення ГКЛ до різних підготовлених до сухої штука-турки поверхонь використовують монтажний клей «Перл- фікс» на гіпсовій основі. Він призначений для приклеювання ГКЛ до поверхні з нерівністю до 20 мм, а також для приклеювання до стін і ГКЛ ізоляційних матеріалів (пінополістирол, мінеральна вата) і комбінованих гіпсових панелей усередині приміщень. Середня норма витрати клею становить 5 кг суміші на 1 м2. Для зменшення всмоктувальної здатності стіни, збудовані з пористого (гігроскопічного) матеріалу, обробляють ґрунтовкою «Грундерміттель» або «Тіфенгрунд», що дає змогу збільшити зчеплення клею з основою. Гладенькі поверхні стін, що погано всмоктують вологу, наприклад цементобетонні, слід попередньо обробити ґрунтовкою «Бетонконтакт», що значно поліпшує зчеплення монтажного клею з основою. Ґрунтовку «Грундерміттель» випускають у відрах місткістю 15 кг. При розведенні водою у співвідношенні 1 : 3 витрата ґрунтовки становить 0,1 кг на 1 м2 поверхні стіни. Роботи, пов’язані з нанесенням ґрунтовки, можна виконувати за температури не нижче ніж 5 °С. Ґрунтовка «Тіфенгрунд» готова до використання, призначена для попереднього оброблення з метою поліпшення адгезії (зчеплення покриття з основою) та укріплення поверхні, для ґрунтування дуже гігроскопічних поверхонь (гіпсова штукатурка, ГКЛ і ГКП, наливні підлоги), що активно всмоктують вологу. Ця ґрунтовка є чистим, екологічним продуктом, нешкідливим для людини. Вона пропускає водяну пару, яка накопичується всередині приміщень, що забезпечує «дихання» обґрунтованих поверхонь. Перед використанням ґрунтовку перемішують і наносять щіткою або валиком по всій поверхні основи. Розріджувати ґрунтовку «Тіфенгрунд» не можна. Роботи виконують за температури повітря і основи не менше ніж 5 °С. Наступні технологічні операції з обробленою поверхнею можна здійснювати тільки після її висихання через 3 год. Ґрунтовка «Тіфенгрунд» випускається у відерцях місткістю 5 л. Термін її зберігання 1 рік. Уроки

//ГКП, що виготовляються на заводському конвеєрі за прокатною технологією, можуть бути використані в заводських умовах для отримання: листів з обрізаними з усіх боків кромками; гіпсокартонних касет, нарізаних у вигляді квадратів; перфорованих та шліцьованих гіпсокартонних плит (ГКП) з наскрізними отворами – круглими або у вигляді прорізів, що утворюють рисунок на їх поверхні

Перфоровані (або шліцьовані) ГКП залежно від діаметра отворів і відстані між ними позначаються як 8/18 (отвори діаметром 8 мм з кроком 18 мм); 8–12/36 (отвори діаметрами 8 і 12 мм просвердлюють почергово з кроком 36 мм). Прорізи в шліцьованих плитах утворюють дисковою пилкою, тому довжина шліців на лицьовому боці відрізняється від довжини на зворотному боці тим більше, чим більша товщина плити. Перфоровані і шліцьовані плити використовують для отримання звукопоглинальних поверхонь підвісних стель. Якщо ГКП не мають перфорації, то вони використовуються для виготовлення акустичних поверхонь у приміщеннях з обмеженими вимогами до звукопоглинання. В приміщеннях з такими стелями досягають найкращого звучання джерела звуку (голосу людини, музичних інструментів).

Гіпсокартонні плити також використовують для утворення гіпсокартонних оздоблювальних панелей для декоративного облицювання стін. Ці панелі мають спеціальні покриття з полівінілхлоридної декоративної оздоблювальної плівки «Ізоплен» або «Девілон» на паперовій основі, декоративного матеріалу «Плетекс», з фольги алюмінію як пароізоляції, литого свинцю проти рентгенівського випромінювання.

Для підвищення теплоізоляції стін, стель, покрівлі випускають гіпсокартонні панелі з пінополістирольним утеплювачем – гіпсокартонні комбіновані панелі. Вони являють собою двошаровий будівельний виріб – ГКП з приклеєною до нього з тильного боку пінополістирольною (типу PS) або пінополіуретановою плитою.

Найчастіше для їх виробництва використовують ГКП таких розмірів: довжина – 2500 ± 8, ширина – 600; 1200; 1250 мм. ГКП виготовляють з такими товщинами шарів, мм:

Товщина ГКП, мм	10,0	12,0	12,5	13,0	14,0
Товщина теплоізоляційного шару з плит полістирольних, мм	20,0	30,0	40,0	50,0	60,0

Гіпсокартонні комбіновані панелі використовують для облицювання внутрішніх поверхонь зовнішніх стін, а також для оздоблювання стель приміщень житлових і цивільних будинків.

