ГРУПА № 4. Четвер 28 жовтня 2021 року.

Урок за розк ладом № 1,5.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку: "Види підготовчих робіт при опорпядженні віконних і дверних прорізів"

Завдання до уроку:

1. опрацювати конспект лекції,

2. опрацювати с.25-27 підручника Технології опоряджувальних робіт,

3. зробити опору в зошиті,

4. дати відповіді на питання.

Види підготовчих робіт при опоряджені віконних і дверних прорізів

До елементів віконного прорізу, які підлягають штукатуренню, належать укоси, заглушини та злив (рис. 1), а дверного — укоси.

Укоси бувають зовнішні та внутрішні, які в свою чергу поділяють на верхні і бокові. Нижній зовнішній укіс називається зливом. Він призначений для підведення дощової води від віконного блока. На місце нижнього внутрішнього укосу вставляють підвіконник.

Якщо подвійні (літні і зимові) вікна закріплені в окремих коробках, то між ними залишаються проміжки, які називають заглушинами, що також підлягають штукатуренню. Заглушини бувають верхні, бокові та нижні

До початку штукатурення укосів перевіряють міцність закріплення та вертикальність коробки. Якщо вона встановлена правильно, то проміжки між коробкою і стіною заповнюють теплоізоляційним матеріалом: шлаковатою, паклею, змоченою в гіпсовому або глиняному розчині, будівельною повстю тощо. Іноді дуже товсті укоси (особливо верхні) армують, тобто натягують дріт по цвяхах, забитих у стіну до штукатурення так, щоб їхні головки були заглиблені в штукатурний шар не менше ніж на 20—25 мм.

До початку штукатурення укосів встановлюють підвіконну дошку: дерев’яну — на вапняно-гіпсовому розчині, а скляну, бетонну чи мозаїчну — на цементному. Місце, де буде встановлена дошка, очищають від пилу і будівельного сміття, а потім змочують водою. Встановлена дошка повинна мати нахил 1— 2° у бік підлоги.

Правильне положення дошки вивіряють дерев’яними клинками або кусочками цегли, які підкладають під неї до нанесення розчину. Вивірену дошку знімають і на це місце накладають розчин так, щоб він трохи виступав за рівень клинків.

На цей розчин кладуть дошку і притискують її до клинів. Лишок розчину, що виступив з-під дошки, знімають кельмою до рівня стіни, а це місце затирають.

Домашнє завдання до уроку:

1. опрацювати конспект лекції,

2. опрацювати с.25-27 підручника Технології опоряджувальних робіт,

3. зробити опору в зошиті.

4. Дати відповіді на питання.

ГРУПА № 4. Четвер 28 жовтня 2021 року.

Урок за розк ладом № 6.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

ТЕМА УРОКУ:  Штукатурення елеме нтів віконних і дверних прорізів.

 Види підготовчих робіт при опоряджені віконних і дверних прорізів 

До елементів віконного прорізу, які підлягають штукатуренню, належать укоси, заглушини та злив (рис. 1), а дверного — укоси.

 Укоси бувають зовнішні та внутрішні, які в свою чергу поділяють на верхні і бокові. Нижній зовнішній укіс називається зливом. Він призначений для підведення дощової води від віконного блока. На місце нижнього внутрішнього укосу вставляють підвіконник. Якщо подвійні (літні і зимові) вікна закріплені в окремих коробках, то між ними залишаються проміжки, які називають заглушинами, що також підлягають штукатуренню. 

Заглушини бувають верхні, бокові та нижні До початку штукатурення укосів перевіряють міцність закріплення та вертикальність коробки. Якщо вона встановлена правильно, то проміжки між коробкою і стіною заповнюють теплоізоляційним матеріалом: шлаковатою, паклею, змоченою в гіпсовому або глиняному розчині, будівельною повстю тощо. Іноді дуже товсті укоси (особливо верхні) армують, тобто натягують дріт по цвяхах, забитих у стіну до штукатурення так, щоб їхні головки були заглиблені в штукатурний шар не менше ніж на 20—25 мм.

 До початку штукатурення укосів встановлюють підвіконну дошку: дерев’яну — на вапняно-гіпсовому розчині, а скляну, бетонну чи мозаїчну — на цементному. Місце, де буде встановлена дошка, очищають від пилу і будівельного сміття, а потім змочують водою. Встановлена дошка повинна мати нахил 1— 2° у бік підлоги. Правильне положення дошки вивіряють дерев’яними клинками або кусочками цегли, які підкладають під неї до нанесення розчину. Вивірену дошку знімають і на це місце накладають розчин так, щоб він трохи виступав за рівень клинків. На цей розчин кладуть дошку і притискують її до клинів. Лишок розчину, що виступив з-під дошки, знімають кельмою до рівня стіни, а це місце затирають

Зовнішні укоси обштукатурюють  цементними розчинами або розчинами якими оштукатурюють фасади будинку. Послідовно встаногвлюють правила накидають розчин, розрівнюють його і затирають, улаштовують зливники, які залізнять  обробляють слізник 

Для обштукатурювання віконних прорізів використовують такі інструменти: штукатурна лопатка, ківш, щітка, правило, малка, кутник.

 

 Виконання технологічного процесу

Рис. 1. Елементи віконного прорізу: 1 — злив; 2 — нижня заглушина; 3 – зовнішній боковий укіс; 4 — віконні коробки; 5 — бокова заглушина; 6 — внутрішній боковий укіс; 7 — підвіконник

До елементів віконного прорізу, які підлягають штукатуренню, належать укоси, заглушини та злив (рис. 1), а дверного — укоси. Укоси бувають зовнішні та внутрішні, які в свою чергу поділяють на верхні і бокові. Нижній зовнішній укіс називається зливом. Він призначений для відведення дощової води від віконного блока. На місце нижнього внутрішнього укосу вставляють підвіконник.

Якщо подвійні (літні і зимові) вікна закріплені в окремих коробках, то між ними залишаються проміжки, які називаються заглушинами, що також підлягають штукатуренню. Заглушини бувають верхні, бокові та нижні.

Укіс - це внутрішня або зовнішня частина віконного отвору, що утворюється за рахунок різниці товщини стіни і віконної рами. Призначення укосів - закрити стики і кріплення віконної рами до залишеного в стіні віконному прорізу.

Обштукатурювати відкоси можна такими способами:

1. Обштукатурення укосів з допомогою кутника.
2. Обштукатурення укосів з допомогою правила.

1.Обштукатурювання укосів з допомогою кутника

На стіні по периметру прорізу прикріплюють напрямні рейки, по яких під час розрівнювання розчину пересуватимуть малку. Рейки прикріплюють до поверхні затискачами, прибивають цвяхами або «приморожують» гіпсовим розчином. Спочатку закріплюють верхню рейку, перевіряючи рівнем її горизонтальність. Ця рейка також повинна бути паралельною верхньому бруску коробки.