Використання ефективного утеплювача (пінополістиролу) у будівництві та реконструкції будівель дає змогу:

• економити теплову енергію на опалення;

• скоротити витрати на опалювальне обладнання;

• збільшити корисну площу будинку за рахунок зменшення конструктивної товщини стін;

• скоротити витрати матеріалів на фундаменти за рахунок зменшення маси будівлі;

• підвищити температурний комфорт у приміщенні;

• скоротити шкідливі викиди в атмосферу в зв'язку зі скороченням витрат енергії на опалення.Для опоряджування ГК листів використовують найрізноманітніші інструменти і матеріали.

Інструменти:

Ножі для різання ГКЛ; рубанок для стругання косих кромок ГКЛ; шліфувальний рашпіль; фреза для прорізування отворів у ГКЛ до 95 мм; 2-3-метрові правила, рівні; шланговий рівень; електричні дрилі; ножиці для різання бляхи; шуруповерти; болгарка з набором дисків; шпателі різних розмірів; відбивочний шнур.

Матеріали:

Шпаклівки (чорнова, чистова); шурупи необхідних розмірів; профілі необхідних типів і довжин; кріплення для профілів; армуючи стрічка для заробляння швів ГКЛ необхідних типів.

Типи ГКЛ

Тип ГКЛ	Колір
	Картону (лицьовий бік)	Картону (зворотній бік)	Написів на зворотньому боці
Будівельний ГКЛ Вогнестійкий ГКЛО Вологостійкий ГКЛВ Вологостійкий ГКЛВО	Світло-сірий, сірий Те саме Зелений Те саме	Сірий, темно-сірий Те саме Зелено-сірий Те саме	Синій Червоний Синій Червоний

Види плити	Товщина (мм)	Ширина (мм)	Довжина (мм)
Плита ремонтна Плита звичайна Плита звичайна Плита звичайна Плита звичайна Плита вогнестійка Плита водостійка Плита вогне і водостійка	6,5 9,5 12,5 12,5 15 12,5 15 12,5	900 1200 1200 600 1200 1200 1200 1200	3000 2000; 2500; 2600; 2700; 2800; 3000 2000; 2400; 2500; 2600; 2700; 2800; 3000 2600 2000; 2600; 3000 2000; 2400; 2500; 2600; 2700; 2800; 3000 2500; 2600; 2800; 3000 2000; 2400; 2500; 2600; 2700; 2800; 3000

Профіль “UD” використо-

вується для виготовлення

підвісних стель і облицю-

вання стін.

Товщина бляхи - 0,6мм

Профіль у формі “CD”

вується для виготовлення

підвісних стель і облицю-

вання стін.

Товщина – 0,6 мм
Асортимент	Довжина
Профіль “CD 60×27” Профіль “CD 60×27”	2,6м 4,0м

Профіль в формі “U”, холодне пресування з оцинкованої сталі.

Призначений для виготовлення каркасу стіни.

Прикріплюється до стелі або на підлогу.

Асортимент	Довжина	Тип
Профіль “U 50” Профіль “U 75” Профіль “U 100’	L= 4 m L= 4 m L= 4 m	U 50 x 40 U 75 x 40 U 100 x 50

Профіль в формі “С”, холодне пресування з оцинкованої сталі.

Призначений для виготовлення каркасу стіни.

Прикріплюється вертикально між профілями “U”.

Асортимент	Довжина	Тип
Профіль “C 50” Профіль “C 75” Профіль “C 100”	L=2,6 m L=3,0 m L=2,6 m L=3,0 m L=3,2 m L=3,4 m L=3,6 m L=4,0 m L=3,0 m L=3,2 m L=3,4 m L=3,6 m	C 48,8 x 50 C 73,8 x 50 C 98,8 x 50

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати. Фотозвіт скинути в приват . 

 Група № 11. Середа  23 березня 2022 року. 

Урок за розкладом № 2.

Предмет: " Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку: "Технологія опорядження поверхонь гіпсокартонними листами "

ГКЛ слід розкроювати так, щоб зазор між ГКЛ, підлогою і поверхнею стелі становив не менше ніж 20 мм. Зазор між ГКЛ і готового поверхнею стелі має бути не менш як 5 мм. Зазори виконують для провітрювання і видалення вологи з порожнини між ос-новою і гіпсокартоном. Зазори між ГКЛ і поверхнею підлоги потім закривають плінтусом. Після закінчення робіт з улаштування сухої штукатурки шви в місцях примикання ГКЛ до стелі шпаклюють. Зазори в підлозі і стелі можна також зашпарувати мінеральною ватою і ущільнювальною масою для стикових щілин («Кнауф- Акріл -Діхтунгмассе»). Перед приклеюванням ГКЛ у них вирізують отвори для вимикачів розеток, електропроводки. Суху суміш монтажного клею «Перлфікс» замішують тільки в чистих посудинах (гумових або пластмасових), оскільки залишки старого розчину прискорюють тужавлення нового замісу. В чисту воду засипають суху суміш. На мішок (ЗО кг) треба 12 л води. Отриману масу добре перемішують до кашкоподібного стану так, щоб не було грудок. З клеєм працюють протягом 30 хв з моменту засипання суміші у воду. ГКЛ спочатку приклеюють до тих ділянок стіни, які розташовані поблизу дверних та віконних прорізів, тобто, де потрібні підвищені охайність і точність припасування ГКЛ. До рівних підготовлених поверхонь стін, наприклад з бетону, ГКЛ приклеюють нанесенням тонких суцільних смуг клею «Фугенфюллер» зубчастим калібрувальним шпателем по всьому периметру та однієї-двох смуг по середині ГКЛ, укладених лицьовим боком униз на очищену поверхню підлоги переносного робочого столу (рис.1). Після нанесення клею робітники піднімають ГКЛ, встановлюють на підкладки, укладені під стінку для утворення зазору 20 мм з підлогою, притискують до стіни і вирівнюють за допомогою виска або рівня. Підкладки з-під ГКЛ видаляють лише після тужавлення клею. Як правило, гіпсокартонні листи приклеюють вертикально. Слід мати на увазі, що ГКЛ можна вирівнювати лише до того моменту, поки клей не почне тужавіти. Гіпсокартонні листи встановлюють упритул один до одного. Бажано влаштовувати підряд не менше ніж два, а краще три ГКЛ на розчині з одного замісу. Одночасно рекомендується вирівняти установлення. Приклеювання ГКЛ до нерівних поверхонь стін (нерівності до 20 мм) зведених із цегли, різних стінових блоків або змішаної кладки (цегла і стінові блоки або камені) потребує нанесення більшого шару гіпсового клею. У цьому разі використовують гіпсовий клей «Перлфікс», який кельмою наносять по периметру і по середині ГКЛ купками через 30…35 см. Уздовж поздовжніх кромок та краю ГКЛ, що прилягає до підлоги, клейові купки наносять близько або майже впритул одна до одної 3…4 см заввишки (рис. 2). Для ГКЛ 9,5 мм завтовшки клейові купки укладають у чотири ряди, для ГКЛ 12,5 мм завтовшки — у три ряди (по ширині ГКЛ). Під час робіт слід встановлювати підряд, як і в попередньому випадку, не менше ніж три ГКЛ на клею з одного замісу з одночасним вивірянням їх під рівень або висок. При встановленні ГКЛ на підкладки не можна залишати порожнини у швах, оскільки після їхнього оброблення (шпаклювання) на ділянці стику можуть утворюватися тріщини. На стінах зі змішаною кладкою або з бетонних, шлакобетонних блоків з вапняку-черепашнику у разі нерівностей понад 20 мм слід сформувати рівну поверхню за допомогою маячних смуг з ГКЛ завширшки 10 см, які приклеюють до стіни клеєм «Перлфікс» і вирівнюють під рівень, висок або рейку (рис. 3). Улаштовуючи вирівнювальну основу з маячних гіпсокартонних смуг, спочатку до стіни зверху і знизу приклеюють горизонтальні смуги з ГКЛ, а потім вертикальні з кроком, що відповідає, як правило, половині ширини ГКЛ. Як і в попередніх випадках поміж крайніми смугами і поверхнями покриттів (підлоги і стелі) слід залишати зазори 10…20 мм. Відстань між осями симетрії вертикальних маячних смуг не повинна перевищувати фактичних розмірів ширини ГКЛ. На приклеєний до стіни «каркас», сформований зі смуг ГКЛ, або на зворотний бік ГКЛ зубчастим калібрувальним шпателем наносять тонкий шар клею «Фугенфюллер», після чого ГКЛ приклеюють до каркаса і вирівнюють облицювання

Домашнє завдання : Вивчити та законспектувати. Фотозвіт чекаю в приват.

 . 

 Група № 11.Четвер  17 березня  2022 року .

Урок за розкладом № 1

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку: " Сфера застосування й переваги облицювання поверхонь гіпсокартонними листами перед обштукатурюванням поверхонь мокрим способом"

 У будівництві гіпсокартон є одним з найпопулярніших оздоблювальних матеріалів. Легкість обробки та простота монтажу дозволяють якісно виконувати роботи з ним навіть непрофесійним будівельникам. Основна функція гіпсокартону - це покриття внутрішніх та зовнішніх (зсередини) опорних стін і внутрішніх стін (загородка). За допомогою гіпсокартону PLATÓ ви можете втілити свої найсміливіші ідеї у дизайн вашого житла, коли реконструкція інтер'єру повинна бути проведена швидко та без виконання зайвих робіт.

ВАРІАНТИ ОБШИВКИ СТІН ГІПСОКАРТОНОМ

У будівництві застосовують 3 варіанти оздоблення стін гіпсокартоном:

• спосіб "суха штукатурка" за допомогою клею PLATÓ Fixer;
• стінове облицювання з використанням каркасу із металопрофілю;
• окремо розташовані облицювальні конструкції.

Основний критерій при виборі одного з цих варіантів - наскільки поверхня стіни далека від ідеальної площини та відхилена відносно вертикалі. Не менш важливо враховувати і майбутній дизайн приміщення: чи плануються стінні ніші, додаткова шумо - та теплоізоляція.

Стінове облицювання застосовується у тих випадках, коли стіна має великі нерівності, сильні відхилення від вертикальної прямої, планується використання у дизайні арок, ніш, додаткових загородок. Також цей варіант облицювання незамінний у приміщеннях, у яких необхідно забезпечити високий рівень звукоізоляції (у поєднанні з мінеральною ватою), поліпшити теплоізоляцію.