Площини укосів завжди роблять під тупим кутом до поверхні стіни. Розмір кута для верхнього і бокових укосів прорізу має бути однаковим. Щоб було так, місце закріплення напрямних рейок до коробки віконного блока визначають за допомогою дерев'яного кутника (рис. 3, а). Це роблять так. Заклавши кутник 1 (рис. 3) у чверть коробки 2, реєчкою 8 визначають відстань між лінійкою кутника і напрямною рейкою 7. Затиснувши рукою реєчку в місці перетину її з кутником, їх віднімають від коробки і реєчку міцно прибивають до кутника.

 

Рис.2. Встановлення кута укосу за допомогою кутника:

1 — кутник; 2 — коробка; 3 — теплоізоляційний шар; 4 — стіна; 5 — шар штукатурки на стіні; 6 — рейкоутримувач; 7 — рейка; 8 — реєчка; 9 — укіс із штукатурного розчину

Рис.3. Пристрої для встановлення кута укосу:

а – дерев’яний кутник, б – металевий кутник

Користуючись цим пристроєм, визначають відстань від брусків коробки до напрямних рейок, які закріплюють на стіні. Вертикальність бокових рейок перевіряють виском.

Замість дерев'яного кутника з цією ж метою можна користуватись металевим (рис. 3, б), його пластинка, що фіксує положення рейок, може бути пересунена на потрібну відстань і закріплена спеціальним гвинтом.

Штукатурять внутрішні укоси здебільшего розчином такого самого складу, як і стіни. При штукатуренні стін вапняним розчином до нього додають гіпс, який сприяє швидкому твердненню розчину і в подальшому збільшує міцність укосів. Розчин накидають кельмою з сокола у декілька шарів. Нанесений шар розчину розрівнюють спеціальною малкою (рис. 4, а), яку прикладають так, щоб один кінець її пересувався вздовж чверті коробки, а другий — по напрямній рейці. На вертикальних укосах малку пересувають знизу вгору. Коли розчин частково затвердне, рейки знімають, а місця, пошкоджені затискачами, підмазують і затирають.

Заглушини штукатурять вапняно-цементним або цементним розчином. На верхній і боковій заглушинах нанесений розчин розрівнюють прямокутною малкою (рис. 4, б), пересуваючи її вздовж двох коробок. У нижню заглушину стікає конденсована на вікнах вода, тому для оберігання віконних рам від гниття заглушину роблять жолобчасту (див. рис. 2). Нижню заглушину штукатурять цементним розчином, розрівнюючи його спеціальною фігурною малкою (рис. 4, в), яку пересувають по нижніх брусках коробки. Коли розрівняний розчин частково затвердне, поверхню залізнять, тобто створюють на ній рівний і водонепроникний шар. З цією метою на свіжу розрівняну поверхню заглушини насипають шар сухого цементу завтовшки 2—3 мм і відразу ж розгладжують і ущільнюють його галтельною теркою, оббитою жерстю, а де можна — відрізачкою.

Рис. 4. Малки, що застосовуються при штукатуренні прорізів для розрівнювання:

а — укосів; б — бокових і верхньої заглушок; в — нижньої заглушини; г — зливу

Зовнішні укоси і злив штукатурять цементним або цементно-вапняним розчином. Під час штукатурення зливу до зовнішнього підвіконника прибивають напрямну рейку. Горизонтальність рейки перевіряють рівнем. Нанесений розчин розрівнюють спеціальною малкою (рис. 4, г), прикладаючи її так, щоб один кінець, з вирізаною чвертю, пересувався вздовж коробки, а другий по напрямній рейці. Після розрівнювання розчину злив залізнять так само, як і нижні заглушини.

2. Обштукатурювання укосів з допомогою правила

Застосовуємо спосіб "під правило". Цілком підходящий спосіб і для тих, хто не штукатурить стіни повністю, а лише робить укоси після установки вікон.

До косинцюдодають планку, яка вказує, де маєзнаходитися правило.
Після установки правила і ретельноїперевіркийого на вертикальністьсхиломаборівнем, йогозакріплюють. Новатором Шепелевим А.М. булазапропонована рамка, яку установитинабагатошвидше, ніжокремі правила. Зїїдопомогоюможна на 25% прискоритиобробкувіконних і двернихпрорізів. Рамку виготовляють з добре обструганоїтеси шириною 10 см - 15 см. Розмір рамки повинен бути таким, щобвідстаніміж укосами і кут розчинувідповідалипроектним. Бруски рамки з'єднані на шипах . Рамку установлюють точно по центру коробки і затискачамизміцнюють в чотирьохмісцях, в цьомувипадку кут світанку буде скрізьоднаковий і його не потрібнощоразувідміряти.
Укосивсерединіприміщенняоштукатурюютьтим же розчином ,що і стіни з додаваннягіпсу, так як товщинарозчину буде до зовнішньоїсторони укосу більше 20 мм ( із-за кута світанку).
До штукатуренняукосівстіниповинні бути оштукатурені і затерті.
Правила виготовляють з теси і зміцнюютьзатискачамиабоприморозюють гіпсом.
При оштукатурюванні укосів їмдодають кут світанку (скіс), залишають відстань міжвнутрішніми сторонами укосів менше, ніж міжзовнішніми. На всіх укосах кут світанку повинен бути однаковим. Кут світанку відміряютькосинцем.
Розчин на укоси наносять будь-яким інструментом: лопаткою, ковшем Шаульського або намазуванням.

Пам'ятайте: спочатку штукатурять верхні, а потімбічні укоси!

 

Так само виконуємо інші укоси. Для більш швидкого застигання розчину (особливо на верхньому укосі), можна використовувати алебастр. Уміло дозуючи його додавання можна працювати без перерв, але не перестарайтеся.

В минулому на деяких будівництвах застосовували збірні укоси та заглушини, відлиті з розчину в централізованій майстерні. Деталі укосів та заглушин відливають у спеціальних дерев'яних чи металевих формах і доставляють на будівельний об'єкт. Ці деталі встановлюють на місце, використовуючи відповідні розчини за заздалегідь встановленими марками. Розчину накидають стільки, щоб він виступав над рівнем марок. Тоді притиснутий укіс по всій поверхні зчепиться з розчином і буде міцно триматись. Монтуючи збірні укоси, спочатку встановлюють бокові, потім верхній, а при встановленні заглушин — спочатку верхню, а потім — бокові і нижню.

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати. Фотокопію конспекта скинути в  приват.

 Четвер 28.10.2021 року. Група № 4.

Урок за розкладом № 7.

Предмет: " Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку "Опорядження укосів  збірними елементами""

ПІДГОТОВКА ПОВЕРХНІ ПЕРЕД ВСТАНОВЛЕННЯМ УКОСІВ

Перед тим, як кріпити на вікна відкоси з гіпсокартону, слід попередньо підготувати прилеглу до нього поверхню, на яку буде здійснюватися монтаж. Для початку, наведемо список універсального набору інструментів, які можуть знадобитися під час роботи:

• будівельний рівень;
• ніж для нарізання гіпсокартону;
• олівець та рулетка;
• шуруповерт або набір викруток;
• ємність для приготування розчину;
• набір шпателів;
• болгарка або ножиці для різання металу;
• малярний валик та пензлі;
• молоток.