Окремо встановлені облицювальні конструкції застосовуються також у поєднанні із ізоляційними матеріалами з мінеральних волокон, ці конструкції чудово підвищують теплоізоляційні та звукоізоляційні характеристики стін. Використовуються, де необхідно приховати місця проходження об'ємних інженерних комунікацій: будь-яких трубопроводів, кабелів електроживлення й т.п. Найчастіше цей варіант застосовується в офісних та виробничих приміщеннях. Для житлових приміщень використовується у тому випадку, коли необхідно розділити загальний обсяг на кілька зон. Робиться це за допомогою зведення загородок або фальш-стін. Цей варіант також передбачає використання металопрофілю для виготовлення каркаса.

Варіант облицювання гіпсокартоном на металевий каркас передбачає великі витрати на покупку матеріалів, тому що окрім гіпсокартонних плит необхідно придбати профіль та елементи його кріплення. Зростають також і тимчасові витрати, основна частина яких припадає на розмітку та установку самого каркаса.

Найпростішим, економічним та швидким за часом варіантом облицювання є кріплення гіпсокартону до стіни за допомогою гіпсового клею PLATÓ Fixer . Розглянемо його більш детально.

ОБЛИЦЮВАННЯ СТІН ГІПСОКАРТОНОМ МЕТОДОМ "СУХА ШТУКАТУРКА"

Варіант кріплення гіпсокартонних плит PLATÓ до стіни за допомогою спеціального гіпсового клею PLATÓ Fixer використовується у тому випадку, коли стіна практично рівна або має невеликі нерівності. Окрім економії коштів на покупку матеріалів обшивка стін гіпсокартоном без використання металевого каркаса займає набагато менше часу та не так суттєво «використовує» вільний простір усередині приміщення. Відмінним вибором матеріалу для облицювання стін буде стандартна гіпсокартонна плита PLATÓ Format або PLATÓ 9,5, яка виготовляється з екологічно чистих матеріалів та підійде для оформлення і дитячих кімнат.

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати. Фотозвіт скинути в приват.

Група № 11.

Урок за розкладом №3.  П'ятниця 18 березня 2022 року .

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема урок            Тема  уроку " Поняття про комплектні системи"

Слово «комплект» у перекладі з латинської мови означає повний, а слово «система» — ціле. Отже, поняття «комплектна система» передбачає таку номенклатуру будівельних матеріалів, виробів і закріплювальних елементів, при використанні якої можна досягти цілковитого вирішення певного будівельного завдання. Цьому поняттю повністю відповідають комплектні системи Кнауф для сухого будівництва. Слід зазначити, що будівництво називають сухим не тільки тому, що воно майже повніє тю унеможливлює «мокрі» процеси, а й тому, що раніше гіпсокартонні листи називали сухою гіпсовою штукатуркою. Цей термін застосовуватимемо і тепер.

 Комплектні системи Кнауф поділяють на кілька груп: перегородки, облицювання, суха штукатурка, підвісні стелі, підлоги, мансарди. Згідно з цим номенклатура елементів, що входять до складу визначеної комплектної системи, може змінюватися як залежно від її функціонального призначення, так і за потребами ринку. 

У загальному випадку складовими комплектної системи е:

 ► будівельні матеріали і вироби підприємств Кнауф;

 ► комплектувальні матеріали і вироби інших підприємств;

 ► сертифікати та інша документація, що свідчить про екологічну чистоту матеріалів і їхню відповідність вимогам якості нормативно-технічних документів; 

► інструмент і пристрої для будівельно-монтажних робіт;

 ► спецодяг;

 ► інформаційна і технічна документація (інформаційні й технічні листи та рекомендації фірми Кнауф, брошури, буклети, методична та інструктивна література; рекламні матеріали; 

► навчання у навчальних центрах Кнауф технологічним процесам використання її продукції та інструментів, правилам техніки безпеки та пожежної безпеки; підручники і навчальні посібники;

 ► технічне супроводження (консультації, технічний нагляд за виконанням робіт, інструктаж, експертні послуги).

 Отже, комплектна система Кнауф — це набір певних матеріалів, виробів, технічної, методичної, навчальної документації та послуг, що забезпечують виконання будівельно – монтажних та оздоблювальних робіт з використанням сучасних технологій для отримання продукції з гарантовано високими показниками якості. Слід зазначити, що під сучасними будівельними технологіями треба розуміти не тільки використання найновіших матеріалів, виробів та інструментів, а й виробничий процес, що передбачав їх використання без фізичної і психологічної втоми виконавців, що робить їхню працю соціально привабливою, матеріально вигідною, комфортною і безпечною. Уроки Урок№ 67Види гіпсокартонних листівУрок №69 Вимоги до поверхонь, що підлягають облицюванню

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати. Фотозвіт скинути в приват.

П'ятниця 18 березня 2022 року .Група № 11.

Урок за розкладом № 6.

Предмет: Технологія штукатурних робіт.