Цей список інструментів містить все необхідне для того, щоб якісно встановити на вікна відкоси з гіпсокартону. Він не залежить від вибору способу монтажу. А ось підбір матеріалів, які ми будемо використовувати, слід проводити на підставі вибору способу кріплення.

ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ

Як правило, після заміни вікна або встановлення нового, навколишня поверхня має непривабливий вигляд: із залишками будівельного сміття, старої шпаклівки тощо. Тому перед тим, як виконувати монтаж нових укосів, слід провести підготовку:

1. Прибрати залишки монтажної піни. При встановленні вікна, порожнечі у віконному отворі заповнюються монтажною піною. З її допомогою додатково теплоізолюють та фіксують вікна у отворі. Однак при цьому, виступаючи назовні з щілин, вона застигає у непривабливій формі. Ці надлишки піни слід видалити за допомогою ножа, щоб вони не створювали перешкоди при подальшому встановленні укосів.
2. Видалити захисну плівку з металопластикових вікон. Всі нові вікна вкриті захисною плівкою для збереження зовнішнього вигляду виробу під час будівельних робіт. Але ця плівка може призвести до порушень шару фінішної шпаклівки. Тому її слід видалити на відстані до 2 см від краю рами по всьому периметру вікна.
3. Намітити межі майбутніх укосів. Площина укосів повинна бути перпендикулярна площині рами. Тому попередньо, за допомогою рівня та лінійки, олівцем наносимо межі майбутнього розміщення укосів.
4. Видаляємо стару штукатурку, шматки цегли та обробляємо поверхню грунтовкою.
5. Часто трапляється так, що виміри при встановленні вікна були виконані з помилками та відстань від віконної рами до отвору може досягати 10 см. Щоб приховати цей дефект, використовують підкладки з гіпсокартону, які наклеюються одна на одну для підняття рівня поверхні.
6. Якщо на старих укосах залишився грибок, то всі поверхні слід обробити антигрибковою рідиною, щоб уникнути його повторної появи на нових укосах.

На цьому підготовчі роботи закінчені та можна приступати безпосередньо до кріплення укосів.

ВІДКОСИ З ГІПСОКАРТОНУ СВОЇМИ РУКАМИ

У будівництві зустрічаються два варіанти кріплення укосів: на металевий профіль та за допомогою клею. Розглянемо кожен з них більш детально.

КРІПЛЕННЯ ЗА ДОПОМОГОЮ КЛЕЮ

Переваги такого способу монтажу укосів полягають у наступному:

1. Висока швидкість проведення робіт та їх простота. За один день можна закріпити всі відкоси у будинку.
2. Наявність повітряного прошарку усередині укосу, що покращує теплоізоляцію.
3. Відсутність мокрих процесів під час встановлення, що дозволяє уникнути подальшого очікування висихання суміші.

Перед початком проведення монтажу листів гіпсокартону слід попередньо очистити та обштукатурити віконний отвір. Потім обов'язково встановити торцеву рейку та нанести коржиками клей у місцях майбутнього кріплення листів гіпсокартону. Потім завести укіс з гіпсокартону за рейку та легкими поплескуваннями приклеїти.

Дуже важливо під час наклеювання контролювати площину укосу та її вертикальне розташування за допомогою рівня, а також кут щодо вікна за допомогою кутника.

КОРИСНІ ПОРАДИ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РОБІТ

1. відкоси найкраще виконувати з вологостійкого гіпсокартону. Компанія Siniat пропонує для своїх клієнтів спеціальний вологостійкий гіпсокартон PLATO Vlagostop, PLATO Vlagostop 9.5 та малоформатні плити PLATO Aquastop 600, які легко переносити та транспортувати навіть одній людині. Гіпсокартон можна використовувати не тільки для обробки віконних укосів, але й мансард, балконів, кухонь та інших житлових приміщень у будинках, які знаходяться у місцевості з високою вологістю. Вологостійкий гіпсокартон завдяки спеціальній речовині у своєму складі допускається використовувати навіть у приміщеннях з періодичною вологістю до 85% (до 6 год безперервно).
2. Не забувайте застосовувати торцеву рейку як по вікну, так й по підвіконню. Її відсутність призведе до поступового почорніння укосів з часом.
3. Гіпсовий шар наносіть товщиною від 5 мм до 30 мм.
4. Обов'язково треба усунути грибок при його наявності.
5. Торцева рейка вимагає шпаклівки, інакше вона просто відшарується від пластмаси.

В якості гіпсової клейової суміші рекомендуємо використовувати суміш PLATO Fixer від компанії Siniat. Це якісна суміш від українського виробника, яка призначена для приклеювання плит гіпсокартону марки PLATO .

МОНТАЖ НА МЕТАЛЕВИЙ ПРОФІЛЬ

Відкоси на вікна з гіпсокартону також можна кріпити за допомогою гіпсової штукатурки на монтажний профіль. Цей спосіб має ряд переваг:

1. Здатність матеріалу вбирати вологу з навколишнього середовища сприятливо впливає на мікроклімат приміщення.
2. Штукатурки з добавкою перліту підвищують звуко - та теплоізоляцію приміщення.
3. Монолітна конструкція укосу та відсутність у ньому пустот не допускає ймовірність появи грибку, тому що виключає утворення вологи.

Процес штукатурення полягає у наступному:

1. Попередньо основу обробляємо широким шаром грунтовки. Видаляємо при цьому залишки старої штукатурки, фарби та інше сміття.
2. Встановлюємо кутовий штукатурний профіль у місцях майбутніх ребер, які утворені укосом та площиною стіни. Обов'язково використовуємо контроль вертикального його положення по рівню. Цей профіль буде виконувати роль штукатурного маяку для укосу, а також служити захистом кута від різних деформацій при механічних впливах.
3. З тильного боку планки необхідно зняти смужку паперу, під нею знаходиться клейка смуга.
4. Приклеюємо планку до віконної коробки. Поличка на лицьовій стороні виконує роль маяку та упору для правила на етапі розрівнювання штукатурного розчину.
5. З допомогою шпателю укладаємо розчин на основі гіпсу та вирівнюємо його. Для цього штукатурну тертку з наклеєною на робочу поверхню губкою замочуємо у воді. Потім легкими, плавними, круговими рухами обробляємо поверхню укосу, періодично змочуючи губку водою.
6. На закінчення, широким шпателем розгладжуємо укіс, надаючи поверхні ідеально рівний вид. Це дозволяє непогано заощадити на матеріалах для фінішної обробки та скоротити термін виконання робіт.

КОРИСНІ ПОРАДИ

1. Перед початком виконання внутрішнього віконного отвору слід переконатися у відсутності атмосферних впливів на монтажну піну з зовнішнього боку віконного блоку. В іншому випадку можливе проникнення вологи та промерзання. Наполегливо рекомендується утеплити отвір зовні.
2. Кінцевий результат залежить від часу на нанесення та обробки гіпсової штукатурки. У зв'язку з цим слід використовувати матеріали з тривалим терміном збереження робочих властивостей.
3. Для додання жорсткості та міцності шарам штукатурки у процесі робіт використовуємо капронову сітку.
4. Ретельно зачищаємо поверхню та не шкодуємо грунтовки, інакше з часом відбудеться відшарування штукатурки або шпаклівки.