Тема  уроку " Види гіпсокартонних листів їх  розрізняльні ознаки"

Гіпсокартонні листи.

Гіпсокартонні листи (ГКЛ) – це оздоблювальний вибір, що складається із шару гіпсу певної товщини (гіпсового осердя) та приклеєного до нього з боків листів високоякісного багатошарового пресованого картону, товщина якого не перевищує 0,6 мм.

ГКЛ виготовляють за безперервною технологією на великих конвеєрних лініях. Основні вузли технологічної лінії виробництва ГКЛ показано на рис. 19.1.

Розвальцьована в процесі виготовлення на конвеєрі гіпсокартонна стрічка після розрізання перетворюється на окремі листи певної довжини. Кожний такий лист після зняття з конвеєра має чотири грані – дві оброблені і дві необроблені (не закриті картоном). Картонна оболонка ГКС міцно приклеєна до гіпсового осердя. Тут гіпсокартонних листів і вимоги, яким вона мають відповідати, регламентуються відповідними нормами і стандартами.

Асортимент ГКЛ, що випускаються підприємством Кнауф, визначається умовами їхньої роботи, сфери застосування і технологічного виготовлення.

ГКЛ, що виготовляються за конвеєрною (прокатною) технологією, поділяються на два типи:

1) гіпсокартонні будівельні листи ГКЛ (за німецьким скороченням GKB);

2) гіпсокартонні будівельні листи вогнестійкі ГКЛО (GKF).

Обидва типи ГКЛ складаються переважно з будівельного гіпсу, а їхні поверхні й повздовжні кромки обклеєні міцним картоном. У складі гіпсового тіста, з якого виготовлене осердя листа, можна добавляти різні заповнювачі. Наприклад, для підвищення стійкості гіпсового тіста додають мінеральні або скляні волокна, які не дають змогу осердю поділятись на окремі частини внаслідок сильного нагрівання зневоднення. Завдяки цьому осердя перетворюється у вогнезахисний ізоляційний шар.

Ці типи ГКЛ мають певні сфери застосування. ГКЛ (GKB) призначені для облицювання різних плоских поверхонь замість звичайної штукатурки, а також для виготовлення комбінованих гіпсокартонних плит (ГКП). Їх можна використовувати для обшивання каркасів стель, у тому числі підвісних, і стін та виготовлення збірних перегородок.

ГКЛО (GKF) використовують для облицювання і обшивання каркасів стін і стель, між кімнатних перегородок у приміщеннях з підвищеною пожежною небезпекою.

Для облицювання або обшивки стін і стель у приміщеннях з високою вологістю (понад 75%) і підвищеними вимогами до вогнестійкості будівельних конструкцій призначені ще два типи ГКЛ. Лицьова картонна поверхня і гіпсове осердя таких листів просочені спеціальними розчинами для зменшення всмоктування вологи. До просочених (імпрегнованих) типів ГКЛ належать такі листи:

а) з підвищеною вологостійкістю типу ГКЛ (GKВІ);

б) з підвищеною волого-та вогнестійкістю ГКЛВО (GKFІ).

Крім відповідного гідро обробного просочування, в ГКЛВО містяться мінеральні або скляні волокна. Сфера їхнього застосування поширюється на оздоблення обгороджу вальних конструкцій у приміщеннях з підвищеною вологістю і пожежною небезпекою.

Відрізнити різні типи ГКЛ один від одного можна за допомогою кольору їхньої картонної оболонки і маркування позначень на зворотному боці, що наносяться ще на заводі для забезпечення правильності монтажу листів на будівельному майданчику. Передбачається різне забарвлення картонної оболонки з лицьового і зворотного боків, а також маркування (написи) на зворотному боці ГКЛ (Табл. 19.1).

Таблиця 19.1. Розрізняльні ознаки різних типів ГКЛ.

Тип ГКЛ	Колір
	картону (лицьовий бік)	картону (зворотній бік)	Написів на зворотньому боці
Будівельний ГКЛ (GKB)	Світло-сірий	Світло-сірий Темно-сірий	Синій
Вогнестійкий ГКЛО (GKF)	Те саме	Те саме	Червоний
Вологостійкий ГКЛВ імпрегнований (GKВІ)	Зелений	Зелено-сірий	Синій
Вологостійкий з підвищеною вогнестійкістю ГКЛВО імпрегнований (GKF)	Те саме	Те саме	Червоний

ГКЛ виготовлені на підприємствах Кнауф, уніфіковані за допуском. (таб. 19.2).

ГКЛ випускають з різними формою поздовжніми кромками, обклеєними картоном, які визначають засіб і якість шпаклювання стиків між сусідніми ГКЛ (рис. 19.2.).

Таблиця 19.2. Розміри і допуски ГКЛ.