Компанія Siniat пропонує контурні профілі PLATO Prof UD28 та PLATO Aquaprof UD28, які використовуються спільно з конструкційними профілями PATO Prof CD60 та PLATO Aquaprof CD60.

ФІНІШНА ОБРОБКА УКОСІВ З ГІПСОКАРТОНУ

Після встановлення укосів з гіпсокартону обов'язково необхідна фінішна обробка. Вона полягає у закладенні всіх швів, нерівностей, кріплень та стиків з подальшим нанесенням декоративного оздоблення.

Для цих цілей використовується фінішна шпаклівка. Її змішують до густого, пастоподібного стану. Потім внутрішні частини всіх переходів та стиків покривають армованою сіткою з нанесенням надалі шару шпаклівки. Після його висихання наноситься наступний шар та розрівнюється. При цьому слід постійно контролювати рівномірність накладення шару за допомогою рівня. У результаті повинні вийти повністю рівні відкоси. На цю основу вже можна наносити будь-який вид декоративного покриття: шпалери, фарбу тощо. В якості фінішної шпаклівки відмінно підходять суміші від компанії Siniat наступних моделей: PLATO Finish, NIDA Gladka, NIDA Pro, NIDA Max та PLATO Superfinish.

ДВЕРНІ ВІДКОСИ

Оздоблення дверних укосів з гіпсокартону трохи відрізняється від монтажу віконних. Розглянемо основні етапи та вимоги.

Попередньо слід підготувати поверхню дверного отвору та переконатися, що площина майбутнього укосу не виступатиме за межі дверної коробки.

1. Установку слід починати з бокового укосу, вирізавши його з гіпсокартону згідно з раніше зробленим вимірами. При цьому необхідно взяти допуски на 10 мм більше, щоб укіс встав у жолобки у монтажній піні, яка заповнює щілини між дверним отвором та коробкою. Зробити жолобки потрібно заздалегідь. Висота укосу повинна дорівнювати висоті коробки.
2. Заводимо лист у борозенку, перевіряємо величину кута.
3. Далі підгинаємо обережно укіс та наносимо монтажну піну по всій його довжині. Якщо ширина укосу велика, тоді піну наносять на його середину.
4. Повторюємо ті ж операції з другим бічним укосом.
5. Потім встановлюємо верхній та нижній відкоси.

Через добу можна приступати до фінішної обробки дверних укосів.

ВИСНОВОК

Монтаж укосів з гіпсокартону на дверні та віконні отвори є одним з найбільш популярних варіантів відновлення поверхонь після встановлення нових виробів. Все це через зручності матеріалу для подальшої декоративної обробки. Тепер після прочитання цієї статті й ви можете самостійно виконувати подібні роботи у себе вдома з належною якістю. Головне – вибрати якісні матеріали для робіт, в чому вам із задоволенням допоможуть фахівці компанії Siniat .

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати. Фотокопію конспекта скинути в  приват.

Четвер 28.10.2021 року. Група № 4.

Урок за розкладом № 8.

Предмет: " Технологія штукатурних робіт"

Тема уроку "Види прямих кутів при виконанні штукатурних робіт""

У місцях примикання двох стін або стелі та стін утворюється внутрішній кут, званий лузгом -1. У місцях примикання двох стін утвориться зовнішній кут, гостра частина якого називаєтьсяу сенком 2. Гострі кути часто обламуються, тому для додавання їм міцності їх притупляють, закругляючи або знімаючи плоску стрічку. Такий затуплений кут називається фаскою 3. Таким чином, фаски буваютьзакруглені і плоскі.

Лузги, усенки і фаски повинні бути абсолютно рівними, суворо вертикальними або горизонтальними. Лузги і усенки до того ж повинні бути гострими, а фаски - закругленими, причому кут закруглення повинен бути скрізь однаковим, або плоским, ширина їх повинна бути теж скрізьо днаковою. Для натирання лузгів, усенків і фасок застосовуютьзвичайні напівтерки або більшпродуктивні фасонні напівтертки, а іноді спеціальні малки та шаблони. Щоб лузги, усенки і фаски були чистішими, при їхо статочній обробці штукатурку накривають розчином, приготовленим на дрібному піску. Процесс обробки цих елементів полягає в наступному. Закидавши на поверхню грунту розчин, приступають до попередньогонатираннялузгів абоусенків. Якщорозчинпідсох, при натиранні лузга йогозмочують водою, приставляють простий напівтерток, роблять на нього необхідної сили натиск і труть їм то по одній стороні стіни, то по інший, зрізуючи тим самим надлишки нанесенного розчину і виправляючи лузг. При необхідності деякі місця підмазують розчином і вдруге притирають напівтерком. Потім наносять накривку, розрівнюють її і вдруге натирають великим і підправляють малим. При натиранні усенків надходять точно так же: Спершу натирання ведуть по грунту, приставляючи напівтерток то з однієї, то з іншого боку, підмазуючи розчином необхідні місця. Коли усенок виконаний з потрібною точністю, на штукатурку наносять накривочний розчин, розрівнюють його і додатково натирають напівтерками.

Коли для натирання лузгів або усенків застосовують фасонні напівтерки, їх приставляють до лузгу або усенка, роблять натиск потрібної сили і рухають ними то вниз, то вгору, притискаючи то до однієї, то до іншоїсторонистіни. Щоб точно виконати усенки, при оштукатурюванні прибивають на одну стіну вистругану рейку, по кромці якої розрівнюють розчин. Це відразу оформляє точний усенок.

Остаточне виправлення лузгів, усенків і фасок виконують за допомогою маленьких напівтерків. Якщо необхідно зробити фаску, роблять так. При маленькій закругленій фаски до усенка приставляють звичайний напівтерток і, злегка натискаючи на нього, виробляють натирання, повертаючи напівтерток то на одну, то на іншу стіну. При натиранні сильно закругленою фаски з усенка краще зрізати трохи розчину.

Якщо фаска плоска, то розчинзрізають зазвичай дуже точно і виконують натирання напівтерком. Ширина фаски повинна бути у всіх точках однаковою. Дуже точно фаски виконують напівтерком по двохприставленим до стін виструганими дошках-рейках. Застосування різних малок і шаблонів для витягуваннялузгів, усенків і фасок даєможливість відразу, без додаткових виправлень отримати точний елемент. Витягування виконують за попередньо навішеним правилами.

При високоякісному оштукатурюванні лузги найкраще виконувати по маяках,які влаштовують у самих лузгах. У процесі провішування забивати цвяхи рекомендується близько самих лузгов, щоб марки перебували в лушпинні. Якщо до марок приставити рівновиструганих правила і нанести під них рідкий розчин, він повинен утворити не тільки маяки, а й одночасно добре виконані лузги, які майже не потребують будь-яких виправлень. Якщо розчин місцями не заповнить простір між поверхнею стіни і правилами, то ці дефекти виправляють після зняття правил. Чим точніше виконано лузги, усенки і фаски, тим красивіше виглядає оброблене приміщення.