Товщина, мм		Ширина, мм		Довжина, мм		Маса 1м2, кг
Номі-нальна	Межа відхи-лення	Номі-нальна	Межа відхи-лення	Номі-нальна	Межа відхи-лення	ГКЛ і ГКЛВ	ГКЛО і ГКЛВО
9,5 12,5 13,0 14,0 14,5 15,0 16,0 18,0 20,0 24,0	0,5	1200,12500	0 .-5	2000 .4000	0 .-5	9,5 12,5 13,0 14,0 14,5 15,0 16,0 18,0 20,0 24,0	7,6 .10,0 10,0 .13,0 10,41 .13,8 11,2 .14,8 11,6 .15,4 12,0 .15,9 12,8 .17,0 14,4 .19,0 16,0 .21,2 19,2 .25,4

Поперечні кромки ГКЛ, що утворюються внаслідок заводського розрізання гіпсокартонних стрічок, обробляють на заводі, або на місці їх використання за допомогою рубанків косого обрізання та рашпилів для шліфування кромок ГКЛ.

Для ГКЛ, що мають обрізні кромки з усіх боків під прямим кутом, відхилень за довжиною кромки допускається не більше ніж 15% номінального розміру. Відхилення таких листів від прямого кута не повинно перевищувати 0,2% довжини відповідної кромки.

Поздовжні і поперечні кромки.

УК, АК – скошена (обтиснута), стоншена кромка, призначена для обклеювання армуючою стрічкою і шпаклювання швів; ПК, VK – прямокутна поздовжня кромка для монтажу насухо без шпаклювання стиків; WK – поздовжня кромка з фаскою, призначена для утворення видимих поздовжніх рисунків (монтаж насухо без шпаклювання швів); ЗК, RK – заокруглена поздовжня кромка, призначена для шпаклювання стиків сухої штукатурки без армуючих стрічок; ПЛУК, НRAK – напівкругла, скошена за довжиною (стоншена) кромка, призначена для обклеювання армуючою стрічкою і шпаклювання швів; ПЛК, НRK – напівкругла поздовжня кромка, призначена для шпаклювання швів без армуючих стрічок; ПК, SK – поперечна обрізна кромка ГКЛ, що не обклеєна картоном; FK – поперечна.

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати. Фотозвіт скинути в приват.

 ГРУПА № 11. ВІВТОРОК 08 лютого 2022 року.

Урок за розкЛАДОМ № 1.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку: "Види підготовчих робіт при опорпядженні віконних і дверних прорізів"

Завдання до уроку:

1. опрацювати конспект лекції,

2. опрацювати с.25-27 підручника Технології опоряджувальних робіт,

3. зробити опору в зошиті,

4. дати відповіді на питання.

Види підготовчих робіт при опоряджені віконних і дверних прорізів

До елементів віконного прорізу, які підлягають штукатуренню, належать укоси, заглушини та злив (рис. 1), а дверного — укоси.

Укоси бувають зовнішні та внутрішні, які в свою чергу поділяють на верхні і бокові. Нижній зовнішній укіс називається зливом. Він призначений для підведення дощової води від віконного блока. На місце нижнього внутрішнього укосу вставляють підвіконник.

Якщо подвійні (літні і зимові) вікна закріплені в окремих коробках, то між ними залишаються проміжки, які називають заглушинами, що також підлягають штукатуренню. Заглушини бувають верхні, бокові та нижні

До початку штукатурення укосів перевіряють міцність закріплення та вертикальність коробки. Якщо вона встановлена правильно, то проміжки між коробкою і стіною заповнюють теплоізоляційним матеріалом: шлаковатою, паклею, змоченою в гіпсовому або глиняному розчині, будівельною повстю тощо. Іноді дуже товсті укоси (особливо верхні) армують, тобто натягують дріт по цвяхах, забитих у стіну до штукатурення так, щоб їхні головки були заглиблені в штукатурний шар не менше ніж на 20—25 мм.

До початку штукатурення укосів встановлюють підвіконну дошку: дерев’яну — на вапняно-гіпсовому розчині, а скляну, бетонну чи мозаїчну — на цементному. Місце, де буде встановлена дошка, очищають від пилу і будівельного сміття, а потім змочують водою. Встановлена дошка повинна мати нахил 1— 2° у бік підлоги.

Правильне положення дошки вивіряють дерев’яними клинками або кусочками цегли, які підкладають під неї до нанесення розчину. Вивірену дошку знімають і на це місце накладають розчин так, щоб він трохи виступав за рівень клинків.

На цей розчин кладуть дошку і притискують її до клинів. Лишок розчину, що виступив з-під дошки, знімають кельмою до рівня стіни, а це місце затирають.

Домашнє завдання до уроку:

1. опрацювати конспект лекції,

2. опрацювати с.25-27 підручника Технології опоряджувальних робіт,

3. зробити опору в зошиті.

4. Дати відповіді на питання.

ГРУПА № 11. ВІВТОРОК 08 лютого 2022 року.

Урок за розк ладом № 2.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

ТЕМА УРОКУ:  Штукатурення елеме нтів віконних і дверних прорізів.

 Види підготовчих робіт при опоряджені віконних і дверних прорізів 

До елементів віконного прорізу, які підлягають штукатуренню, належать укоси, заглушини та злив (рис. 1), а дверного — укоси.

 Укоси бувають зовнішні та внутрішні, які в свою чергу поділяють на верхні і бокові. Нижній зовнішній укіс називається зливом. Він призначений для підведення дощової води від віконного блока. На місце нижнього внутрішнього укосу вставляють підвіконник. Якщо подвійні (літні і зимові) вікна закріплені в окремих коробках, то між ними залишаються проміжки, які називають заглушинами, що також підлягають штукатуренню. 

Заглушини бувають верхні, бокові та нижні До початку штукатурення укосів перевіряють міцність закріплення та вертикальність коробки. Якщо вона встановлена правильно, то проміжки між коробкою і стіною заповнюють теплоізоляційним матеріалом: шлаковатою, паклею, змоченою в гіпсовому або глиняному розчині, будівельною повстю тощо. Іноді дуже товсті укоси (особливо верхні) армують, тобто натягують дріт по цвяхах, забитих у стіну до штукатурення так, щоб їхні головки були заглиблені в штукатурний шар не менше ніж на 20—25 мм.

 До початку штукатурення укосів встановлюють підвіконну дошку: дерев’яну — на вапняно-гіпсовому розчині, а скляну, бетонну чи мозаїчну — на цементному. Місце, де буде встановлена дошка, очищають від пилу і будівельного сміття, а потім змочують водою. Встановлена дошка повинна мати нахил 1— 2° у бік підлоги. Правильне положення дошки вивіряють дерев’яними клинками або кусочками цегли, які підкладають під неї до нанесення розчину. Вивірену дошку знімають і на це місце накладають розчин так, щоб він трохи виступав за рівень клинків. На цей розчин кладуть дошку і притискують її до клинів. Лишок розчину, що виступив з-під дошки, знімають кельмою до рівня стіни, а це місце затирають

Зовнішні укоси обштукатурюють  цементними розчинами або розчинами якими оштукатурюють фасади будинку. Послідовно встаногвлюють правила накидають розчин, розрівнюють його і затирають, улаштовують зливники, які залізнять  обробляють слізник 

Для обштукатурювання віконних прорізів використовують такі інструменти: штукатурна лопатка, ківш, щітка, правило, малка, кутник.

 

 Виконання технологічного процесу

Рис. 1. Елементи віконного прорізу: 1 — злив; 2 — нижня заглушина; 3 – зовнішній боковий укіс; 4 — віконні коробки; 5 — бокова заглушина; 6 — внутрішній боковий укіс; 7 — підвіконник

До елементів віконного прорізу, які підлягають штукатуренню, належать укоси, заглушини та злив (рис. 1), а дверного — укоси. Укоси бувають зовнішні та внутрішні, які в свою чергу поділяють на верхні і бокові. Нижній зовнішній укіс називається зливом. Він призначений для відведення дощової води від віконного блока. На місце нижнього внутрішнього укосу вставляють підвіконник.

Якщо подвійні (літні і зимові) вікна закріплені в окремих коробках, то між ними залишаються проміжки, які називаються заглушинами, що також підлягають штукатуренню. Заглушини бувають верхні, бокові та нижні.

Укіс - це внутрішня або зовнішня частина віконного отвору, що утворюється за рахунок різниці товщини стіни і віконної рами. Призначення укосів - закрити стики і кріплення віконної рами до залишеного в стіні віконному прорізу.

Обштукатурювати відкоси можна такими способами:

1. Обштукатурення укосів з допомогою кутника.
2. Обштукатурення укосів з допомогою правила.

1.Обштукатурювання укосів з допомогою кутника

На стіні по периметру прорізу прикріплюють напрямні рейки, по яких під час розрівнювання розчину пересуватимуть малку. Рейки прикріплюють до поверхні затискачами, прибивають цвяхами або «приморожують» гіпсовим розчином. Спочатку закріплюють верхню рейку, перевіряючи рівнем її горизонтальність. Ця рейка також повинна бути паралельною верхньому бруску коробки.

Площини укосів завжди роблять під тупим кутом до поверхні стіни. Розмір кута для верхнього і бокових укосів прорізу має бути однаковим. Щоб було так, місце закріплення напрямних рейок до коробки віконного блока визначають за допомогою дерев'яного кутника (рис. 3, а). Це роблять так. Заклавши кутник 1 (рис. 3) у чверть коробки 2, реєчкою 8 визначають відстань між лінійкою кутника і напрямною рейкою 7. Затиснувши рукою реєчку в місці перетину її з кутником, їх віднімають від коробки і реєчку міцно прибивають до кутника.

 

Рис.2. Встановлення кута укосу за допомогою кутника:

1 — кутник; 2 — коробка; 3 — теплоізоляційний шар; 4 — стіна; 5 — шар штукатурки на стіні; 6 — рейкоутримувач; 7 — рейка; 8 — реєчка; 9 — укіс із штукатурного розчину

Рис.3. Пристрої для встановлення кута укосу:

а – дерев’яний кутник, б – металевий кутник

Користуючись цим пристроєм, визначають відстань від брусків коробки до напрямних рейок, які закріплюють на стіні. Вертикальність бокових рейок перевіряють виском.

Замість дерев'яного кутника з цією ж метою можна користуватись металевим (рис. 3, б), його пластинка, що фіксує положення рейок, може бути пересунена на потрібну відстань і закріплена спеціальним гвинтом.