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати. Фотокопію 

ГРУПА № 4. Середа  27 жовтня 2021 року.

Урок за розкладом № 7.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:"Призначення, види та затирання штукатурки"

.Першепитання: прийоми колового затирання

Друге питання: послідовність виконання затирання врозгін

Питання самоконтролю

1.  Прийоми колового затирання

Затирання виконують колоподібними рухами і врозгін. Затирання врозгін більш чисте. Його найчастіше виконують при високоякісній штукатурці.

Затирання колоподібними рухами виконують наступним чином:

-       однією рукою беруть терку і притискають полотно до поверхні штукатурки;

-       роблять кругові рухи проти годинникової стрілки;

-       горбки і нерівності зрізують ребрами терки.

Розчин, переміщуваний по поверхні, заповнює окремі западини і розтирає накривку. Натискати на терку слід з різною силою: там, де поверхня має опуклість – сильніше, а де угнутість – слабше. У процесі затирання на ребра полотна терки набирається зрізаний розчин, який періодично треба зчищати і використовувати для підмазки протертих місць і раковин. Розчин для накривки додатково проціджують крізь сито з отворами 1,5х1,5мм. 

З плином часу накривка всихає і насилу затирається. Щоб зробити її м’якшою, затираючи поверхню штукатурки, слід періодично змочувати її водою за допомогою щітки.

2. Послідовність виконання затирання врозгін

При затиранні штукатурки колоподібними рухами на її поверхні залишаються злегка помітні колоподібні сліди без раковин і напливів розчину. Тому при високоякісних обробках, затирання колоподібними рухами доповнюють затиранням врозгін.

Затирання врозгін виконують так:

-       терку, добре очищену від розчину щільно притискують до поверхні;

-       починають виконувати нею прямолінійні рухи – змахи.

Таким чином усувають всі сліди від затирання колоподібними рухами. Затирання врозгін найкраще виконувати слідом за затиранням колоподібними рухами.

Затерши невелику поверхню (0,5-1м²) колоподібними рухами, її тут же слід затерти врозгін. Якщо поверхня штукатурки, затерта колоподібними рухами висохла, то її змочують водою, а потім затирають врозгін. Після затирання врозгін на поверхні штукатурки не повинно бути подряпин, раковин, протертих місць, виїмок, горбів і інших дефектів. При затиранні врозгін стін висотою до 4-х метрів на них повинен біти тільки один стик, для чого затирання ведуть за два заходи: один зверху від стелі до підмостків, інший від підмостків до підлоги. Чим чистіше затерта поверхня штукатурки, тим вона менш вимагає виправлень під час виконання малярних робіт. Найбільша чистота затертої штукатурки досягається, коли роботу виконують спочатку дерев’яною теркою, а потім теркою, яку щільно оббито повстю або фетром. В даний час для затирання застосовують різні затирочні машини. Затирання штукатурки врозгін виконують як самостійний вид затирання на укосах і в кутках 

 

 

Домашнє  завдання:

« Опрацювати матеріал,   конспект уроку очікую в приват"..

ГРУПА № 4. Середа  27 жовтня 2021 року.

Урок за розкладом № 8.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:"Загладжування штукатурки гладилками."

На цьому уроці ми розглядаємо питання:

Перше питання: прийоми загладжування розчину на стінах

Друге питання: прийоми загладжування розчину на стелі

Третє питання: вимоги до якості розчину для накривки

Питання самоконтролю

1.       Прийоми загладжування розчину на стінах

Завершальним процесом обробки штукатурки є накривка і затирання. Замість затирання штукатурку часто загладжують. 

Загладжування виконують гладилками. Нанесений накривний шар розрівнюють і давши йому небагато часу, щоб схопитися, приступають до загладжування. Гладилку ведуть у горизонтальному або вертикальному напрямках.

Натиск на інструмент має бути однаковим. Недопустимі виступаючі смужки розчину з під ребра гладилки, пропущені ділянки, яких не торкнувся інструмент.

За 15-20 хв. до нанесення накривки грунт слід змочити водою. З зволоженим ґрунтом накривка зчіплюється міцніше, завдяки чому досягається утворення монолітної штукатурної корки. Розчин наносять на поверхню стін і стель тонкими шарами і ретельно розрівнюють пів терками. Чим чистіше і ретельніше розрівняний розчин, тим легше буде його затирати. Процес загладжування накривки гладилками мало відрізняється від роботи звичайним півтерком. Загладжують двома способами. У першому випадку нанесену накривку спочатку розрівнюють звичайним півтерком, а потім загладжують гладилкою у двох напрямках. На стінах накривку рекомендується спочатку загладжувати у вертикальному напрямку, а потім в горизонтальному. У другому випадку одночасно намазують і розрівнюють накривочний розчин, а потім загладжують його.

2.       Прийоми загладжування розчину на стелі

На стелях накривку загладжують спочатку поперек променів світла, що йдуть з вікон, а потім по їх напрямку. Чистота поверхні при цьому залежить від майстерності робітника.

Послідовність технологічних операцій при загладжуванні штукатурки гладилками на стелі:

1.       розчин накладають на сталеву гладилку;

2.       прижимають гладилку до стелі під кутом 10°-15°;

3.       проводять гладилку спочатку впоперек променів світла з вікон;

4.       витримують інтервал приблизно 20-30хв.;

5.       проводять гладилку рухами на себе за напрямком світла.

Силу натиску на гладилку треба регулювати так, щоб на накривці не залишилося слідів (смуг розчину). Потрібно намагатися, щоб на поверхні не було раковин, вибоїн, подряпин, пропусків.

 При загладжуванні поверхонь оббитих гумою, поверхні отримують вид дрібно піщаних фактур; такі поверхні підходять для обробки клейовими фарбами.

При загладжуванні металевими гладилками поверхні стають ніби залізними. Вони придатні для фарбування олійними фарбами.

3. Вимоги до якості розчину для накривки

Чистота оброблювальної поверхні багато в чому залежить від якості приготовленого розчину для накривки. Добре приготовлений на дрібному піску нормальної жирності розчин легко, швидко і чисто затирається або загладжується, завдяки чому підвищується продуктивність праці штукатурів. Для приготування накривного розчину слід використовувати дрібнозернистий пісок. Крупнозернистий пісок малопридатний, оскільки він дає грубу шорстку фактуру. Накривку виконують розчином іншого складу, що грунт штукатурки. Рухомість розчину для накривки становить 10-12см за стандартним конусом. Додавати гіпс у вапняний розчин для накривки не рекомендується, тому що при затиранні він швидко відмолоджується і міцність накривного шару знижується. Жирні розчини дають більш грубу поверхню, з великою кількістю не затертих смуг. Ці розчини більш придатні для загладжування. Пісні ж розчини не достатньо міцні і погано затираються.

Домашнє завдання: Опрацювати матеріал, законспектувати дати відповіді на контрольні запитання. Конспект уроку та відповіді очікую в приват.

 ГРУПА № 21. Середа  27жовтня 2021 року.

Урок за розкладом № 1.

Предмет: Технологія Штукатурних робіт

Тема уроку:" Вимоги ДБН  до опорядження віконних та дверних прорізів, способи контролю якості виконаних робіт"

У процесі оштукатурювання якість роботи перевіряють, виправляючи неточності. Щоб не

було великих відхилень на стінах з віконними прорізами, стіни провішують, улаштовують

маяки, до них прикладають правило, відміряють від нього відстань, що дорівнює ширині

косів, і на цій відстані закріплюють віконні коробки. Це забезпечить точну ширину укосів.

Угорі коробки на одній стіні мають бути на одному рівні. Розглянемо відхилення, які

допускаються відповідно до СНиП3.04.01 – 87.

+ поверхні від вертикалі на усю висоту приміщення – не більше 10 мм;

+ нерівності, які виявляються за накладання правила або 2-метрового шаблона

(не більше трьох) – завглибшки або заввишки до 3 мм;

+ товщина кожного шару має не перевищувати за накидання його:

- з цементного розчину – 5 мм;

- з вапняного і вапняно – гіпсового розчинів - 7 мм;

- товщина шару накривки після її вирівнювання і затирання для усіх видів штука-

турки , крім декоративної - не більше 2 мм;

- для декоративної – 5 мм;

+ поверхні від горизонталі на 1 м довжини – 1 мм;

+ поверхні від горизонталі на все приміщення – 10мм;

+ ширина обштукатуреного укосу від проектної – 3 мм;

+ лузг, усенків, укосів , пілястр, стовпів тощо від вертикалі та горизонталі: на 1 м

довжини або висоти елементу -1 мм; на весь елемент – не більше 5 мм;

Не допускаються: * тріщини, пагорбки, раковини, дутики, пропуски, патьоки розчину,

плями, висоли, сліди затирального інструменту; * відшарування штукатурки від

поверхні.

Контрольні запитання

( Матеріал переслати електронною поштою).

1. Середня загальна товщина штукатурної накиді має бути завтовшки ….

2. Відхилення поверхніна всю висоту приміщення допускаються не більше……

3. Відхилення поверхні від горизонталі на все приміщення допускаються не більше…

Домашнє  завдання:

« Опрацювати матеріал,  і письмово відповісти на контрольні запитання. Відповіді та конспект уроку очікую в приват."

 ГРУПА № 21. Середа  27жовтня 2021 року.

Урок за розкладом № 2.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:" Роль механізації у підвищенні ефективності штукатурних робіт"

Механізація будівельної галузі є одним з пріоритетних напрямів індустріалізації будівництва і безпосередньо впливаючи на цю галузь, вона зі свого боку, зазнає змін у зв’язку з переходом до індустріальних методів ведення робіт. Створення бази для переходу до індустріальних методів будівництва, що характеризуються різноманіттям технологічних процесів (їх налічується більше 400) і засобів механізації, обумовлює необхідність розроблення нових різновидів машин для комплексної механізації та автоматизації будівельного виробництва. Досягнення успіху в цій справі дасть змогу перейти від комплексної механізації основних видів будівельних робіт до комплексної механізації зведення об’єктів загалом, впровадити в практику будівництва прогресивні технології, що базуються на використанні індустріальних методів і засобів автоматизації, максимально удосконалити структуру парку машин і скоротити обсяги робіт, під час яких застосовується ручна праця. Перевагою механізованих методів є не тільки безпосередня заміна ручної праці механізовану. Необхідно переглянути весь комплекс будівельних процесів, щоб визначити всі можливі зміни, які відбудуться внаслідок заміни ручної праці механізованою, зокрема змінюючи технологію процесу зведення будівель і споруд, пристосовуючи її до нового рівня механізації, до наявних машин і засобів механізації. Співвідношення між вартістю і продуктивністю машин, з одного боку, і вартістю і продуктивністю робочої сили, яку вони замінюють, з іншого боку, буде відрізнятися залежно від того, у якій країні їх будуть застосовувати. Із огляду на це одну й ту саму машину в різних країнах застосовувати недоцільно. Що вищою є заробітна плата робітників, які виконують ту чи іншу операцію (процес) вручну, щодо заробітної плати робітників, задіяних на виробництві і під час експлуатації машин, то вигідніше заміняти ручну працю на цій операції (процесі) машинами. Однак оскільки більш раннє завершення робіт передбачає введення в експлуатацію об’єкта (в економічний оборот) важливих національних ресурсів, що сприяє істотному збільшенню зайнятості та обсягу виробництва, застосування працезберігаючих технологій є виправданим. Це виправдано якщо витрати на механізовані роботи будуть значно перевищувати витрати під час використання ручної праці. Якщо обсяги робіт невеликі, ефективність застосування машин здебільшого є мінімальною. Це обумовлено їх меншою (порівняно з ручною працею) 6 гнучкістю і низькою, щодо часу знаходження на будмайданчику, продуктивністю. У наш час одним з найважливіших напрямів удосконалення конструкцій будівельних машин є створення універсальних машин із максимальною кількістю знімного змінного робочого обладнання. Вони легші й менш потужні порівняно зі спеціалізованими машинами звичайного розміру, однак для багатоцільового застосування їх можна використовувати з більшою інтенсивністю, ніж спеціалізовані машини. Отже, їх можуть використовувати дрібні підрядники для виконання невеликих обсягів робіт. Однак не можна з упевненістю стверджувати, що подібне обладнання є економічно вигіднішим, порівняно з орендою спеціальних машин або залученням, у разі необхідності, субпідрядників, що спеціалізуються на певному різновиді робіт. Комплексна механізація і автоматизація будівництва і ремонтнобудівельних робіт – це прикладна наукова дисципліна, яка становить комплекс знань щодо технології будівельного виробництва, механізації (техніки), організації та економіки виробничих процесів. Під час вивчення дисципліни розглядаються основні принципи механізації та автоматизації будівельних процесів, обгрунтовується вибір комплектів машин, організація їхньої роботи з урахуванням прийнятої технології виконання будівельно-монтажних робіт. Базовими для вивчення дисципліни є такі поняття: будівельна техніка, будівельні матеріали, інженерна геодезія, геологія, архітектура, будівельні конструкції, технологія будівельного виробництва. 

Домашнє  завдання:

« Опрацювати матеріал,   конспект уроку очікую в приват".

ГРУПА № 21. Середа  27 жовтня 2021 року.