Штукатурять внутрішні укоси здебільшего розчином такого самого складу, як і стіни. При штукатуренні стін вапняним розчином до нього додають гіпс, який сприяє швидкому твердненню розчину і в подальшому збільшує міцність укосів. Розчин накидають кельмою з сокола у декілька шарів. Нанесений шар розчину розрівнюють спеціальною малкою (рис. 4, а), яку прикладають так, щоб один кінець її пересувався вздовж чверті коробки, а другий — по напрямній рейці. На вертикальних укосах малку пересувають знизу вгору. Коли розчин частково затвердне, рейки знімають, а місця, пошкоджені затискачами, підмазують і затирають.

Заглушини штукатурять вапняно-цементним або цементним розчином. На верхній і боковій заглушинах нанесений розчин розрівнюють прямокутною малкою (рис. 4, б), пересуваючи її вздовж двох коробок. У нижню заглушину стікає конденсована на вікнах вода, тому для оберігання віконних рам від гниття заглушину роблять жолобчасту (див. рис. 2). Нижню заглушину штукатурять цементним розчином, розрівнюючи його спеціальною фігурною малкою (рис. 4, в), яку пересувають по нижніх брусках коробки. Коли розрівняний розчин частково затвердне, поверхню залізнять, тобто створюють на ній рівний і водонепроникний шар. З цією метою на свіжу розрівняну поверхню заглушини насипають шар сухого цементу завтовшки 2—3 мм і відразу ж розгладжують і ущільнюють його галтельною теркою, оббитою жерстю, а де можна — відрізачкою.

Рис. 4. Малки, що застосовуються при штукатуренні прорізів для розрівнювання:

а — укосів; б — бокових і верхньої заглушок; в — нижньої заглушини; г — зливу

Зовнішні укоси і злив штукатурять цементним або цементно-вапняним розчином. Під час штукатурення зливу до зовнішнього підвіконника прибивають напрямну рейку. Горизонтальність рейки перевіряють рівнем. Нанесений розчин розрівнюють спеціальною малкою (рис. 4, г), прикладаючи її так, щоб один кінець, з вирізаною чвертю, пересувався вздовж коробки, а другий по напрямній рейці. Після розрівнювання розчину злив залізнять так само, як і нижні заглушини.

2. Обштукатурювання укосів з допомогою правила

Застосовуємо спосіб "під правило". Цілком підходящий спосіб і для тих, хто не штукатурить стіни повністю, а лише робить укоси після установки вікон.

До косинцюдодають планку, яка вказує, де маєзнаходитися правило.
Після установки правила і ретельноїперевіркийого на вертикальністьсхиломаборівнем, йогозакріплюють. Новатором Шепелевим А.М. булазапропонована рамка, яку установитинабагатошвидше, ніжокремі правила. Зїїдопомогоюможна на 25% прискоритиобробкувіконних і двернихпрорізів. Рамку виготовляють з добре обструганоїтеси шириною 10 см - 15 см. Розмір рамки повинен бути таким, щобвідстаніміж укосами і кут розчинувідповідалипроектним. Бруски рамки з'єднані на шипах . Рамку установлюють точно по центру коробки і затискачамизміцнюють в чотирьохмісцях, в цьомувипадку кут світанку буде скрізьоднаковий і його не потрібнощоразувідміряти.
Укосивсерединіприміщенняоштукатурюютьтим же розчином ,що і стіни з додаваннягіпсу, так як товщинарозчину буде до зовнішньоїсторони укосу більше 20 мм ( із-за кута світанку).
До штукатуренняукосівстіниповинні бути оштукатурені і затерті.
Правила виготовляють з теси і зміцнюютьзатискачамиабоприморозюють гіпсом.
При оштукатурюванні укосів їмдодають кут світанку (скіс), залишають відстань міжвнутрішніми сторонами укосів менше, ніж міжзовнішніми. На всіх укосах кут світанку повинен бути однаковим. Кут світанку відміряютькосинцем.
Розчин на укоси наносять будь-яким інструментом: лопаткою, ковшем Шаульського або намазуванням.

Пам'ятайте: спочатку штукатурять верхні, а потімбічні укоси!

 

Так само виконуємо інші укоси. Для більш швидкого застигання розчину (особливо на верхньому укосі), можна використовувати алебастр. Уміло дозуючи його додавання можна працювати без перерв, але не перестарайтеся.

В минулому на деяких будівництвах застосовували збірні укоси та заглушини, відлиті з розчину в централізованій майстерні. Деталі укосів та заглушин відливають у спеціальних дерев'яних чи металевих формах і доставляють на будівельний об'єкт. Ці деталі встановлюють на місце, використовуючи відповідні розчини за заздалегідь встановленими марками. Розчину накидають стільки, щоб він виступав над рівнем марок. Тоді притиснутий укіс по всій поверхні зчепиться з розчином і буде міцно триматись. Монтуючи збірні укоси, спочатку встановлюють бокові, потім верхній, а при встановленні заглушин — спочатку верхню, а потім — бокові і нижню.

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати. Фотокопію конспекта скинути в  приват.