Урок за розкладом № 3.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку:" Вибір технологічних процесів і використання машин, механізмів, пристосувань для забезпечення високої якості штукатурних робіт"

 Комплексна механізація і автоматизація будівельного виробництва – це впровадження високоефективних систем машин і устаткування із використанням прогресивних технологій і організаційних заходів, що комплексно механізують і автоматизують як основні, так і допоміжні процеси в будівництва. Будівництво – це галузь виробництва, у якій передбачено виконування робіт, пов’язаних із зведенням, ремонтом та реконструкцією будинків та споруд. Будівельні процеси – це взаємопозв’язані виробничі процеси, які спрямовані на отримання будівельної продукції (наприклад, екскавація ґрунту – розроблення ґрунту екскаватором; монтаж збірних конструкцій каркасу; фарбування стін тощо). За складністю виконання будівельні процеси поділяють на окремі робочі операції та на прості й комплексні робочі трудові процеси. Процеси будівельного виробництва класифікують, розподіляючи їх за технологічними ознаками на заготівельні; транспортні; підготувальні й монтажно-укладальні. Заготівельні процеси – це процеси виготовлення й забезпечення об’єкта, що зводиться, необхідними деталями, виробами, матеріалами підвищеного ступеня готовності до застосування. Ці процеси здійснюють на спеціалізованих підприємствах (заводах збірного залізобетону, заводах товарного бетону) або в умовах будівельного майданчика (об’єктні бетонно-розчинові вузли, арматурні цехи тощо). Транспортні процеси включають доставку (переміщення) будівельних матеріалів, виробів та технічних засобів, зокрема вантажно-розвантажувальні операції. Під час вибору машин необхідно враховувати, що процеси переміщення будівельних матеріалів і виробів до робочих місць у межах будівельного майданчика здійснюють за допомогою спеціального технологічного транспорту: монтажних кранів, бетононасосів, бетоноукладальних комплексів, транспортерів. Будівельні вантажі до будівельного майданчика переміщують за допомогою транспортних засобів загально-будівельного призначення або спеціалізованих. Підготувальні процеси розпочинають до початку виконання основних будівельно-монтажних робіт і забезпечують їхню ефективність (штучне закріплення ґрунтів, укрупнене складання конструкції, облаштованість конструкцій, які монтують за допомогою допоміжних пристроїв тощо). Монтажно-укладальні процеси забезпечують створення продукції будівельного виробництва. Вони полягають у переробленні, змінюванні форми 9 чи додаванні нових властивостей матеріальним елементам будівельних об’єктів, наслідком чого є створення будинків, споруд або їхніх частин. Ці процеси можуть бути базовими (цегельне мурування, тинькування, улаштування підлог, прокладання комунікацій) і допоміжними (кріплення стінок траншей, огороджування, встановлення риштування тощо). За значенням для виробництва будівельні процеси поділяють на провідні й сумісні. Провідні (головні) процеси належать до безперервного технологічного циклу і визначають тривалість будівництва об’єкта. Сумісні процеси виконують паралельно з головними (поза потоком), що сприяє значному скороченню тривалості будівництва. Знаряддя виробництва під час проведення будівельних робіт: інструменти, пристосування, машини, автоматичні пристрої. Інструменти можуть бути базовими й допоміжними, ручними й механізованими (ручна машина). Базові інструменти безпосередньо впливають на предмет праці з метою виконання того чи іншого процесу або операції. Допоміжні інструменти використовують для переміщення, фіксації і перевірки (вимірювання) предмета праці. Механізований інструмент (ручна машина) приводять у рух за допомогою різних двигунів (компактних), він частково або повністю передає свою вагу і реактивну силу (під час роботи) на руки людини-оператора. Пристосування дають змогу розташовувати в просторі необхідним чином засоби праці, предмети праці, виконавців, готову продукцію і переміщувати їх в процесі праці. Використання пристосувань сприяє збільшенню точності оброблення предметів праці і зменшенню трудомісткості робіт. Інвентар – це пристосування, призначені для зберігання й транспортування матеріалів, а також забезпечення дотримання вимог охорони праці. Ручна машина (механізований інструмент) – машина, забезпечена вбудованим двигуном, під час роботи якої маса машини повністю або частково сприймається руками оператора. Деталь – елемент машини, який не може бути без руйнування всього об’єкта розібраний на простіші складники машин. Модульний принцип – спосіб створення машини не з окремих елементів або спеціально сконструйованих збірних одиниць, а з уніфікованих моделей. Модуль – уніфікований вузол або частина машини, що складається із взаємозамінного комплексу деталей серійного виробництва і виконує самостійну функцію. Розрізняють кабінний модуль, модуль металоконструкцій вежі, стріли, модуль лебідки, модуль приводу, модуль приладу безпеки тощо. Нормокомплект (технологічний комплект) – необхідний набір засобів малої механізації, обладнання, інструменту, інвентарю, пристосувань, засобів контролю, особистого та колективного захисту, пов’язаних собою за параметрами і продуктивністю, розрахований на певний чисельно-кваліфікаційний 10 склад бригади, що виконує певну БМР і забезпечує (сприяє) якісну, продуктивну роботу з дотриманням вимог техніки безпеки. Комплект машин – сукупність узгоджено працюючих і взаємопов’язаних продуктивністю та іншими параметрами основних і допоміжних машин під час виконання технологічно подібних трудомістких процесів і операцій. Комплекс машин – це комплект машин або кілька комплектів, що сукупно й узгоджено працюють і взаємопов’язані за продуктивністю й іншими параметрами під час виконання різноманітних робіт або декількох робіт, що забезпечують зведення будівлі або споруди. Парк будівельних машин – середньорічна кількість (потужність, вантажопідйомність) машин, необхідних для виконання будівельною організацією річної програми будівельно-монтажних робіт. Маневреність – здатність машини працювати, пересуватися й розгортатися в обмежених умовах. Вона визначається габаритними розмірами і радіусами повороту. Прохідність – здатність машини переміщуватися з необхідною швидкістю по різних основах під час дії на машину зовнішніх сил. Вона визначається різновидом і станом привідного обладнання, питомим тиском на основу, величиною колії й бази, дорожнім просвітом тощо. Мобільність – здатність машини переміщуватися з об’єкта на об’єкт за певний час. Оцінюється не тільки швидкістю пересування й здатністю набувати розраховуваної швидкості, а й часом, що витрачається на переведення машини з робочого положення в транспортне і назад. Надійність – властивість машини, обумовлена безвідмовністю її роботи й довговічністю. Безвідмовність – здатність машини безупинно зберігати роботоздатність протягом деякого часу або деякого періоду роботи без вимушених перерв. Відмова – порушення роботоздатності машини. Довговічність – здатність машини зберігати роботоздатність до настан-ня граничного стану в разі встановленої системи технічного обслуговування й ремонту. Роботоздатність – стан машини, за якого вона може безперебійно функціонувати, зберігаючи задані параметри. Ремонтопридатність – пристосованість машини до попередження, виявлення та усунення відмов і несправностей шляхом проведення технічного обслуговування та ремонту. Збереженість – здатність машини зберігати сталий і працездатний стан протягом і після терміну зберігання й транспортування. Конструктивні вимоги – здатність машин виконувати певні функції за заданих умов роботи, відповідати всім показникам сучасних стандартів, кращим вітчизняним і зарубіжним зразкам, бути високопродуктивною, міцною і надійною в роботі. Технологічні вимоги – простота і зручність виготовлення деталей, комплектування складальних одиниць і машини загалом, з використанням 11 ефективних технологій (під час виготовлення машини), зручність замінювання деталей, вузлів і агрегатів та їхнє технічне обслуговування й ремонт (під час технічної експлуатації машин), простота і зручність переоснащення машини змінним обладнанням та здатність машини пристосовуватися до змінених умов роботи (під час виробничої експлуатації). Економічні вимоги – зниження вартості самої машини, її експлуатації та вартості одиниці виготовлюваної нею продукції, забезпечення її економічної ефективності. Соціальні вимоги – передбачено створення машин, пристосованих до потреб людини (ергономіка) ( ураховуючи всі її особливості – фізичні, зорові, психологічні, конституцію тіла), які однозначно забезпечують дотримання вимог охорони праці, санітарної гігієни, автоматизації процесів управління та контролю і підвищення продуктивності. Технічний рівень машини – властивості машини, що визначають ступінь її конструктивні досконалості. Стійкість машини – здатність протистояти перекиданню, заносу, ковзанню. Залежить від розташування центру тяжіння, опорного контуру, ухилу майданчика (дороги), інерційних навантажень, підвітряних площ, робочих швидкостей і їхнього регулювання. Якість будівельних машин – сукупність властивостей, які обумовлюють їхню придатність задовольняти потреби будівництва відповідно до призначення. Рівень якості машини характеризується сукупною оцінкою технічного рівня, якості виготовлення і рівня якості експлуатації. Нові будівельні машини – машини нового типорозміру в параметричному ряду певного різновиду машин, що раніше не випускали (типорозмір регламентується стандартом або, за його відсутності, вихідними вимогами); машини зі значно зміненими, порівняно з попередніми моделями, базовими робочими параметрами, способом виконання робочих функцій, різновидом приводу. Виокремлюється як особлива група принципово нових (нетрадиційних) машин, у конструкції яких застосовано нові принципи взаємодії робочих органів із робочим середовищем, що раніше не використовувалися, різновиди силових установок, а також нові технологічні та конструктивні рішення, що базуються на розробках і відкриттях фундаментальних наук. Сертифікація – дії, що проводять з метою підтвердження відповідності машини стандартам або технічним умовам, і видача відповідних документів. Параметричні (типорозмірні) ряди – ряди машин одного різновиду, що різняться за значеннями головного параметра. Ряди машин встановлюють із метою зменшення випуску типорозмірів машин, можливості уніфікації, модифікування на базових машинах, спрощення експлуатації машин. Ряди машин будують на підставі бажаних чисел, рядів головних параметрів.

 Домашнє  завдання:

« Опрацювати матеріал,   конспект уроку очікую в приват".

 Група № 11. Четвер 22 квітня  2021 року

Урок за розкладом № 7.

Предмет: Технологія штукатурних робіт

1.Причини винекнення дефектів штукатурки.

 Дефекти штукатурки можуть відрізнятися за зовнішнім виглядом і причинами винекнення.

За причинами виникнення дефекти можуть бути:

-          технологічними;

-          експлуатаційними.

Технологічні дефекти утворюються з-за порушення технології приготування суміші і неправильного її нанесення на поверхні.

Серед найпоширеніших технологічних дефектів такого типу зустрічаються:

-          дутики;

-          тріщини;

-          відшарування;

-          висоли;

-          спучування;

-          висоли (вицвіти).

Експлуатаційні дефекти.

В ідеалі шар штукатурки на поверхні повинен бути рівним і гладким, міцно сполученим з основою без відшарування, тріщин і горбків. Однак можуть виникнути дефекти штукатурки, які розрізняються за причинами виникнення і зовнішньому вигляду.

Дефекти штукатурки: види та усунення

З причин виникнення дефекти штукатурки діляться на технологічні та експлуатаційні.

Технологічні виникають відразу після неправильного приготування розчину і неякісного його нанесення на оброблювану поверхню.

Домашнє завдання: вивчити та законспектувати. Фотозвіт чекаю в приват

Група № 11. Четвер 22 квітня 2021 року

Урок за розкладом № 8

Предмет: Технологія штукатурних робіт

Тема уроку: " Зовнішні ознаки дефектів оштукатурених поверхонь способи їх усунення"

У будівельних організаціях на основі технічних умов визна­чені показники якості опоряджувальних робіт. Оцінка викона­ної роботи залежить від кількості помічених на опорядженій по­верхні дефектів і може бути відмінною, доброю і посередньою. У разі великої кількості дефектів роботу бракують і робітник її переробляє.

При штукатуренні жирними чи пісними розчинами або не пра­вильно приготовленими розчинами, але по сирих чи недостат­ньо шорстких поверхнях штукатурка матиме дефекти і пошкод­ження. Тому перед фарбуванням поверхні ці дефекти слід усу­нути.

Наведемо найпоширеніші дефекти штукатурки.

 Щілини, тріщини на поверхні з'являються  від штукатурення до закінчення повного осідання будівлі, якщо в місцях стиків де­рев'яних і кам'яних поверхонь немає металевої сітки, а також від штукатурення дуже тонким шаром і застосування в роботі жирних розчинів.

Дутики утворюються при використанні в штукатурному розчині недостатньо погашеного вапна. Малі недогашені гру­дочки вапна, потрапляючи в шар штукатурки, продовжують у ній гаситись. Під час гашення вапно збільшується в об'ємі, чим порушує штукатурний шар і утворює на поверхні горбочок, який через деякий час відпадає. На місці дутика ут­ворюється раковина, всередині якої завжди помітна біла гру­дочка вапна.

Груба фактура (шорсткість) на поверхні штукатурки може залишатись у вигляді слідів від терки, подряпин зернинами піску, борозен та інших дефектів, що утворилися внаслідок не­якісного затирання, а також застосування в штукатурних роз­чинах крупнозернистого піску.

Відшарування штукатурки виникає в окремих місцях або на великих ділянках поверхні внаслідок штукатурення воло­гих або недостатньо шорстких (без насічки) поверхонь, використанні ма­ломіцних розчинів, приготованих із засто­суванням в'яжучих матеріалів низької якості, штукатурення промерзлих або вкритих інеєм поверхонь тощо.

 Механічні пошкодження штукатурки з'являються, якщо не додержана послідовність у виконанні будівельних робіт. Не­припустимо, наприклад, після штукатурення виконувати санітарно-технічні або електромонтажні роботи, під час яких доводиться руйнувати штукатурку. Штукатурка руйнується також від намокання при протіканні даху, водопровідних труб тощо.

Висоли - виступають на поверхні штукатурки у випадках, коли до розчину добавляли хімічні добавки.

Іржаві плями та інші плями бувають внаслідок штукатурення по металевій сітці вапняним розчином і неусуненням плям під час підготовки поверхонь.

Відмоложування гіпсу в штукатурних розчинах відбувається тому, що тривалойого перемішували або добавляли гіпс до накривного шару.

Ремонтуючи штукатурку перед фарбуванням, дрібні дефек­ти штукатурки (щілини, дутики, шорсткість) усувають зати­ранням з розрізуванням і підмазуванням щілин.

Якщо штукатурка неміцна або має великі пошкодження, до­водиться в окремих місцях замінювати штукатурний шар новим відповідно до технічних вимог.

Домашнє завдання : вивчити та законспектувати. Скласти таблицю: Дефекти. Винекнення. Способи усунення. Фотозвіт із виконаним домашнім завданняти скинути в приват.